Рішення № 32068781, 25.06.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/31/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2013 Справа № 908/1731/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємство "Продмашстрой" (93402, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, б. 2В)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сучасних технологій" (69013, м. Запоріжжя, пров. Архангельський, буд. 20-а)

про стягнення 108 463 грн. 21 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Петрощук С.М., дов. № 1 від 03.06.2013р., Кондратьєв І.В., дов. № 2 від 03.06.2013р.

Від відповідача: Тараненко Д.А. , дов. б/н від 24.06.2013р.

Товариство з обмеженою відповідальністю-підприємство "Продмашстрой" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сучасних технологій" 105 067 грн. 20 коп. основного боргу, 2 830 грн. 01 коп. пені, 566 грн. 00 коп. 3 % річних.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 21.05.2013р., справу № 908/1731/13 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 22.05.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1731/13, присвоєно справі номер провадження 27/31/13 та призначено судове засідання на 10.06.2013р.

У судовому засіданні 10.06.2013р. позивач надав письмову заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просить суд у зв'язку із сплатою відповідачем 20 000 грн. 00 коп. основного боргу 27.05.2013р., стягнути з відповідача 85 067 грн. 20 коп. основного боргу, 4 528 грн. 43 коп. пені, 905 грн. 69 коп. 3 % річних.

Заява позивача прийнята судом.

Ухвалою суду від 10.06.2013р. розгляд справи відкладався на 25.06.2013р., відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.

25.06.2013р. продовжено розгляд справи № 908/1731/13.

25.06.2013р. до початку розгляду справи представники сторін заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 25.06.2013р. позивач надав письмову заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просить суд, у зв'язку із сплатою відповідачем 20 000 грн. 00 коп. основного боргу - 27.05.2013р. та 500 грн. 00 коп. основного боргу - 18.06.2013р., стягнути з відповідача 84 567 грн. 20 коп. основного боргу, 5 016 грн. 52 коп. пені, 1 010 грн. 28 коп. 3 % річних.

Заява позивача прийнята судом.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 84 567 грн. 20 коп. основного боргу, 5 016 грн. 52 коп. пені, 1 010 грн. 28 коп. 3 % річних.

Представник відповідача позовні вимоги про стягнення 84 567 грн. 20 коп. основного боргу, 5 016 грн. 52 коп. пені, 1 010 грн. 28 коп. 3 % річних, визнав у повному обсязі, про що свідчить письмовий відзив, наданий до канцелярії суду 19.06.2013р. (доданий до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Господарським судом встановлено, що 23.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю-підприємство "Продмашстрой" (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сучасних технологій" (покупець) укладено договір поставки № 01/13.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення, в обумовлені договором строки, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього обумовлену суму.

Згідно п. 2.1 договору його ціна складає загальну суму узгоджених сторонами специфікацій, за період дії договору.

Відповідно до п. 2.2 договору вартість одиниці товару зазначається та регулюється специфікаціями.

На виконання умов договору позивачем відповідачу було поставлено 9,6 тон метанолу технічного марки А на загальну суму 108 067 грн. 20 коп.

Відповідно до п. 4 Специфікації № 1 від 23.01.2013р. до договору оплата за поставлений товар повинна була бути проведена протягом 30 календарних днів з моменту поставки, тобто до 24.02.2013р.

Отже, позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 108 067 грн. 20 коп.

Відповідачем лише частково здійснив оплату отриманого товару, а саме 14.03.2013р. у розмірі 3 000 грн. 00 коп., 27.05.2013р. у розмірі 20 000 грн. 00 коп., 18.06.2013р. у розмірі 500 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по розрахунковому рахунку від 14.03.2013р., 27.05.2013р., 18.06.2013р.

Отже, в порушення умов договору, відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений товар, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 84 567 грн. 20 коп. (з урахуванням заяв позивача про уточнення розміру позовних вимог).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, всупереч умов договору та вимог закону не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 84 567 грн. 20 коп.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сучасних технологій" 84 567 грн. 20 коп. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 010 грн. 28 коп. 3 % річних (з урахуванням заяви позивача про уточнення розміру позовних вимог).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 010 грн. 28 коп. 3 % річних заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 016 грн. 52 коп. пені.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6.4 договору, у разі здійснення несвоєчасних розрахунків, покупець сплачує пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ (тобто 4 %) від несплаченої вартості товару, за кожний місяць прострочення.

Відповідно до договору пеня у розмірі 5 016 грн. 52 коп. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню (з урахуванням заяви позивача про уточнення розміру позовних вимог).

З урахуванням наведеного та враховуючи визнання позову відповідачем, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сучасних технологій" 84 567 грн. 20 коп. основного боргу, 5 016 грн. 52 коп. пені, 1 010 грн. 28 коп. 3 % річних.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 25.06.2013року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємство "Продмашстрой" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сучасних технологій" задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сучасних технологій" (69013, м. Запоріжжя, пров. Архангельський, буд. 20-а, код ЄДРПОУ 35366977, р/р 26002301102134 в філії ЗОУ АТ «Ощадбанк», МФО 313957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємство "Продмашстрой" (93402, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, б. 2В, код ЄДРПОУ 21817337, р/р 26005013006752 в АТ «Сбербанк России» м. Київ, МФО 320627) 84 567 (вісімдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят сім) грн. 20 коп. основного боргу, 5 016 (п'ять тисяч шістнадцять) грн. 52 коп. пені, 1 010 (одна тисяча десять) грн. 28 коп. 3 % річних, 2 169 (дві тисячі сто шістдесят девять) грн.. 26 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 26.06.2013р.