Ухвала суду № 32068167, 19.06.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Кравчук Т.О.

Суддя-доповідач:Хаюк С.М.

УХВАЛА

іменем України

"19" червня 2013 р. Справа № 2а/1770/4777/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Хаюка С.М.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні у м.Житомирі апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" січня 2013 р. у справі за позовом Державного-комунального підприємства "Дубнорембуд" до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Дубнорембуд" звернулось з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 31.10.2012 року №0089672340, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 46288,75 грн., з яких: 39022,00 грн. - за основним платежем; 7266,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та без дати та номера згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 71221,25 грн., з яких: 56977,00 грн. - за основним платежем; 14244,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: від 31.10.2012 року №0089672340, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 46288,75 грн., з яких: 39022,00 грн. - за основним платежем; 7266,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями в частині 38812,13 грн. - за основним платежем; 7266,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 31.10.2012 року №0089682340, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 71221,25 грн., з яких: 56977,00 грн. - за основним платежем; 14244,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача Комунального підприємства "Дубнорембуд" з урахуванням зменшення суми позовних вимог сплачений судовий збір у сумі 1173 (одна тисяча сто сімдесят три) гривні 00 коп.

Не погоджуючись з даною постановою Дубенська ОДПІ звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити .

Представники сторін в засідання суду не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення сторонам рекомендованою кореспонденцією судових повісток та копій ухвал суду.

Згідно ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З врахуванням приписів вищевказаних статей, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Дубнорембуд» є юридичною особою, що зареєстрована Виконавчим комітетом Дубенської міської ради Рівненської області 26.07.2000 року, як платник податків перебуває на обліку в Дубенській об'єднаній державній податковій інспекції Рівненської області державної податкової служби з 09.01.1996 року, зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво від 12.08.2011 року №100347666).

Основним видом діяльності позивача є будівництво будівель, лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини, виробництво дерев'яних конструкцій та столярних виробів, будівництво доріг, інші спеціалізовані будівельні роботи, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців Приватна фірма «ЛГ Інформ» є юридичною особою, що зареєстрована 15.11.1993 року Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області, стан юридичної особи - зареєстрована.

В квітні 2012 року між позивачем (покупцем) і Приватною фірмою «ЛГ Інформ» (продавцем) укладено договір купівлі-продажу №06/04 від 06 квітня 2012 року, згідно з яким подавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар (будівельні матеріали), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору. Продавець зобов'язаний передати покупцю наступні документи: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна. Загальна вартість товару за договором - 500 000,00 грн. без врахування ПДВ. Розрахунки за даним договором повинні були здійснюватися в безготівковій формі, в національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на основі рахунку фактури, видаткової накладної або попередньою оплатою згідного даного договору.

Факт постачання будматеріалів за вказаним договором підтверджується наданими рахунками-фактурами, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, відповідно до яких загальна вартість поставлених будівельних матеріалів становить 245340,40 грн., крім того ПДВ - 49068,09 грн. Факт передачі їх покупцю підтверджується видатковими накладними №10 від 30.03.2012р., №19 від 27.04.2012 р., №45 від 31.05.2012р., №52 від 26.06.2012р., №53 від 27.06.2012р., №51 від 25.06.2012р., а також витягами з журналу довіреностей на отримання відповідних товарів представниками покупця.

Оплату за поставлені товари позивач здійснив повністю, в безготівковому порядку на загальну суму 294408,40 грн. у т. ч. ПДВ - 49068,09 грн., факт перерахування коштів підтверджується відповідними платіжними дорученнями позивача (№136 від 23.04.2012, №159 від 14.05.2012, №176 від 23.05.2012, №186 від 06.06.2012, №255 від 26.06.2012, №189 від 12.06.2012, №223 від 25.06.2012, №322 від 28.09.2012, №358 від 30.10.2012, №364 від 06.11.2012, №391 від 03.12.2012, №392 від 04.12.2012, №398 від 05.12.2012), що містяться у матеріалах справи, та не заперечуються сторонами.

На підтвердження оплати у складі ціни послуг сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ПФ «ЛГ Інформ» податкові накладні №7 від 30.03.2012 року, № 17 від 27.04.2012 року, № 27 від 31.05.2012 року, №8 від 25.06.2012 року, №9 від 26.06.2012 року, № 10 від 27.06.2012 року на суму 245340,40 грн., крім того ПДВ - 49068,09 грн.

Отримані від ПФ «ЛГ Інформ» будівельні матеріали були оприбутковані позивачем на склад (що підтверджується витягами з журналу складського обліку за 2012 рік) та на відповідні рахунки бухгалтерського обліку (що підтверджується виписками з рахунків №22 та №205), та списані з них при використанні позивачем на виконання договорів підряду, в тому числі найбільші з них - між КП «Дубнорембуд» та Управлінням містобудування та архітектури Дубенської райдержадміністрації №2 від 09.04.2012 року на суму 56254,00 грн., №3/04 від 09.04.2012 року на суму 94376,00 грн.; між КП «Дубнорембуд» та Управлінням у справах сім'ї, молоді і спорту Дубенської райдержадміністрації №365 від 15.12.2011 року на суму 57 367,00 грн.

Виконання вищезазначених робіт КП «Дубнорембуд» підтверджуються актами та довідками форми КБ-2 та КБ-3 за травень-серпень 2012 року. За дані роботи замовники провели повний розрахунок з КП «Дубнорембуд».

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців Колективне підприємство «Будінвестсервіс» є юридичною особою, що зареєстрована 14.08.1995 року Виконавчим комітетом Дубенської міської ради Рівненської області, стан юридичної особи - зареєстровано.

Між позивачем та Колективним підприємством «Будінвестсервіс» укладено усну домовленість щодо постачання будівельних матеріалів. За період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року поставлено будівельних матеріалів на загальну суму - 199531,43 грн. Згідно видаткової накладної №01 від 29.02.2012 року в лютому 2012 року позивачу поставлено будівельних матеріалів на суму 39545,60 грн., крім того ПДВ - 7909,10 грн. Придбання будматеріалів здійснювалось на підставі виставлених рахунків, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

В оплату за придбані будматеріали позивач перерахував на рахунок КП «Будінвестсервіс» кошти на загальну суму 199531,43 грн. у т. ч. ПДВ - 33255,34 грн., факт перерахування коштів підтверджується платіжними дорученнями позивача (№19 від 27.10.2011, №27 від 10.11.2011, №72 від 07.02.2012, №78 22.03.2012. №226 від 26.06.2012), що містяться у матеріалах справи, та не заперечується сторонами.

На підтвердження розрахунків та оплати у складі ціни товарів сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями за лютий 2012 року позивач отримав від КП «Будінвестсервіс» податкову накладну від 29.02.2012р. №5 на суму 47454,70 грн., у т. ч. ПДВ - 7909,10 грн.

Придбані у КП «Будінвестсервіс» будівельні матеріали були оприбутковані позивачем на склад (що підтверджується витягами з журналу складського обліку за 2011 та 2012 рік) та на відповідні рахунки бухгалтерського обліку (що підтверджується виписками з рахунків №22 та №205), та списані з них при використанні позивачем на виконання договорів підряду, в тому числі найбільший з них - між КП «Дубнорембуд» та Управлінням містобудування та архітектури Дубенської райдержадміністрації за договором №1 від 02.04.2012 року на суму 73547,00 грн. Виконання зазначених робіт КП «Дубнорембуд» для Управлінням містобудування та архітектури Дубенської райдержадміністрації підтверджуються довідками форми КБ-2 та КБ-3 за травень-червень 2012 року. За дані роботи Управлінням містобудування та архітектури Дубенської райдержадміністрації проведено повний розрахунок з КП «Дубнорембуд».

Згідно договору №49 від 01.03.2011 року позивач здійснив продаж щебеню КП «Дубноводоканал» на суму 1600,00 грн. без ПДВ. Згідно договору №50 від 01.03.2011 року позивач надав КП «Водоканал» послуги по розбиранню дошки пошани на майдані Незалежності в м. Дубно на суму 13407,00грн.

В оплату за продані товари та надані послуги КП «Водоканал» перерахував на рахунок позивача кошти на загальну суму 15000,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується випискою по рахунку позивача за 01.03.2011 року, що міститься у матеріалах справи, та не заперечується сторонами. Факт продажу товару та надання послуг підтверджується накладною та актом виконаних робіт за грудень 2011 року, що міститься у матеріалах справи, та не заперечується сторонами. Отже, доходи були включені до декларацій по факту прийняття послуг та здійснення розрахунку за їх надання.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «Євродахсервіс» є юридичною особою, що зареєстрована 19.01.2004 року Виконавчим комітетом Дубенської міської ради Рівненської області, стан юридичної особи: зареєстровано.

У жовтні 2011 року між позивачем (замовником) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Євродахсервіс» (виконавцем) укладено усну домовленість щодо ремонту (облаштування) опалення офісного приміщення, яка була оформлена у договір підряду №5 від 09.10.2011 року.

В оплату за ремонт опалення позивач перерахував на рахунок ТОВ «Євродахсервіс» кошти на загальну суму 19807,06 грн. у т. ч. ПДВ - 3301,18 грн., факт перерахування коштів підтверджується платіжними дорученнями позивача (№15 від 24.10.2011, №41 від 09.12.2011), що містяться у матеріалах справи, та не заперечується сторонами.

На підтвердження розрахунків та оплати у складі ціни робіт сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Євродахсервіс» податкові накладні №2 від 24.10.2011 та №1 від 09.12.2011. Дані кошти були включені позивачем до складу витрат у відповідному періоді.

У 4 кварталі 2011 року позивачем сплачено 11159,10 грн. виконавчого збору на рахунок державного та місцевого бюджетів. Факт перерахування коштів підтверджується платіжними дорученнями позивача (№2330, №2331, №2332, №2333. №2334, №2335 - від 30.11.2011 року), що містяться у матеріалах справи, та не заперечуються сторонами. Дані суми виконавчого збору були оплачені за здійснення проваджень щодо стягнення заборгованості на користь УПФ в Дубенському районі, а також на користь контрагентів КП «Дубнорембуд».

У жовтні 2012 року посадовими особами Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року та з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків із ПФ «ЛГ Інформ» (код 21082858), ПП «МВФ» (код 32881132), ПП «Волинь Плюс» (код 35717639), ПП «Спецкомплектсервіс» (код 36537144), ТОВ «Консоль і К» (код 37302134) за період з 01.08.2009 по 17.08.2012 року.

За результатами перевірки посадовими особами податкового органу складено акт перевірки №268/22/03332228 від 15.10.2012 року згідно висновків якого позивачем порушено:

п.135.1. та п.135.2. ст.135, п.137.1 ст.137, пп.136.1.2. п.136.1 ст.136, п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.139.1.5 п.139.1 ст.139, пп.139.1.11 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами і доповненнями), в результаті чого КП «Дубнорембуд» занижено податок на прибуток всього в сумі 39021,59 грн., в тому числі по періодах: ІІ-й квартал 2011 року - на суму 3350,64 грн.; IV-й квартал 2011 року - на суму 6604,22 грн.; І-й квартал 2012 року - на суму 3825,15 грн., ІІ квартал 2012 року - на суму 25241,58 грн.;

п. 44.1 ст.44, п.198.2, 198.3, абз.1 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами і доповненнями), в результаті чого КП «Дубнорембуд» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 56997,19 грн., в тому числі по періодах: лютий 2011 року - на суму 7909,10 грн., березень 2011 року - на суму 9871,10 грн., квітень 2012 року - на суму 9994,01 грн., травень 2012 року - на суму 5025,72 грн., червень 2012 року - на суму 24177,26 грн.;

статті 203, пунктів 1,2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених позивачем із зазначеним в акті перевірки постачальником КП «Будінвестсервіс».

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що правочини укладені, між позивачем та контрагентами-постачальниками ПФ «ЛГ Інформ» та КП «Будінвестсервіс» є нікчемними і такими, що суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки, позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат державного бюджету.

Такий висновок посадових осіб податкового органу базується на інформації (лист ДПС у Рівненській області від 13.08.2012 року №14749/07-30) щодо припинення діяльності групи осіб, які організували та забезпечили діяльність «конвертаційного центру», у схемі якого використовувались реквізити підприємств з ознаками «фіктивності»: ПФ «ЛГ Інформ» (код 21082858), ПП «МВФ» (код 32881132), ПП «Волинь Плюс» (код 35717639), ПП «Спецкомплектсервіс» (код 36537144), ТОВ «Консоль і К» (код 37302134). ВПМ Дубенської ОДПІ порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_5 по факту фіктивного підприємництва - створення (придбання) СПД-юридичних осіб ПФ «ЛГ Інформ» (код 21082858), ПП «МВФ» (код 32881132), ПП «Волинь Плюс» (код 35717639), ПП «Спецкомплектсервіс» (код 36537144), ТОВ «Консоль і К» (код 37302134) з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2. ст.205 КК України. Встановлено, що КП «Дубнорембуд» перебувало у фінансово-господарських відносинах із ПФ «ЛГ Інформ» (код 21082858). Станом на день розгляду справи обвинувального вироку проти ОСОБА_5 не винесено, у долученому до справи протоколі допиту свідка ОСОБА_6 від 27.07.2012 року КП «Дубнорембуд» не згадується.

Крім зазначеної вище інформації, висновок податкового органу базується на акті перевірки №682/22-317/37567337 від 07.08.2012р. ДПІ у Солом'янському районі, яким не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Компанія Владіма ЛТД» по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «Сіріус груп», ТОВ «Проальянс» та їх подальшої реалізації контрагентам-покупцям за лютий 2012 року (у т.ч. КП «Будінвестсервіс» (код ЄДРПОУ 22579348). Дубенською ОДПІ Рівненської області Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку КП «Будінвестсервіс» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Компанія Владіма ЛТД» за період - лютий 2012 року. За результатами даної перевірки складено акт від 05.10.2012 року №258/22/22579348. Податковий орган припускає, що у зв'язку із не підтвердженням податкового кредиту по валових витратах з підприємством-постачальником ТОВ «Компанія Владіма ЛТД» за лютий 2012 року у КП «Будінвестсервіс» відсутні об'єкти оподаткування ПДВ та податком на прибуток по операціях з продажу товарів підприємству-покупцю, ймовірному вигодонабувачу - КП «Дубнорембуд» в лютому 2012 року.

За наслідками розгляду акту перевірки Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 31.10.2012 року №0089672340, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 46288,75 грн., з яких: 39022,00 грн. - за основним платежем; 7266,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 31.10.2012 року №0089682340, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 71221,25 грн., з яких: 56977,00 грн. - за основним платежем; 14244,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; яке позивач оспорює повністю.

Прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до податкових органів в порядку апеляційного узгодження, проте скаргу було залишено без розгляду у зв'язку із її непідвідомчістю Дубенській ОДПІ.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що вирішення даної справи залежить від доведеності фактів ненадання будівельних матеріалів позивачу його контрагентами, що покладено в основу тверджень податкового органу про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі. Факти надання позивачу послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Визначальною ознакою витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Кошти сплачені позивачем ПФ «ЛГ Інформ» та КП «Будінвестсервіс» в оплату за поставлені будівельні матеріали, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктом 138.3 статті 138 та статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, податковим органом суду не наведено і не доведено.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI, який застосовується до правовідносин, які виникли після 01.01.2011 року.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам в оплату будівельних матеріалів, а також формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам позивача у складі ціни товарів, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, ніякі товари фактично не продавались, договори постачання є нікчемними, тому формування валових витрат і податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Факти надання позивачу послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Це також означає, що висновок податкового органу про нікчемність договорів постачання будівельних матеріалів, укладених між позивачем і його контрагентами, є бездоказовим, а тому безпідставним.

Прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Згідно п.135.1. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, відповідно до пункту 137.1 якої дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, а дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Доходи визначаються підставі документів, зазначених у пункті 135.2 статті 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. У відповідності до п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

Підпунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, згідно підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Так, згідно підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI: витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Таким чином, визначальною ознакою витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, за своїм змістом наведені норми передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє зробити висновок: якщо наслідком понесених підприємством витрат є отримання виручки від реалізації продукції (доходу в податковому обліку), то ці витрати відносяться до складу витрат.

Отже, кошти сплачені позивачем ПФ «ЛГ Інформ» та КП «Будінвестсервіс» в оплату за поставлені будівельні матеріали, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктом 138.3 статті 138 та статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, податковим органом суду не наведено і не доведено.

За недоведеності відповідачем того факту, що послуги контрагентами не надавались, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат, також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.

Згідно статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Однак на користь державного виконавця боржник нічого не зобов'язаний вчинити. Тобто, представник податкового органу не знає різниці між юридичними поняттями «зобов'язання» і «обов'язок». При цьому своє незнання він ставить у вину платнику податків.

Відповідно статті 510 Цивільного Кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Державний виконавець не є і не може бути кредитором.

Статтею 547 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Однак, жодних правочинів з державної виконавчої службою платник не укладав.

В статті 549 Цивільного Кодексу України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Це загальне правило завжди встановлює для боржника обов'язок щодо відшкодування незручностей виключно кредитору, якому належить право отримати матеріальні цінності та який потерпає від їхнього неотримання. Його реалізація на практиці досить чітко регулюється вимогами Цивільного кодексу: в разі прострочення боржником виконання зобов'язань він повинен відшкодувати кредиторові завдані цим збитки: сплатити або обумовлену договором неустойку (штраф, пеню), або борг з урахуванням інфляції та 3% річних. Виконавчий збір не передбачений Цивільним Кодексом України та не сплачується на користь кредитора.

Аналогічне положення має місце і в податковому законодавстві: прострочення сплати податку, збору, обов'язкового платежу тягне накладення на боржника різноманітних фінансових санкцій, що сплачуються також «кредитору» - державі.

Тобто сплата фінансових санкцій пов'язана з первинним зобов'язанням, яке своєчасно було не виконано, і покликана, поряд з іншими моментами, компенсувати кредитору певні незручності.

Стягнений виконавчий збір ніколи не перераховується на користь кредитора як компенсація понесених ним збитків.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до законів України Про державну виконавчу службу та Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень (перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника, оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, розшук боржника, його майна, оголошення в засобах масової інформації, інші необхідні витрати) є витратами виконавчого провадження, які здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження.

У свою чергу кошти виконавчого провадження складаються з: коштів виконавчого збору, які було стягнуто з боржника в порядку, встановленому статтею 46 Закону; авансового внеску стягувачів на проведення виконавчих дій згідно зі ст. 48 Закону; стягнутих з боржника витрат на проведення виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Таким чином, кошти виконавчого збору, є коштами виконавчого провадження, за рахунок яких здійснюється фінансування витрат виконавчого провадження, тобто витрат, що повґязані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень. Тобто якщо боржник добровільно не виконав рішення суду, то виконання забезпечується зусиллями ДВС і виконавчим збором держава компенсує певною мірою свої витрати з примусового виконання судового рішення.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", а з 01.01.2011 року - Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI, який застосовується до правовідносин, які виникли після цієї дати.

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), та підтверджені податковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України - правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем та його контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Висновок відповідача про фіктивність господарських операцій носить характер припущення, який не підтверджений належними доказами.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову судом першої інстанції винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" січня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М.Хаюк

судді: І.Ф.Бондарчук І.Г. Охрімчук

З оригіналом згідно: суддя _______ С.М.Хаюк

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Державне-комунальне підприємство "Дубнорембуд" вул.Садова 51а,м.Дубно,Дубнівський район, Рівненська область,35600

3- відповідачу Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул.Грушевського,134,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35600