Постанова № 32067904, 26.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2013 р. № 820/1684/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

при секретарі судового засідання - Пшеничному В.О.,

за участю представника позивача - Халабурдіна С.В.,

представника відповідача - Нартової М.М.. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом cпільного Українсько-американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Спільне українсько-американське підприємство «Європоль» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 24 грудня 2012 року № 0000710048, № 0000750048, № 0000740048, № 0000730048, № 0000720048.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначив, що відповідач незаконно застосував штрафні (фінансові) санкції за не роздрукування Z-звітів по реєстраторам розрахункових операцій, які не працювали, готівкові кошти оприбутковані повністю, крім того відповідач неправомірно визначив податкові зобов'язання з земельного податку, безпідставно донарахував зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Завжди Чисто», ТОВ «Харківмолпром», ТОВ «Консаж», оскільки між ними проведено реальні господарські операції.

Представники відповідача в судове засідання прибули та заперечували проти позову з тих мотивів, що доводи позивача є безпідставними, факти вчинених позивачем порушень встановлені відповідачем з повним дотриманням положень діючого законодавства, позивачем допущено заниження податкових зобов'язань з земельного податку, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Консаж», яке не задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ, що повністю виключає формування податкового кредиту, контрагенти ТОВ «Завжди Чисто» та ТОВ «Харківмолпром» мали взаємовідносини з контрагентами, що мають ознаки сумнівності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними і не підлягають скасуванню.

Вислухавши доводи сторін по справі, розглянувши матеріали та дослідивши докази, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що Спільне українсько-американське підприємство «Європоль» у формі ТОВ є юридичною особою, зареєстровано у встановленому законом порядку, є платником податків на загальній системі оподаткування.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС проведено планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, за результатами якої 07.12.2012 складено акт № 549/48-1/30751167 (далі - Акт перевірки).

На підставі акту перевірки, 24 грудня 2012 року відповідачем складені податкові повідомлення-рішення № 0000710048 про збільшення грошових зобов'язань з ПДВ за основним платежем 333 098,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 83 511,25 грн., № 0000750048 про збільшення зобов'язань за платежем земельний податок з юридичних осіб за основним платежем 136 529,43 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 28 612,67 грн., № 0000740048 про збільшення зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 382 088,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 71 108,00 грн., № 0000730048 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 184 830,00 грн., № 0000720048 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 521 220,00 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарги рішенням Окружної Державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС від 22.02.2013 податкове повідомлення-рішення № 0000740048 про визначення зобов'язання з податку на прибуток, а також податкове повідомлення-рішення № 0000710048 про збільшення грошових зобов'язань з ПДВ за основним платежем 316 843,00 грн., за штрафними санкціями 83 087,96 грн. скасовані. Інші податкові повідомлення-рішення залишені в силі.

Перевіривши доводи сторін щодо законності складання податкового повідомлення-рішення № 0000720048 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 521 220,00 грн. за не роздрукування 1585 Z-звітів суд вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, внаслідок його незаконності з таких підстав.

В акті перевірки (арк. 95) зазначено, що за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 СУАП «Європоль» у формі ТОВ на окремих реєстраторах розрахункових операцій не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків у загальній кількості 1585 штук та їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, що є порушенням пункту 9 частини 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 3 вказаного Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідач вважає, що суб'єкт господарювання зобов'язаний незалежно від режиму роботи підприємства, незалежно від того, чи вмикався реєстратор розрахункових операцій роздруковувати Z- звіти, а у випадку незабезпечення цього, настає відповідальність, передбачена статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме 340 грн. за кожен не роздрукований Z-звіт.

Проте, суд не може погодитися з таким твердженням через його невідповідність вимогам закону.

Судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді здійснював діяльність з оптової та роздрібної торгівлі (супермаркет «Рост» на вул. Клочківській у м. Харкові), що визнається відповідачем, мав зареєстровані, опломбовані та приведені у фіскальний режим роботи касові апарати, через які проводилися розрахунки.

Наказами директора СУАП «Європоль» у формі ТОВ № 62 від 22.12.2008 року, № 7 від 07.01.2010 року (а.с. 1-4, том 3) встановлено, що вмикання касових апаратів на протязі робочого дня має відбуватися в залежності від кількості покупців в магазині, а щоденний друк фіскальних звітних чеків на тих РРО, які вмикалися на протязі робочого дня.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» «фіскальні функції» - це здатність реєстратора розрахункових операцій забезпечувати однократне занесення, довгострокове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове прочитання і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. Виконання Z-звіту відноситься до фіскальних функцій реєстратора розрахункових операцій;

«фіскальний звітний чек» - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті;

«фіскальна пам'ять» - запам'ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою;

«денний звіт» - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Згідно пункту 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторів розрахункових операцій, фіскальна інформація - інформація про обсяг розрахункових операцій, проведених через реєстратор у фіскальному режимі роботи, що заноситься до фіскальної пам'яті цього реєстратора за підсумками дня або будь-якого іншого періоду.

Зі змісту Технічних вимог до електронних контрольно-касових апаратів, затверджених протоколом Державної міжвідомчої експертної комісії з ЕККА, від 06.07.1995 року N 2, вбачається, що фіскальний звітний чек (квитанція) - документ, що друкується електронним контрольно-касовим апаратом та містить всю звітну інформацію про суми денних оборотів з реалізації товарів (надання послуг), податкові відрахування і видані чеки (квитанції).

З аналізу зазначених термінів, суд вбачає висновок про те, що фіскальна функція реєстратора розрахункових операцій з роздрукування фіскальних звітних чеків, має мету визначити обсяг розрахункових операцій, відображених у денному звіті та проведених через відповідний РРО протягом зміни.

Згідно з пунктом 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторів розрахункових операцій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. N 199, зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконаннязвіту до виконання наступного Z-звіту.

У примітках до формату і розрядності даних, що зберігаються у фіскальній пам'яті (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. N 199), наведено, що максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 години. Фіскалізацію підсумкових даних слід проводити за період, що не перевищує тривалість зміни реєстратора розрахункових операцій.

Відтак, у разі якщо касовий апарат не вмикався після виконання останнього Z-звіту хоча б і протягом місяця, а отже через даний РРО не проводились розрахункові операції, відлік тривалості зміни реєстратора розрахункових операцій розпочинається з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z-звіту та закінчується виконанням наступного Z-звіту, при цьому цей строк не повинен перевищувати 24 години.

В зв'язку з наведеним, суд вважає, що і обов'язок друкувати Z-звіт виникає тільки після проведення першої розрахункової операції за підсумками відповідного періоду, що можливо лише при увімкненні касового апарату.

Судом встановлено, що позивач щомісячно подавав до податкової інспекції звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), в яких вказував суми розрахунків за звітний місяць, у випадку відсутності розрахунків за окремим касовим апаратом у вказаних звітах вказані прочерки.(том справи 4-5)

Відповідачем в акті перевірки (арк. 95 акту перевірки) встановлено, що на РРО з фіскальним № 2039007029 в травні 2010 року, червні 2010 року, липні 2010 року, серпні 2010 року, вересні 2010 року, жовтні 2010 року, листопаді 2010 року, травні 2011 року, червні 2011 року, липні 2011 року позивачем не роздруковано фіскальні звітні чеки за жоден день.

У той же час, як свідчать звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), подані до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, про що свідчать відмітки податкового органу про прийняття та квитанції, реєстратор з фіскальним № 2039007029 у вказані дні не працював.

Також відповідачем в акті перевірки (арк. 96 акту перевірки) встановлено, що на РРО з фіскальним № 2039007014 за березень 2010 року, квітень 2010 року, червень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року також не роздруковано жодного Z-звіту; на РРО з фіскальним номером 2039007042 за червень 2010 року, липень 2010 року, жовтень 2010 року, січень 2010 року, лютий 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року також не роздруковано жодного фіскального Z-звіту.

Проте, зі звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), поданих до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, вбачається, що касові апарати з фіскальними номерами 2039007014, 2039007042 у вказані місяці також не вмикалися, не працювали.

Отже, відповідачу ще до початку проведення перевірки було достеменно відомо про те, що реєстратори розрахункових операцій № 2039007029, № 2039007014, № 2039007042 у дні нероздрукування Z-звітів не вмикалися та не працювали.

Нумерація Z-звітів (наскрізна) також свідчить про те, що касові апарати не вмикалися.

Більше того, наказами № 25 від 01.06.2009 року, № 8 від 03.01.2012 року директора СУАП «Європоль» у формі ТОВ визначено порядок здачі торгової виручки в центральну касу підприємства.

Так, зазначеними наказами передбачено щомісячно складати та роздруковувати на основі періодичних місячних звітів РРО зведені звіти за відповідний місяць.

Із долучених до матеріалів справи звітів по касовим апаратам, складених, старшим касиром та головним бухгалтером, що затверджені директором СУАП «Європоль» у формі ТОВ, підтверджується, що реєстратори розрахункових операцій з фіскальними номерами 2039007029, 2039007014, 2039007042 у встановлені відповідачем в акті перевірки дні нероздрукування Z-звітів не вмикалися, операції через них не проводилися.

Зі змісту Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторів розрахункових операцій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199, не вбачається обов'язку суб'єкта господарювання щоденно, незалежно від режиму роботи підприємства (навіть у вихідні дні), вмикати касові апарати.

Таким чином, нероздрукування Z-звітів на реєстраторах касових операцій, які не вмикалися та не працювали не є порушенням пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відтак, податкове повідомлення-рішення № 0000720048 є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку правомірності застосування штрафних санкцій у розмірі 184 830,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0000730048 з підстав не оприбуткування готівки, суд виходить з наступного.

Визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень Національного банку України (пункт 6 статті 33 Закону України «Про Національний банк України»).

Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 затверджено Положення № 637.

Згідно з абзацом третім пункту 2.6 Положення № 637 у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пункту 1.2 Положення № 637 книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З акту перевірки вбачається, що підставою для застосування штрафних санкцій слугував висновок відповідача про те, що позивачем в книгах обліку розрахункових операцій не відображено оприбуткування готівки на загальну суму 36 966,00 грн., а саме:

23 листопада 2011 в КОРО № 2039007021 оприбутковано готівки у сумі 33 462,64 грн., при тому, що згідно з фіскальним звітним чеком за 23.11.2011 № 01289 сума складає 53 462,64 грн.

14 квітня 2012 в КОРО № 2039007042 оприбутковано готівки в сумі 1 885,38 грн., при тому, що згідно з фіскальним звітним чеком за 14.04.2012 № 01334 сума складає 18 851,38 грн.

Натомість позивач стверджує, що сума відображена в книгах ОРО в графі службова видача відображено за 14 квітня 2010 становить « 18851,38 грн.», а за 23 листопада 2011 року - « 53 462,64 грн.». Заповнення КОРО відбувається шляхом внесення записів людиною, почерк якої завжди є індивідуальним.

В свою чергу відповідач вважає, що в КОРО № 2039007042 цифра 1 відсутня, а тому службова видача склала 1885,38 грн., а в КОРО № 2039007021 вказана не цифра 5, а 3, тому в графі службова видача вказано 33 462,64 грн., а не 53 462,64 грн.

Суд зазначає, що порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614.

Відповідно до пункту 7.4. вказаного Порядку використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Долучені до матеріалів справи та оглянуті судом копії книг обліку розрахункових операцій свідчать про помилковість висновку відповідача.

Так, з копії книги обліку розрахункових операцій РРО № 2039007042 вбачається, що за 14 квітня 2012 року в графі службова видача вказано саме 18 851,38 грн., а не 1885,38 грн., як вказано в акті перевірки (а.с.121, том 2).

Крім того, судом встановлено, що в КОРО № 2039007042 за 14 квітня 2012 року в графі загальна сума розрахунків зроблено запис «18 988,98 грн.». При цьому, з фіскального звітного чеку Z-звіт за 14 квітня 2012 року вбачається, що безготівковим розрахунком (графа - «кредит») отримано « 844,75 грн.».

Таким чином, у випадку оприбуткування позивачем 1885,38 грн. готівкою та безготівковим шляхом 844,75 грн., загальна сума обігу становила б « 2730,13 грн.», а не « 18 988,98 грн.» як зазначено в книзі обліку розрахункових операцій, в зв'язку з чим відповідач дійшов до помилкового висновку про оприбуткування позивачем лише 1885,38 грн. та не оприбуткування 16 966 грн.

Також копія книги обліку розрахункових операцій РРО № 2039007021 (а.с. 120, том. 2) свідчить, що позивачем 23 листопада 2011 року в графі службова видача зазначено 53 462,64 грн., а не 33 462,64 грн., як вказано в акті перевірки.

Крім того, 23 листопада 2011 року зроблено запис у графі загальна сума розрахунків «57 410,97 грн.», при цьому, з фіскального звітного чеку Z-звіт за 23 листопада 2011 року № 01289 вбачається, що безготівковим розрахунком (графа - «кредит») внесено 4 148,33 грн.

Суд зазначає, що у випадку оприбуткування позивачем готівкою 33 462,97 грн. та безготівковим шляхом 4 148,33 грн., загальна сума обігу становила б « 37 611,3 грн.», замість вказаної позивачем « 57 410,97 грн.», отже твердження відповідача про оприбуткування позивачем 33 462,97 грн. та не оприбуткування 20 000,00 грн. не обґрунтовані та спростовуються наданими доказами.

Таким чином, судом встановлено, що готівкова виручка, яка надійшла позивачеві 23 листопада 2011 року за РРО з фіскальним номером 2039007021 оприбуткована у розмірі 53 462,64 грн., а виручка, що поступила 14 квітня 2012 року за РРО з фіскальним № 2039007042 оприбуткована у сумі 18 851,38 грн., в зв'язку з чим застосування до позивача штрафних санкцій за неоприбуткування готівки є незаконним.

Приєднані до матеріалів справи прибуткові касові ордери (а.с.86-88, 127-129, том 2) свідчать про оприбуткування грошових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень.

Судом встановлено та не оспорюється відповідачем те, що грошові кошти у розмірі 36 966,00 грн. надійшли до каси СУАП «Європоль» у формі ТОВ та на цю суму збільшені його податкові зобов'язання.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення 0000730048 від 24 грудня 2012 року є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Також суд вважає незаконним податкове повідомлення-рішення № 0000750048 в частині визначення грошового зобов'язання та штрафних санкцій за несплату земельного податку за земельну ділянку загальною площею 0,3967 га по просп. Л. Свободи, ріг просп. Перемоги.

В акті перевірки зазначено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 23.03.2012, укладеного з ПАТ «Банк «Золоті ворота», є власником об'єкту незавершеного будівництва - торгівельного центру літ. «А-3» з відсотком готовності 90% за адресою: пр. Л. Свободи ріг пр. Перемоги.

На підставі цього, відповідач вважає, що незалежно від наявності чинного договору оренди землі, позивач зобов'язаний також сплачувати земельний податок, оскільки такий обов'язок встановлено пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивач на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 23.03.2012 (а.с. 182, том 1), укладеного з Публічним акціонерним товариством «Банк Золоті Ворота», придбав у власність об'єкт незавершеного будівництва - торгівельний центр літ. «А-3» з відсотком готовності 90% за адресою: пр. Л. Свободи ріг пр. Перемоги.

З пункту 2 вказаного договору купівлі-продажу вбачається, що об'єкт незавершеного будівництва належав на праві власності ТОВ «Техноопт-С» та був проданий ПАТ «Банк Золоті ворота» (іпотеко держателем) як предмет іпотеки.

Придбаний позивачем об'єкт незавершеного будівництва знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер: 6310136300:14:009:0076, загальною площею 0,3967 га, що передана в оренду відповідно до договору оренди землі від 27.12.2011 року, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ «Техноопт-С».

Рішенням Харківської міської ради від 19 грудня 2012 року № 951/12 (а.с. 157, том 2) СУАП «Європоль» у формі ТОВ надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,3967 га по просп. Л. Свободи, ріг просп. Перемоги.

Також цим згідно п. 3.3 додатку № 1 до зазначеного рішення (а.с. 158, том 2) встановлено, що договір оренди землі від 30.12.2011 № 631010004000274 втрачає чинність з моменту державної реєстрації договору оренди землі зі СУАП «Європоль» у формі ТОВ.

Судом встановлено, що договір оренди землі між СУАП «Європоль» у формі ТОВ та Харківською міською радою не укладався.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, і таке право оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (із змінами та доповненнями) встановлено, що державна реєстрація прав на земельну ділянку є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на неї.

Згідно із статтею 5 Закону «Про оренду землі» орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (статті 13, 18 Закону «Про оренду землі»).

Невід'ємною частиною договору оренди землі, як визначено статтею 15 Закону «Про оренду землі», є акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Відповідно до статті 31 Закону «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

При цьому, статтею 34 Закону «Про оренди землі» встановлені наслідки припинення або розірвання договору оренди землі. Так, у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Отже, у випадку, якщо орендарі земель державної і комунальної власності відчужили право власності на житлові будинки, будівлі або споруди, розміщені на орендованих земельних ділянках та не повернули орендодавцю у встановленому порядку зазначені земельні ділянки, такі орендарі є платниками орендної плати за землю до бюджету на підставі укладених договорів оренди землі до моменту втрати чинності таких договорів.

Сторонами не заперечувалося, що ТОВ «Техноопт-С» на підставі чинного договору оренди землі сплачує орендну плату.

У свою чергу, позивач перераховує ТОВ «Техноопт-С» на підставі договору №4/Т від 23.03.2012 року кошти для сплати зобов'язань по договору оренди землі від 30.12.2011 року № 631010004000274.

Про повноту надходжень коштів по зобов'язанням договору оренди землі від 30.12.2011 року № 631010004000274 щодо сплати орендної плати за земельну ділянку загальною площею 0,3967 га (кадастровий номер 6310136300:14:009:0076) по пр. Людвіга Свободи, ріг пр. Перемоги свідчить довідка Державної податкової служби Дзержинського району про відсутність заборгованості ТОВ «Техноопт-С» зі сплати податків.

Крім того, згідно з п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Таким чином, сплата орендної плати, а не земельного податку, не спричиняє втрат для бюджету, оскільки її розмір є вищим за розмір земельного податку.

Також суд погоджується з твердженням позивача про те, що за одну і ту саму земельну ділянку не можуть бути нараховані податок на землю та орендна плата за землю.

Стаття 19 Конституції України гарантує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Законодавством не передбачено сплати і земельного податку, і орендної плати за одну земельну ділянку комунальної власності.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про те, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) земельний податок сплачується з дати реєстрації права власності на нерухоме майно, незалежно від наявності чинного договору оренди землі.

В розділі ХІІІ ПК України передбачено види плати за землю, серед яких земельний податок та орендна плата.

У відповідності до п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Таким чином, у випадку наявності договору оренди землі плата за землю сплачується саме у вигляді орендної плати.

Пунктом 287.6. ст. 287 Податкового кодексу України, на який посилається відповідач, передбачено сплату земельного податку у загальному випадку, у той час як за наявності чинного договору оренду землі застосовується п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України та сплачується орендна плата.

На підставі викладеного, враховуючи, що на час виникнення спірних правовідносин є чинним договір оренди земельної ділянки, укладений між ТОВ «Техноопт-С» та Харківською міською радою, договір оренди між позивачем та Харківською міською радою не укладений та не зареєстрований в установленому порядку, а також те, що ТОВ «Техноопт-С» здійснює сплату орендної плати згідно чинного договору оренди земельної ділянки, суд вважає висновок податкового органу про заниження позивачем сплати земельного податку за земельну ділянку за адресою: м. Харків, пр. Л. Свободи ріг пр. Перемоги на загальну суму 22 715,55 грн., та відповідне нарахування штрафних санкцій, незаконним.

Проте, суд не знаходить такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000750048 про збільшення зобов'язань позивача зі сплати земельного податку за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139 у розмірі 135 308,43 грн., з наступних підстав.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, і відповідно до статті 13 цього Закону проведення нормативної грошової оцінки в зазначених випадках є обов'язковим.

Згідно статті 18 Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Статтею 15 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що позивач використовує у своїй діяльності зазначену вище земельну ділянку загальною площею 2786 кв.м., що знаходиться під нежитловою будівлею (магазин), яка належить підприємству на підставі договору купівлі-продажу.

Як встановлено актом перевірки нарахування земельного податку здійснюється позивачем на підставі даних державного земельного кадастру станом на 29 березня 2004 року.

Однак, рішенням 17 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2007 року» № 335/07 від 25.12.2007 року, рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 42/08 від 27.02.2008 року «Про затвердження «Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року» та «Про затвердження «Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові», з 01 березня 2008 року в м. Харкові була затверджена нова базова вартість 1 кв.м. земель м. Харкова у сумі 253,30 грн.

Підпунктом 8.1. пункту 8 Рішення Харківської міської ради від 27.02.2008 року № 42/08 передбачено, що оцінка земельної ділянки, яка проведена до набрання чинності цього Положення, втрачає чинність.

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно при визначені розміру земельного податку використовувалася нормативна грошова оцінка станом на 29 березня 2004 року, оскільки рішеннями Харківської міської ради, які є обов'язковими для виконання, зокрема, усіма суб'єктами господарювання, затверджена нова базова вартість 1 кв.м. земель м. Харкова у сумі 253,30 грн., в зв'язку з чим нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2786 кв.м. змінилась та становить 8342117, 12 грн., а з 2010 року 8834302 грн.

Пункт 274.1 статі 274 Податкового кодексу України визначає, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Аналогічне положення містилось у статті 7 Закону України «Про плату за землю» чинного у відповідний період існування спірних правовідносин до вступу в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 року.

Згідно акту перевірки фахівцями податкового органу визначено розмір земельного податку з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земель міста Харкова. Так, за 2009 рік розмір земельного податку становить 83421, 17 грн., а з 2010 року - 88343,02 грн.

Таким чином, суд вважає доведеним факт заниження позивачем земельного податку за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року на загальну суму 1355308, 43 грн.

Такими, що підлягають задоволенню суд вважає позовні вимоги про скасування донарахування з ПДВ по взаємовідносинам СУАП «Європоль» у формі ТОВ з ТОВ «Консаж», ТОВ «Завжди Чисто», ТОВ «Харківмолпром».

Відповідно до пп. 14.1.181. п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом визначається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Підпунктом «а» п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з приписами п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу), що визначено пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на момент здійснення господарських операцій позивачем.

Підпунктом 201.8. статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 200 Податкового кодексу України податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, повну або скорочену назву, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по - батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по - батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704), а саме: первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична і інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7 вищевказаного Положення первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Завжди Чисто» обґрунтовано тим, що вказаний контрагент позивача мав по ланцюгу відносини з сумнівними платниками податків.

Також відповідач вважає неправомірним формування податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Харківмолпром» через те, що останнє мало контрагентом ТОВ «КНТ «ЄВРО», яке є платником з ознаками ризику.

Суд не може погодитися з такою позицією суб'єкта владних повноважень, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06 грудня 2011 року між позивачем та ТОВ «Завжди Чисто плюс» укладено договір про надання послуг з обміну змінних килимків при вході в приміщення Позивача (супермаркет «Рост» на Клочківській в м. Харкові).

За цим договором ТОВ «Завжди чисто плюс» зобов'язалося передати СУАП «Європоль» у формі ТОВ чисті грязепоглинаючі килимки, та змінювати їх.

ТОВ «Завжди чисто плюс» виписано податкові накладні від 31.12.2011 року на суму ПДВ 350,00 грн., та від 31.01.2012 року на суму 496,76 грн.

Як свідчать акти виконаних робіт (послуг) № 4578 від 31.12.2011 року, № 315 від 31.01.2012 року послуги за договором від 06.12.2011 року виконані.

Згідно платіжних доручень від 11.01.2012 року, 03.02.2012 року позивач сплатив ТОВ «Завжди чисто плюс» грошові кошти на загальну суму 5080,58 грн.

Досліджуючи взаємовідносини позивача з ТОВ «Харківмолпром», судом встановлено, що 17 травня 2011 року між позивачем та ТОВ «Харківмолпром» укладено договір поставки № 260, за яким позивач отримував молочні продукти, які реалізовані у супермаркеті кінцевому споживачу.

Як свідчить видаткова накладна № 142 від 25 червня 2011 року позивачем отримано від ТОВ «Харківмолпром» молоко жирністю 2,6%, 3,2% на загальну суму 44 062,50 грн. Про перевезення товару до пункту розвантаження (м. Харків, проїзд Рогатинський, 3) свідчить товарно-транспортна накладна від 25 червня 2011 року.

Вивчивши зазначені вище первинні документи, що надані позивачем в підтвердження реальності вчинення господарських операцій з ТОВ «Завжди Чисто» та ТОВ «Харківмолпром», суд не знаходить підстав вважати їх неповними, або складеними з порушенням описаних вище положень чинного законодавства, податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, містять всі необхідні реквізити та дають можливість встановити обсяги, види, вартість наданих послуг, їх виконавця.

Суд вважає, що посилання податкового органу про неможливість підтвердження взаємовідносин ТОВ «Завжди чисто плюс» з його контрагентами не можуть бути підставою для позбавлення права позивача на податковий кредит. Крім того, як зазначено представником позивача та не спростовано представниками відповідача в судовому засіданні, відносини позивача з ТОВ «Завжди чисто плюс» мали тривалий характер, однак, відповідач вважає неправомірним формування податкового кредиту за грудень 2011 року та січень 2012 року через нереальність операцій, а за всі інші періоди повністю правомірним, а операції - реальними.

Одночасно суд не знаходить обґрунтованим висновок відповідача про неправомірне формування податкового кредиту лише на підставі наявності у його контрагента ТОВ «Харківмолпром» операцій з суб'єктом який є платником з ознаками ризику .

Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Первинними документами підтверджується, а відповідачем належними доказами не спростовано проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування податком на додану вартість, реальність вчинених угод, укладених позивачем з ТОВ «Завжди Чисто» та ТОВ «Харківмолпром», не викликає сумнівів.

Таким чином, висновок відповідача про завищення податкового кредиту по вказаним взаємовідносинам є безпідставним, а тому податкове повідомлення-рішення у цій частині підлягає скасуванню.

Також протиправним є висновок відповідача про незаконне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Консаж».

Судом встановлено, що 14 березня 2011 року між позивачем та ТОВ «Консаж» укладено договір підряду № 199 з облаштування спального корпуса 15-А та спального корпусу для персоналу 15-Б на території комплексу за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Гайдари, вул. Піонерська.

Як свідчить свідоцтво про право власності та витяг про державну реєстрацію прав (а.с. 76, том 5) позивач є власником нерухомого майна, в якому проводилися роботи за договором з ТОВ «Консаж».

Твердження відповідача про неправомірність формування податкового кредиту мотивовано виключно тим, що остання звітність ТОВ «Консаж» надана до ДПІ за лютий 2011 року, а податкові зобов'язання у розмірі 26 617,58 грн. з ПДВ ТОВ «Консаж», про що свідчить АРМ «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту», не задекларувало. Недекларування податкових зобов'язань, на думку відповідача, повністю виключає можливість формування податкового кредиту позивачем.

З цього приводу суд зазначає, що позивач не може і не повинен нести відповідальність за якість здійснення господарської діяльності своїми контрагентами.

Згідно діючого законодавства України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Такий висновок цілковито узгоджується з положенням ст. 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Можливе недекларування або несплата ПДВ ТОВ «Консаж» викликає негативні наслідки саме для цієї особи та не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Приєднані до матеріалів справи та досліджені судом довідка про вартість виконаних підрядних робіт, акт прийому-передачі виконаних робіт за формою № КБ-2в, розрахунок загальновиробничих витрат, заключна відомість ресурсів свідчать про проведення підрядних робіт, які були оплачені позивачем.

Таким чином, відповідачем зроблено незаконний висновок про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Консаж» за квітень 2011 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Окружної Державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС від 22.02.2013 податкове повідомлення-рішення № 0000710048 про збільшення грошових зобов'язань з ПДВ за основним платежем 316 843,00 грн., за штрафними санкціями 83 087,96 грн. скасовано.

У відповідності до п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Оскільки сума нарахованого грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням № 0000710048 зменшена, то вказане податкове повідомлення-рішення є відкликаним.

Проте судом встановлено, що нове податкове повідомлення-рішення про визначення суми зобов'язання з ПДВ відповідачем не складено, позивачеві не вручено.

Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з ПДВ з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат по справі належить провести за правилами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 24.12.2012 року № 0000720048 та № 0000730048 про застосування штрафних (фінансових) санкцій повністю, № 0000710048 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 16255 (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 423 (чотириста двадцять три) грн. 29 коп., № 0000750048 в частині збільшення грошових зобов'язань за платежем земельний податок з юридичних осіб за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 28564 (двадцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 43 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь cпільного Українсько-американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61047, м. Харків, проїзд Рогатинський, 3, код ЄДРПОУ 30751167) судовий збір у розмірі 2008 (дві тисячі вісім) грн. 35 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 30.04.2013 року.

Суддя А.С. Мороко