Рішення № 32067722, 20.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.06.2013 Справа № 905/2448/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до Комунального підприємства "Макіївтепломережа" простягнення 3% річних та інфляційних втрат за участю представників:

від позивачане з'явилисьвід відповідачаЛюбач В.В. - представник за довіреністю

Рішення прийняте 20.06.2013, оскільки 05.06.2013 та 18.06.2013 в судових засіданнях оголошувались перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Макіївтепломережа" 3% річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 1 561 132,53 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4 424 340,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором № 06/08-1569-ТЕ-8 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.09.2008 щодо здійснення повної та своєчасної оплати поставленого позивачем протягом січня-квітня 2009 року природного газу, у зв'язку з чим позивачем здійснено донарахування 3% річних за період з 11.09.2010 по 11.11.2011 та інфляційних втрат за період з серпня 2010 року по листопад 2011 року на суму простроченої заборгованості, яка була стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 28.10.2010 у справі № 25/186.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ була списана на підставі Закону Україну "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" згідно з протоколом засідання комісії по списанню заборгованості за природний газ від 23.09.2011. Зазначив, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наведений позивачем, є невірним через наявність арифметичних помилок. Відповідач вважає, що позивач не мав права нараховувати 3% річних та інфляційні втрати, оскільки вказані зобов'язання припинені.

В судовому засіданні 18.06.2013 частково задоволено клопотання відповідача про витребування у позивача документів та зобов'язано позивача надати суду журнал реєстрації вхідної кореспонденції за вересень 2011 року, оригінали листа відповідача №04-11476 від 26.09.2011 з доданим до нього протоколом засідання комісії відповідача по списанню заборгованості за природний газ від 23.09.2011, який отримано позивачем 29.09.2011 за вх. № 14593/2. В частині витребування у позивача протоколу засідання комісії з питань списання заборгованості ДК "Газ України" від 11.11.2011 клопотання відхилено з підстав його необґрунтованості.

19.06.2013 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі представника Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за наявними матеріалами.

Оскільки станом на 20.06.2013 від позивача до суду не надішли витребувані в судовому засіданні 18.06.2013 документи, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

29.09.2008 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Макіївтепломережа" (покупець, відповідач) укладено договір № 06/08-1569-ТЕ-8 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у статті 2 цього Договору. Газ, що поставляється за цим Договором, використовується покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2008 року до 30 квітня 2009 року, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 29.09.2008).

Обсяг природного газу, що планується передати за Договором у період з січня по квітень 2011 року, погоджено сторонами у п. 1 додаткової угоди №2 від 29.09.2008 До Договору шляхом доповнення пункту 2.1 Договору підпунктом 2.1.1, з визначенням запланованих обсягів поставки по місяцях.

Відповідно до п. 4.4 Договору обсяг газу, визначений згідно з п. 4.3 цього Договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за Договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за Договором, підписаних уповноваженими продавця та покупця, скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ:

- у січні 2009 року в обсязі 49 906,915 тис.куб.м на суму 19 086 896,71 грн. (акти від 31.01.2009),

- у лютому 2009 року в обсязі 14 863,596 тис.куб.м на суму 12 972 708,78 грн. (акти від 28.02.2009),

- у березні 2009 року в обсязі 12 658,302 тис.куб.м на суму 11 047 963,46 грн. (акти від 31.03.2009),

- у квітні 2009 року в обсязі 3 258,745 тис.куб.м на суму 2 844 180,49 грн. (акти від 30.04.2009),

а всього на суму 45 951 749,44 грн.

Згідно з п. 6.1 Договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата у розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта прийняття-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.10.2010 у справі № 25/186 стягнуто з комунального підприємства "Макіївтепломережа" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованість за поставлений природний газ в сумі 44 690 614,07 грн., пеню у розмірі 3 384 652,59 грн., індекс інфляції в сумі 5 419 710,68 грн., 3% річних в сумі 2 017 796,66 грн. та судові витрати.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується сторонами зазначене судове рішення у справі № 25/186 набрало законної сили.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зазначеним судовим рішенням господарського суду встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості природного газу отриманого за період з січня по квітень 2009 року у розмірі 44 690 614,07 грн., а також стягнуто 3% річних у розмірі 2 017 796,66 грн. за період з 11.02.2009 по 10.09.2010 та інфляційні втрати у розмірі 5 419 710,68 грн. за період з лютого 2009 року по березень 2010 року.

Згідно з протоколом № 4 засідання комісії з питань списання заборгованості ДК "Газ України" від 11.11.2011 сума основного боргу відповідача по Договору № 06/08-1569-ТЕ-8 від 29.09.2008 у розмірі 44 690 614,07 грн. була списана позивачем на підставі Закону Україну "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Посилаючись на наявність у відповідача до 11.11.2011 простроченого (невиконаного) грошового зобов'язання, позивачем донараховано 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість, яка стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 28.10.2010 у справі № 25/186, а саме: 3% річних у розмірі 1 561 132,53 грн. за період з 11.09.2010 та інфляційні втрати в сумі 4 424 340,79 грн. за період з серпня 2010 року по листопад 2011 року.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема, за ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а за ст. 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Як випливає з приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тривале безпідставне утримання чужих коштів призводить до їх знецінення для власника внаслідок інфляційних процесів.

Інфляція - знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Держкомстату України від 14.11.2006 №519).

Відповідно до п. 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 № 480 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2008 року за № 32/14723 індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Тому при прийнятті рішення про стягнення коштів, не сплачених у строк, суд має визначити їх реальну вартість на час відшкодування - з урахуванням індексу інфляції за весь час користування такими коштами.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64, а також у п. 9 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 01-06/767/2013 від 29.04.2013.

Наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобов'язання і відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями за відсутністю реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільно чи примусово) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.10.2010 у справі № 20/242.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд прийшов до висновку, що оскільки основна заборгованість за Договору № 06/08-1569-ТЕ-8 від 29.09.2008, яку було стягнуто рішенням господарського суду у справі № 25/186 з відповідача, не була сплачена та існувала до моменту її списання на підставі Закону Україну "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", то позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про донарахування 3% річних та інфляційних втрат на вказану суму заборгованості є обґрунтованими.

Однак, суд не погоджується із розрахунком суми 3% річних, здійсненим за період з 11.09.2010 по 11.11.2011 та розрахунком інфляційних втрат, здійсненим за період з серпня 2010 року по листопад 2011 року, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п. 2.2 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 2.5 ст. 2 вказаного Закону).

Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894.

Згідно з п. 6 вказаного Порядку для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" Комунальним підприємством "Макіївтепломережа" створено комісію з питань списання заборгованості.

23.09.2011 за результатами засіданні комісії відповідача по списанню заборгованості за природний газ було складено та затверджено протокол, відповідно до якого прийнято рішення про списання кредиторської заборгованості за договором № 06/08-1569-ТЕ-8 від 29.09.2008, а саме: основного боргу у розмірі 44 690 614,07 грн., пені у розмірі 3 384 652,59 грн., 3% річних у розмірі 2 017 796,66 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 419 710,68 грн. Оригінал вказаного протоколу оглянуто судом в судовому засіданні 20.06.2013.

Таким чином, заборгованість є списаною 23.09.2011.

Листом № 04-11476 від 26.09.2011, який отримано позивачем 29.09.2011 за вхідним №14593/2, відповідач повідомив позивача про списання вказаної заборгованості (оригінал даного листа наданого відповідачем оглянуто судом в судовому засіданні 20.06.2013).

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 605 Цивільного кодексу України зокрема, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків.

Таким чином, оскільки датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу комісії з питань списання заборгованості, а відповідачем складено та затверджено відповідний протокол 23.09.2011, то зобов'язання зі сплати заборгованості за природний газ у розмірі 44 690 614,07 грн. припинилось 23.09.2011.

У зв'язку з тим, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат можливе лише за період існування заборгованості, то розрахунок 3% річних та інфляційних втрат має здійснюватись на суму заборгованості у розмірі 44 690 614,07 грн. до 22.09.2011.

Заперечення відповідача стосовно того, що суми, які позивач заявляє до стягнення, входять до складу сум, які було стягнуто рішенням суду у справі № 25/186, а також до складу списаної заборгованості, судом не приймаються з огляду на наступне.

В межах даної справи позивачем заявлено вимоги про стягнення 3% річних, нарахованих за період з 11.09.2010 по 11.11.2011, та інфляційних втрат, нарахованих за період з серпня 2010 року по листопад 2011 року, в той час як предметом розгляду у справі № 25/186 було, у тому числі, стягнення інфляційних втрат нарахованих за період з лютого 2009 року по березень 2010 року та 3% річних нарахованих за період з 11.02.2009 по 10.09.2011 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті природного газу отриманого у січні-квітні 2009року.

Посилання відповідача на те, що зобов'язання по сплаті 3% річних та інфляційних втрат, заявлених в межах даної справи, також є припиненими згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" судом не приймається з огляду на наступне.

Згідно протоколу засідання комісії по списанню заборгованості за природний газ від 23.09.2011 відповідачем було списано, у тому числі, нараховані на заборгованість по договору № 06/08-1569-ТЕ-8 від 29.09.2008 3% річних у розмірі 2 017 796,66 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5 419 710,68 грн., які також були стягнуті рішенням суду у справі № 25/186.

Доказів на підтвердження списання в порядку визначеному Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію", заявлених до стягнення в межах даної справи суми 3% річних та інфляційних втрат відповідачем суду не надано.

За здійсненим судом перерахунком 3% річних з урахуванням вищенаведеного сума 3% річних становить 1 384 796,84 грн.

Вимоги про стягнення 3% річних в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.

За здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат, з урахуванням проведення списання суми заборгованості у розмірі 44 690 614,07 грн. саме 23.09.2011, розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено до стягнення позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Заяв та клопотань відповідного змісту суду не подавалось та представником позивача не заявлялось. За таких обставин, суд при винесенні рішення обмежений розміром позовних вимог, визначених позивачем.

Тому вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 4 424 340,79 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Макіївтепломережа" (86156, Донецька область, м. Макіївка, вул. Лебедєва, 72-А, ідентифікаційний код 31534547, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 3% річних у розмірі 1 384 796 (один мільйон триста вісімдесят чотири тисячі сімсот дев'яносто шість) грн. 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 424 340 (чотири мільйони чотириста двадцять чотири тисячі триста сорок) грн. 79 коп. та судовий збір у розмірі 66 789 (шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 81 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 25.06.2013.

Суддя М.В. Сажнева