Постанова № 32064825, 25.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2013 року 16:09 № 826/5850/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., а участі представника позивача Пшеничної В.В., відповідача Гривнака А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Ті Ел"

до: Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень №0014932205, №0014922205 від 19.12.2012.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Ті Ел" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від №0014932205, №0014922205 від 19.12.2012.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач мав всі передбачені законодавством підстави для віднесення коштів, сплачених контрагенту до складу валових витрат, а суми ПДВ, сплачені даним підприємствам - до податкового кредиту.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення. При цьому відповідач стверджує про фіктивність укладеного позивачем договору.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС (далі - відповідач) проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Бі Ті Ел», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Берніс Продакт» код за ЄДРПОУ 37319033 за червень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 29.11.2012р. №1108/22-05/34881690 (далі - Акт перевірки).

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 19 грудня 2012 року прийнято податкові повідомлення - рішення № 0014932205, яким, за порушення п. 187.1 ст. 187, п.201.1 ст. 201, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України позивачу визначено податкові зобов'язання зі сплати 444 600,00 грн. податку на прибуток; та № 0014922205, яким, за порушення п.п.14.1.181. п.14.1 ст.14, п. 198.2 п.198.3 п. 198.6, п.200.1 ст. 200, п.201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст.201 Податкового кодексу України позивачу визначено податкові зобов'язання зі сплати 386 610,00 грн. податку на додану вартість, та застосовано 1 грн., штрафних (фінансових) санкцій.

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними висновками акту перевірки.

Посадовими особами відповідача було здійснено вихід на фактичну адресу ТОВ «БІ ТІ ЕЛ». Копію наказу №1402 від 25.09.2012 про проведення перевірки вручено під підпис головному бухгалтеру ОСОБА_4 При прибутті 26.09.12 на фактичну адресу ТОВ «БІ ТІ ЕЛ»: м. Київ, вул. Боженка, 86л, оф.4 для проведення позапланової перевірки посадовій особі ТОВ «БІ ТІ ЕЛ», а саме головному бухгалтеру ОСОБА_4 пред'явлено направлення 1536/22-5 від 26.09.2012 (про що зроблено відповідний запис на направленні). В подальшому посадові особи, а саме директор ОСОБА_5 та головний бухгалтер ОСОБА_4, відмовили від допуску до перевірки, про що складено акт від 26.09.2012р. №1113/22-05.

Позивачем підтверджується обставина не допуску відповідача до перевірки, та не надання при проведення цієї перевірки жодних первинних бухгалтерських документів відповідачу.

При цьому, жодних доказів оскарження чи скасування наказу про проведення перевірки від 25.09.2012 року позивачем також не надано.

Порядок надання документів під час проведення перевірок встановлено нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно із статтею 44.6 вищезазначеного кодексу, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів. Крім того, цією правовою нормою визначено обов'язок врахування наданих документів під час прийняття рішення.

Статтею 44.7 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Зазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Акт містить визначення про те, що позивачем первинних бухгалтерських документів до перевірки не надано, натомість, позивачем жодних первинних бухгалтерських документів до заперечень №820 від 10.12.2012р. до акту перевірки надано не було.

Стаття 138 розділу ІІІ ПК України передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Оскільки відповідачу не було надано жодного первинного бухгалтерського документу, судом вбачається правомірним висновок відповідача про порушення позивачем вищезазначених норм Податкового кодексу України щодо обов'язкового підтвердження витрат та податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами.

Ухвалою про відкриття провадження у справі судом було витребувано у позивача письмові пояснення керівника та відповідальних осіб щодо осіб, які представляли контрагента позивача при укладенні угоди та виконанні робіт (передачі товарів) та докази фактичного виконання робіт (передачу товару).

Позивач послався на те, що в рамках договору з контрагентом йому надавалися послуги з організації семінарів, бронювання готелів, проведення певних заходів.

Позивачем пояснень посадових осіб щодо осіб, з якими укладалися договори, якими виконувалися послуги, здійснювалося проведення заходів, бронювалися готелі, надано не було. Також позивачем не було надано жодних доказів реального здійснення господарських операцій, щодо яких суду надано документи.

Суд доходить висновків, що у випадку реального здійснення контрагентом позивача послуг, про які зазначено позивачем, зокрема - супроводження делегацій, бронювання готелів, організації та проведення офіційних заходів, у позивача були б наявними докази надання послуг саме конкретними фізичними особами, які представляли б його контрагента.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві.

Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 р. у справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом більш м'якого покарання) роз'яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.

Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Визначаючи права та обов'язки платника ПДВ, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення. Реалізація господарюючим суб'єктом законодавчо закріпленої свободи підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним принципом.

Оскільки контрагенти позивача зареєстровані внаслідок вчинення злочину для прикриття протиправної діяльності, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом є нікчемними правочинами, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян