Постанова № 32068125, 18.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2013 року 14:42 № 826/5362/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі Хилі І.В. за участю представників сторін:

від позивача: Тарасенко В.С., Деревянко А.А.,

від відповідача: Павліченко К.В.,

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Констракшн Машинері»доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень № 0004992220 та № 00005002220 від 08 листопада 2012 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Констракшн Машинері» (далі - позивач, ТОВ «Констракшн Машинері») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004992220 та № 00005002220 від 08 листопада 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими збільшено позивачеві суму зобов'язання з податку на додану вартість на 363 383,91 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 181 691,96 грн., а також збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 417 891,50 грн. у зв'язку з тим, що позивачем помилково було оприбутковано видаткові та податкові накладні та внесено відповідні записи до бухгалтерської програми « 1С: Підприємство 7.7», а також сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та відображено в податковій декларації із зазначеного податку за жовтень 2011 року.

Позивач стверджує, що вказана помилка була допущена з вини працівників бухгалтерського департаменту, які не отримавши підтвердження від працівників складу про фактичну поставку товару, оприбуткували видаткові та податкові накладні, внісши їх показники до бухгалтерської програми « 1С: Підприємство 7.7», в той час як товар, вказаний в видаткових та податкових накладних, не був поставлений на склад позивача.

У листопаді 2011 року на вимогу контрагента ТОВ «Аерокрафт» позивачем було сплачено вартість товару за згаданими видатковими та податковими накладними на загальну суму 218 030,25 грн., які вказаним підприємством, незважаючи на виставлену претензію, повернуто не було.

Як повідомив позивач, не маючи іншої можливості відкоригувати податковий кредит з податку на додану вартість, ним було подано уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, яким було зменшено суму податкового кредиту та збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 363 384,00 грн. та сплачено вказану суму у жовтні 2012 року та 3% штрафу за заниження податкового зобов'язання, виявлене самостійно.

У податковому та бухгалтерському обліку з податку на прибуток підприємств вказані суми податку на додану вартість позивачем не відображалися.

З цих підстав, позивач вважає, що органом державної податкової служби необґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки зобов'язання з податку на додану вартість позивачем фактично сплачено, а зобов'язання з податку на прибуток підприємств нараховані без урахування того, що відповідні дані у бухгалтерському та податковому обліку підприємства не відображались.

В цілому позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги повністю.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем порушено пункти 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пункт 138.1, підпункти 138.5.1 пункту 138.5, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, оскільки формування податкового кредиту з податку на додану вартість відбулося під час взаємовідносин позивача з ТОВ «Аерокрафт», які не спричиняють реального настання правових наслідків. У зв'язку з тим, що операції з податком на додану вартість повинні були бути віднесені позивачем до складу валових витрат, то податковим органом також було встановлено безпідставність віднесення до складу валових витрат операції позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Аерокрафт».

Відповідач також зазначив, що уточнюючим розрахунком до декларації позивача з податку на додану вартість за жовтень 2011 року було уточнено рядок 19 декларації (зменшення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту). Проте, в рядку 25 поданого уточнюючого розрахунку нарахованої суми податкового зобов'язання з ПДВ за відповідний період позивачем збільшено не було. Таким чином, ТОВ «Констракшн Машинері» фактично не було відкориговано суму податкового кредиту у розмірі 363 383,91 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Аерокрафт», а сплачені згідно уточнюючого розрахунку кошти фактично збільшили переплату по особову рахунку позивача, оскільки дані уточнюючого розрахунку не були проведені як збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

З цих підстав, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 09.10.2012 по 10.10.2012 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Констракшн Машинері» з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Аерокрафт» (код за ЄДРПОУ 36879043) за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої було складено акт № 440/22-205/32828388 від 10.10.2012 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - Том І, а.с. 18-34.

Не погодившись з висновками, викладеними в Акті перевірки, 01 листопада 2012 року ТОВ «Констракшн Машинері» було подано заперечення на Акт перевірки. За результатами розгляду заперечень ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС надана відповідь, згідно якої аргументи ТОВ «Констракшн Машинері» не були взяті до уваги, а висновки Акту перевірки залишено без змін (Том І, а.с. 45-46).

08 листопада 2012 року ДПІ у Подільському м. Києві ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 0004992220, яким на підставі Акту перевірки, позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 417 891,50 грн. за порушення підпунктів 14.1.36, 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пункт 138.1, підпункт 138.5.1 пункту 138.5 ст. 138, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (том І, а.с. 47);

- № 0005002220, яким на підставі Акту перевірки, позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 545 075,87 грн., в тому числі 363 383,91 грн. за основним платежем та 181 691,96 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (том І, а.с. 48).

За результатами розгляду первинної та повторної скарг рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 21.01.2013 № 592/10/12-1-03 та рішенням Державної податкової служби України від 30.03.2013 № 4805/6/10-2-125 податкові повідомлення-рішення від 08 листопада 2012 року № 0004992220, № 0005002220 залишено без змін (Том І, а.с. 88-119).

Під час перевірки було встановлено, що ТОВ «Констракшн Машинері» віднесено до складу валових витрат витрати у розмірі 1 816 919,55 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Аерокрафт» на підставі видаткових та податкових накладних.

Згідно отриманих в ході перевірки письмових підприємства: «…у податковому обліку підлягають включенню до складу валових витрат та мають відображатися у рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у рядку 04.11». На підставі отриманих пояснень ДПІ дійшла висновку про включення до складу валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Аерокрафт».

Також, як встановлено в ході перевірки, сплачена у вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей сума ПДВ у розмірі 363 383,91 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у декларації за жовтень 2011 року.

В свою чергу, в ході проведення перевірки ДПІ у Подільському м. Києві ДПС було використано інформацію прокуратури м. Києва, отриману на підставі перевірки дотримання законів при використанні бюджетних коштів підприємствами газопровідного транспорту, зокрема, ТОВ «Аерокрафт». В ході зазначеної перевірки було встановлено, що директор та засновник зазначеного товариства ОСОБА_4 заперечує свою причетність до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, стверджує, що своєї згоди на реєстрацію підприємства не надавав, паспортні дані нікому не передавав, ніяких документів від імені директора товариства не підписував і матеріальної допомоги чи іншої винагороди за ведення діяльності підприємства ні від кого не отримував.

На підставі зазначеної інформації, ДПІ у Подільському м. Києві ДПС було зроблено висновок про відсутність реального настання правових наслідків по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Аерокрафт».

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок зазначена сума ПДВ внесена до рядку 19 декларації (зменшення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту). Проте, у поданій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року у рядку 19 від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту відображено не було. Таким чином, перевіряючий орган дійшов висновку, що ТОВ «Констракшн Машинері» фактично не було відкориговано суму податкового кредиту у розмірі 363 383,91 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Аерокрафт», а сплачені згідно уточнюючого розрахунку кошти фактично збільшили переплату по особову рахунку позивача, оскільки дані уточнюючого розрахунку не були проведені як збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Не погодившись з висновками Акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу фактичних обставин, що передували прийняттю спірних рішень, судом встановлено наступне.

Так, 15 жовтня 2011 року між ТОВ «Констракшн Машинері» (Покупець) та ТОВ «Аерокрафт» (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 75, відповідно до умов якого Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця товар, відповідно до видаткових накладних, а Покупець прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату (Том І, а.с. 49-51).

На виконання умов вказаного Договору ТОВ «Аерокрафт» було видано видаткові накладні № 622 від 17 жовтня 2011 року на суму 541 027,72 грн. в тому числі 90 171,29 грн. ПДВ, № 624 від 19 жовтня 2011 року на суму 526 173,02 грн., в тому числі 87 695,50 грн. ПДВ, № 628 від 24 жовтня 2011 року на суму 525 594,72 грн. в тому числі 87 599,12 грн. ПДВ, № 626 від 20 жовтня 2011 року на суму 587 508,00 грн., в тому числі 97 918,00 грн. ПДВ (Том І, а.с. 52-55).

Платіжними дорученнями № 4159 від 30 листопада 2011 року на суму 118 030,35 грн. та № 3912 від 17 листопада 2011 року на суму 100 000,00 грн. було проведено часткову оплату поставленого згідно Договору купівлі-продажу № 75 товару (Том І, а.с. 72-73).

Як встановлено судом, витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Аерокрафт» до складу валових витрат підприємства віднесені не були та у поданій податковій декларації з податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2011 року відображені також не були (Том І, а.с. 56-63).

Також, ТОВ «Аерокрафт» були виписані на корись позивача податкові накладні № 622 від 17.10.2011 на суму 541 027,72 грн. в тому числі 90 171,29 грн. ПДВ, № 624 від 19.10.2011 на суму 526 173,02 грн., в тому числі 87 695,50 грн. ПДВ, № 626 від 20.10.2011 на суму 587 508,00 грн., в тому числі 97 918,00 грн. ПДВ, № 628 від 24.10.2011 на суму 525 594,72 грн. в тому числі 87 599,12 грн. ПДВ (Том І, а.с. 68-71).

Вказані у податкових накладних суми податку на додану вартість у загальному розмірі 363 383,91 грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та відображені у поданій податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року (Том І, а.с. 83-87).

08 жовтня 2012 року ТОВ «Констракшн Машинері» було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2011 року, яким було відкориговано показник податкового кредиту за жовтень 2011 року у бік його зменшення на суму ПДВ у розмірі 363 383,91 грн. та нараховано суму штрафу у зв'язку з виправленням помилки у розмірі 10 902,00 грн. Зазначеним уточнюючим розрахунком сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та оплаті в бюджет, відкоригована (збільшена) не була (Том І, а.с. 195-198).

Платіжним дорученням № 3814 від 08 жовтня 2012 року ТОВ «Констракшн Машинері» було сплачено податок на додану вартість за жовтень 2011 року у сумі 374 286,00 грн. (Том І, а.с. 199).

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

На час виникнення спірних правовідносин набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), який згідно з п. 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на час його формування позивачем).

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктами 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 49.1 статі 49 Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Як встановлено судом, 19.11.2011 ТОВ «Констракшн Машинері» було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, у рядку 18 якої (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) було внесено значення у розмірі 559 681,00 грн., а в розділі ІІ «Податковий кредит» додатку 5 до податкової декларації «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» відображено операції з ТОВ «Аерокрафт» на суму 1 816 919,55 грн., в тому числі ПДВ 363 383,91 грн., які дають право на формування податкового кредиту.

Значення рядку 18 податкової декларації було перенесено до рядку 25 (сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду) та визначено таким чином суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 559 681,00 грн. (Том І, а.с. 175-182).

До початку перевірки ТОВ «Констракшн Машинері» було самостійно виявлено факт заниження податкового зобов'язання внаслідок безпідставного формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Аерокрафт».

Як повідомив суду позивач, з метою усунення виявленої помилки, підприємством було подано уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, яким було зменшено суму податкового кредиту та збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 363 384,00 грн. та сплачено вказану суму у жовтні 2012 року, а також 3% штрафу за заниження податкового зобов'язання, виявлене самостійно.

Перевіряючи викладені обставини судом витребувано від позивача відповідні докази, при ознайомленні з якими встановлено, що дійсно, 08.10.2012 року позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року. Уточнюючим розрахунком було зменшено суму задекларованого податкового кредиту на 363 384,00 грн. та внесено запис до рядку 19 декларації про зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 363 384,00 грн.

Однак, як зазначалось вище, до звітної податкової декларації за жовтень 2011 року не вносився показник від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19), а навпаки, було відображено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 18) та, як наслідок, було нараховано суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 559 681,00 грн.

Враховуючи те, що безпідставне формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Аерокрафт» призвело до заниження суми податкового зобов'язання на 363 384,00 грн., що не заперечувалось сторонами, то позивачу з метою самостійного усунення виявленої помилки слід було збільшити суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за вказаний податковий період, на відповідну суму.

Відповідно до п. 4.6.8 Наказу Державної податкової адміністрації № 41 від 25.01.2011 року «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за № 197/18935, сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду вказується в рядку 25 декларації.

В той же час, в поданому уточнюючому розрахунку значення суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 25), позивачем не уточнювалося (Том І, а.с. 195-198).

З наведеного випливає, що позивачем так і не було самостійно нараховано суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту за операціями з ТОВ «Аерокрафт» на суму 363 384,00 грн.

Відтак, позивачем плачені кошти в рахунок погашення податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 374 286,00 грн. (платіжне дорученням № 3814 від 08 жовтня 2012 року) податковим органом було правомірно зараховано до переплати податку на додану вартість.

Враховуючи те, що позивачем не було самостійно збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 363 384,00 грн., ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС правомірно було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005002220 від 08 листопада 2011 року, яким на підставі Акту перевірки, позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 545 075,87 грн., з яких 363 383,91 грн. основного платежу та 181 691,96 грн. - штрафних (фінансових) санкціями за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Вирішуючи позовну вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0004992220 від 08 листопада 2012 року, яким на підставі Акту перевірки, позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 417 891,50 грн. за порушення підпунктів 14.1.36, 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пункт 138.1, підпункт 138.5.1 пункту 138.5 ст. 138, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивачем було помилково оприбутковано видаткові та податкові накладні, видані ТОВ «Аерокрафт» та внесено відповідні записи до бухгалтерської програми « 1С: Підприємство 7.7» на підставі чого було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та відображено в податковій декларації із зазначеного податку за жовтень 2011 року.

Вказана помилка згідно пояснень позивача була допущена з вини працівників бухгалтерського департаменту, які не отримавши підтвердження від працівників складу про фактичну поставку товару, оприбуткували видаткові та податкові накладні, внісши їх показники до бухгалтерської програми « 1С: Підприємство 7.7», в той час як товар, вказаний в видаткових та податкових накладних, не був поставлений на склад позивача.

У листопаді 2011 року на вимогу контрагента ТОВ «Аерокрафт» позивачем було сплачено вартість товару за згаданими видатковими та податковими накладними на загальну суму 218 030,25 грн., які вказаним підприємством, незважаючи на виставлену претензію, повернуто не було.

Проте, зазначена сума коштів, на яку було здійснено оплату за товарно-матеріальні цінності, не була відображена у даних податкового обліку з податку на прибуток за ІV квартал 2011 року.

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як передбачено п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Тим самим, за загальним правилом Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг), пов'язуються з доходами від реалізації цих товарів (робіт, послуг).

При цьому необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність документального підтвердження здійснення таких витрат за даними бухгалтерського та податкового обліку.

В даному разі, як було встановлено судом, ТОВ «Констракшн Машинері» не було відображено у податковому обліку з податку на прибуток підприємств вартість отриманих товарів за операціями з ТОВ «Аерокрафт», що підтверджується податковою декларацією позивача за IV квартал 2011 року та Актом перевірки.

Жодних документів податкового обліку, якими б підтверджувалось віднесення позивачем сум коштів, сплачених за товари на користь контрагента ТОВ «Аерокрафт», до складу валових витрат підприємства, в ході перевірки відповідачем здобуто не було.

Відтак, помилкове оприбуткування підприємством видаткових та податкових накладних, отриманих від ТОВ «Аерокрафт», та внесення відповідних записів до бухгалтерської програми «1С: Підприємство 7.7», за відсутності факту відображення відповідних операцій у податковому обліку підприємства з податку на прибуток, не могло призвести до заниження податкових зобов'язань з даного податку.

З огляду на викладене, податковим органом необґрунтовано було винесено податкове повідомлення-рішення № 0004992220 від 08 листопада 2012 року, яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 417 891,50 грн., оскільки валові витрати позивачем за операціями з ТОВ «Аерокрафт» не формувалися.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 ст. 138, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0004992220 від 08 листопада 2012 року - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин та правових норм, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1107 від 05 квітня 2013 року (Том І, а.с. 3).

За таких обставин суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 1 147,00 грн.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби № 0004992220 від 08 листопада 2012 року.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Констракшн Машинері» судові витрати у розмірі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 25 червня 2013 року.