Постанова № 32068301, 27.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року № 813/4148/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Демчик О.І.;

від відповідача - Гладій О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) «ОККО-Бізнес» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (надалі СДПІ по ВПП) у м.Львові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ПП «ОККО-Бізнес» звернулося в суд з позовом до СДПІ по ВПП у м.Львові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2013 року за №0000013400/3063.

Позивач в позовній заяві стверджує, що документи, що підтверджують фактичне отримання від ТзОВ «ТД «Континент нафта» та його подальший рух містять усі необхідні реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансовий звітність в України», а відтак, є первинними документами - письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій за результатами яких було сформовано податковий кредит. Також, продовжує позивач, податковим органом жодним чином не обґрунтовано як висновки актів перевірок, довідок, складених іншими податковими органами через рік і більше після здійснення спірних господарських операцій, в тому числі після судового рішення про припинення юридичної особи, і які відображають фактичний стан на дату їх складання, можуть бути визнані достатніми доказами безтоварності господарської операції та свідчити про юридичну дефективність первинних документів, в тому числі складених третіми особами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач в письмових запереченнях проти позову зазначає, що наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарських операції (оприбуткування товару, надання послуг чи їх оплата) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. При цьому, орган державної податкової служби як на підставу своїх тверджень про безтоварність господарських операцій посилається на дані акта перевірки ДПІ у Корабельному району районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 24.05.2012 року за №48/22-00/34838120.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у запереченні проти позову, просить в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ОККО-Бізнес» з питань правомірності формування податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року при здійснення взаєморозрахунків з ТзОВ «ТД Континент нафта», СДПІ по ВПП у м.Львові Державної податкової служби складено акт від 08.02.2013 року за №66/34-00/37278249 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 року за №0000013400/3063, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 271583 грн. 81 коп., в тому числі, за основним платежем - 271582 грн. 81 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.14.1.191, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України в результаті чого підприємством завищено податковий кредит у розмірі 271582 грн. 81 коп. на підставі податкової накладної, отриманої від ТзОВ «ТД Континент нафта» у червні 2011 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання, яке підлягає сплаті до бюджету у розмірі 271582 грн. 81 коп. у червня 2011 року.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало те, що в порушення наведених норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на додану вартість господарські операції з ТзОВ «ТД Континент нафта».

Відповідно до п.14.1.191 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Об'єктом оподаткування, згідно з п.185.1 ст.185 ПК України, є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, у відповідності до п.188.1 ст.188 ПК України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Абзац.1 п.198.2 даної статті визначено, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Саме в розрізі даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з наведеним вище контрагентом.

Між ТзОВ «ТД Континент Нафта» (постачальник) та ПП «ОККО-Бізнес» (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №ВГ-8 від 08.06.2011 року, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати в погоджені терміни, а покупець прийняти і сплатити на умовах, викладених в Договорі і Додатках до нього нафтопродукти, що іменуються далі по тексту - «товар».

В підтвердження виконання вищенаведеного договору позивачем надано договір, додаток до договору №1 від 08.06.2011 року, видаткову накладну №РН-000039 від 09.06.2011 року, податкову накладну №3 від 09.06.2011 року, акт приймання - передачі №ОКК-000001 від 09.06.2011 року, накладну на маршрут або групу вагонів №33306762, паспорт бензину автомобільного марки АИ-92 №1246, платіжне доручення №0000395512 від 10.06.2011 року на суму 1629496 грн. 83 коп., акти приймання нафтопродуктів за кількістю від 13.06.2013 року за №№394, 395 (вказані ті ж номера вагонів, що і в накладні на маршрут або групу вагонів), договір зберігання нафтопродуктів від 01.11.2010 року за №3/2-2-10/44, акт прийому-передачі нафтопродуктів на зберігання за договором зберігання нафтопродуктів від 13.06.2011 року.

В свою чергу, орган державної податкової служби в спростування наведених доказів посилається на акт ДПІ у Корабельному району районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 24.05.2012 року за №48/22-00/34838120 згідного з яким в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності , реєстраційних документів, звітів та інших документів ТзОВ «ТД Континент Нафта» встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Одночасно, судом встановлено фактичне переміщення товару зі станції Коростень до станції Основа ПЗ, м.Харків, одержувач ТзОВ «Легіон», яке згідно з Додатку №1 до договору поставки є одержувачем товару. В подальшому даний товар був переданий на зберігання ТзОВ «Пріам-Постач» на нафтобазі «Легіон» відповідно до договору зберігання нафтопродуктів від 01.11.2010 року за №3/2-2-10/44.

При цьому, судом не береться до уваги посилання відповідача на лист ДТГО «Львівська залізниця» від 14.05.2013 року за №МЮ-14/35, згідно з яким відсутня інформація про одержання нафтопродуктів у червні 2011 року на адресу ПП «ОККО-Бізнес» зі станції Основа Південної залізниці, оскільки поставлені продукти не направлялись на адресу ПП «ОККО-Бізнес», а зберігались на нафтобазі у м.Харкові відповідно до вищезазначеного договору зберігання нафтопродуктів.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем докази. Подані відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданих господарських операцій.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності ТзОВ «Континіум», як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявний витяг з офіційного веб-порталу Міністерства доходів і зборів України з якого вбачається, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Також, на час здійснення поставки товару зазначене товариство було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

При цьому, представник позивача звертає увагу суду на те, що господарські операції між позивачем і ТзОВ «Континіум»» відбувалися до припинення його юридичної особи.

Крім того, наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

А відтак, вищенаведені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій.

Не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами останніх є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби, податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 року за №0000013400/3063.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ОККО-Бізнес» (код ЄДРПОУ 37278249), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Пластова,1, 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 липня 2013 року.

Суддя В.Я.Мартинюк