Постанова № 32067781, 27.06.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року Справа № 803/1295/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Кравчик В.В.,

за участю представників позивача Ковальчука В.О., Бухарєва С.В.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стікс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стікс» (далі - позивач, ТзОВ «Стікс») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Луцька ОДПІ), в якому просить з визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2013 року №0001122201 про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 72113,00 грн., №0001132201 про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 68679,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що висновки податкового органу про нікчемність укладеного із ПП «Салон-Юкрейн» договору, зроблені в ході проведення позапланової виїзної перевірки позивача, не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач вказує, що факт здійснення господарських операцій із придбання автозапчастин у вказаного контрагента-постачальника підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, з огляду на що товариство правомірно сформувало податковий облік по зазначених операціях.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, зазначивши, що в ході перевірки ТзОВ «Стікс» були використані матеріали перевірки ПП «Салон-Юкрейн», відповідно до яких податковим органом встановлено укладення контрагентом позивача нікчемних правочинів при придбанні та наступному продажу товарів у зв'язку з тим, що на підприємстві відсутні будь-які засоби виробництва, наймані працівники, основні фонди. ПП «Салон-Юкрейн» не знаходиться за юридичною адресою, з огляду на що неможливо провести зустрічну звірку даного платника податків. Враховуючи вказані обставини, Луцька ОДПІ вважає, що в ході перевірки правомірно зроблено висновок про нереальність господарських операцій позивача із його контрагентом, нікчемність правочину, укладеного між ТзОВ «Стікс» та ПП «Салон-Юкрейн», оскільки такий правочин вчинений без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ним, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що в період з 26.02.2013 року по 06.03.2013 року Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Стікс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ПП «Салон-Юкрейн» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2013. За наслідками даної перевірки відповідачем складено акт №1434/22.1/20135038 від 14.03.2013 року, яким встановлено порушення позивачем вимог ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, 198.6 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 54943,00 грн., в тому числі: за січень 2012 року - 379225,00 грн., за лютий 2012 року - 17018,00 грн.; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТзОВ «Стікс» занижено податок на прибуток за 2012 рік на 57690,00 грн. (а.с.8-13).

На підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2013 року №0001122201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 72113,00 грн. (в тому числі: 57690,00 грн. основного платежу та 14423,00 грн. щтраіних (фінансових) санкцій) та №0001132201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 68679,00 грн. (в тому числі: 54943,00 грн. основного платежу та 13736,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) (а.с.6-7).

Вищевказані податкові повідомлення-рішення ТзОВ «Стікс» були оскаржені до Державної податкової служби у Волинській області та Міністерства доходів і зборів України, однак за результатами розгляду скарг позивача податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 25 березня 2013 року №0001122201 та №0001132201 залишено без змін, а скарги - без задоволення (а.с.14-18).

Висновок податкового органу про завищення товариством валових витрат за 2012 рік та податкового кредиту за січень, лютий 2012 року по господарських операціях з придбання автотоварів у ПП «Салон-Юкрейн» базується на тому, що правочин, укладений між позивачем та вказаним контрагентом-постачальником, Луцькою ОДПІ визнаний нікчемним. На підтвердження своїх доводів податковий орган зазначає, що зустрічної звіркою ПП «Салон-Юкрейн» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення у податковому обліку встановлено, що дане підприємство відповідає критеріям «податкової ями», оскільки формує податковий кредит від підприємств, які не відображають взаєморозрахунки, на балансі підприємства відсутні основні засоби. Враховуючи те, що у ПП «Салон-Юкрейн» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, податковий орган зазначає, що угоди, укладені між постачальниками та покупцями за період лютий, березень та квітень 2012 року відповідно до ч.ч.1, 2 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ, враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом, 10 січня 2012 року між ПП «Салон-Юкрейн» (продавець) та ТзОВ «Стікс» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №10-01/12 (а.с.32). Предметом даного договору є обов'язок продавця передати у власність покупця автозапчастини, автотовари та інші товарно-матеріальні цінності, а покупця обов'язок сплатити за товар грошову суму та прийняти його на умовах договору. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, кількості, комплектності, асортименту та ціни товару є прийняття покупцем товару відповідно до видаткової накладної, яка після її підписання сторонами має юридичну силу в розумінні ст.266 Господарського кодексу України.

На виконання вказаного договору ПП «Салон-Юкрейн» здійснило протягом січня, лютого 2012 року дві поставки автозапчастин на загальну суму 329659,14 грн., в тому числі ПДВ 54943,19 грн., що підтверджується видатковими накладними від 30.01.2012 року №№59, 70, 71, 72, від 27.02.2012 року №№80, 81 та податковими накладними від 30.01.2012 року №№59, 70, 71, 72, від 27.02.2012 року №№80, 81 (а.с.33-82, 85-124).

При цьому, як свідчать матеріали справи, транспортування товару від постачальника до покупця здійснювалось перевізником - підприємцем ОСОБА_4 згідно укладеного договору про надання транспортно-експедиційних послуг №20135038 від 10.01.2012 року, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 30.01.2012 року та 27.02.2012 року (а.с.83-84), замовленнями на перевезення автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні №20135038/1 від 27.01.2012 року та №20135038/3 від 24.02.2012 року (а.с.130-131), актами виконаних робіт №20135038/1 від 01.02.2012 року та №20135038/3 від 28.02.2012 року (а.с.132-133), проведеними розрахунками із перевізником згідно видаткових касових ордерів від 20 та 30 серпня 2012 року (а.с.186-187).

Договорами оренди нежитлового приміщення №3 від 04.01.2010 року, укладеним між ТзОВ «Автотрурист ЛТД» та ТзОВ «Стікс», та від 04.01.2010 року, укладеним між ПП «Ерідан» та позивачем, підтверджується факт використання ТзОВ «Стікс» у своїй діяльності адміністративного приміщення (діловий офіс та торгова точка) загальною площею 281,1 кв.м. за адресою: Волинська обл., м.Луцьк, вул.Львівська, 63 та складського приміщення площею 300 кв.м. за адресою: Волинська обл., м.Луцьк, вул.Зв'язківців, 23 (а.с.134-137). При цьому, як свідчать товарно-транспортні накладні, доставка товару здійснювалась до пунктк розвантаження: м.Луцьк, вул.Зв'язківців, 23. Книга обліку виданих доручень на отримання товару (а.с.127) підтверджує ту обставину, що заступник директора ТзОФ «Стікс» Субота С.М. був уповноважений товариством на отримання товару від ПП «Салон-Юкрейн» та саме ним згідно видаткових накладних здійснювався прийом товару.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що оплата за придбаний товар здійснена позивачем в безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника коштів за придбаний товар, що в свою чергу підтверджується платіжними дорученнями від 05.03.2012 року №133, від 15.03.2012 року №№87, 155, 160, 161, 162 (а.с.126-128).

Разом з тим, судом встановлено, що основними видами діяльності ТзОВ «Стікс» є оптова та роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (а.с.23). Видаткові накладні, фіскальні чеки, реєстри платіжних документів засвідчують системну оптову та роздрібну реалізацію позивачем протягом лютого, березня 2012 року автозапчастин своїм контрагентам-покупцям, що в свою чергу підтверджує факт використання товариством у власній господарській діяльності придбаного товару (а.с.138-164, 168-185).

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню у ПП «Салон-Юкрейн» автотоварів, отже валові витрати та податковий кредит за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно. При цьому ТзОВ «Стікс» підтверджено наявність господарської мети при придбанні товару, одержання прибутку внаслідок подальшої реалізації продукції та належне оформлення первинних документів.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки ТзОВ «Стікс» висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між ПП «Салон-Юкрейн» та позивачем, не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак встановлення податковим органом завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях із вказаним контрагентом-постачальником є необгрунтованим та безпідставним.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що в ході зустрічної звірки ПП «Салон-Юкрейн» податковий орган, а саме: ДПІ у м.Херсоні, при дослідженні взаємовідносин даного підприємства із іншими платниками податків встановив укладення нікчемних правочинів, з огляду на що усі правочини по ланцюгу до підприємств-покупців також є нікчемними. Суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд також враховує і те, що відповідачем в ході проведення перевірки позивача подальший рух придбаного товару не досліджувався, не встановлювався зв'язок між фактом придбання автозапчастин і господарською діяльністю товариства, не встановлено наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій, не було з'ясовано наявність економічної вигоди у позивача внаслідок придбання товару та подальшої його реалізації.

Водночас, Європейський суд з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03, п. 71 рішення) вказав, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Відтак наявність ознак фіктивності у діяльності контрагентів ПП «Салон-Юкрейн» чи порушення останнім правил здійснення господарської діяльності, порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку сама по собі не свідчить про нікчемність усіх правочинів, укладених товариством.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд дійшов висновку про протиправність прийнятих Луцькою ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 25 березня 2013 року №0001122201 та №0001132201, з огляду на що останні підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 25 березня 2013 року №0001122201 та №0001132201.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 02 липня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій