Ухвала суду № 32064656, 23.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2013 р. м. Київ К-35027/10

№№ К-35027/10, К-42010/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бухтіярової І.О., Костенка М.І.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві,

заяву Прокурора Полтавської області про приєднання до касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010

та касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полтавський хлібозавод № 2»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2010

у справі № 2а-48624/09/1670 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський хлібозавод № 2»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві за участю прокурора Полтавської області

за участю прокурора Полтавської області

про визнання дій протиправними, визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, податкових вимог,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2010 позов задоволено частково: скасовані перша та друга податкові вимоги ДПІ у м. Полтаві від 27.01.2010 № 1/192 на загальну суму 317235, 56 грн. та від 09.03.2010 № 2/529 на загальну суму 317275, 86 грн., якими ВАТ «Полтавський хлібозавод №2» зобов'язано сплатити податковий борг в зазначених сумах за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість. В іншій частині позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову у частині позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо проведення перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень, суд виходив з відповідності дій ДПІ щодо проведення перевірки нормам Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а також не підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування первинними документами, які не були надані під час перевірки, а надані у судовому процесі окремі податкові накладні та платіжні доручення не мають взаємного зв`язку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 постанову суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову скасовано, у цій частині прийнято нову постанову, якою скасовані податкові повідомлення-рішення від 02.12.2009 № 0002372301/1 та від 22.01.2010 № 0002372301/2. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Висновок суду у частині задоволення позовних вимог умотивований неправомірністю прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 02.12.2009 № 0002372301/1 та від 22.01.2010 № 0002372301/2 з огляду на те, що норми ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ) не передбачають прийняття нових податкових повідомлень-рішень за наслідками процедури адміністративного оскарження у випадку залишення без змін скарги платника податків.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві, до якої приєднався прокурор Полтавської області, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У свою чергу, ВАТ «Полтавський хлібозавод № 2» у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2009 № 0002372301/0, посилаючись на порушення судами норм законів України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) та «Про державну податкову службу в Україні» (Закон № 509-XII) та направити справу на новий розгляду у цій частині.

Заперечуючи проти касаційної скарги ВАТ «Полтавський хлібозавод № 2», ДПІ у м. Полтаві просить залишити її без задоволення як безпідставну. Позивач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу ДПІ.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга ДПІ підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ВАТ «Полтавський хлібозавод №2» не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування за податковою декларацією за квітень 2008 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки ДПІ, викладені в акті перевірки від 14.08.2009 № 1683/23-1/05518718, про порушення позивачем норм підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 року у на 226452,00 грн., у тому числі (враховуючи, що задекларована сума бюджетного відшкодування визначена з врахуванням від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань за попередні звітні періоди) за квітень 2006 року - 35445,00 грн., серпень 2006 року - 76050,00 грн., квітень 2007 року - 23238,00 грн., травень 2007 року - 67184,00 грн., липень 2007 року - 4212,00 грн., серпень 2007 року - 22290,00 грн., грудень 2007 року - 887,00 грн. у зв`язку з відсутністю первинних документів на підтвердження формування податкового кредиту за періоди: квітень та серпень 2006 року, квітень-серпень та грудень 2007 року, березень та квітень 2008 року, які приймали участь при визначенні суми бюджетного відшкодування.

На підставі вказаного акту та процедури адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.08.2009 № 0002372301/0, від 02.12.2009 № 0002372301/1 та від 22.01.2010 № 0002372301/2 про зменшення у податковому обліку позивача за квітень 2008 року задекларованої суми бюджетного відшкодування на 226452,00 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 113226,00 грн. у зв'язку з виплатою з державного бюджету грошових коштів за декларацією за квітень 2008 року.

У подальшому відповідачем були направлені позивачу перша та друга податкові вимоги 27.01.2010 № 1/192 на загальну суму 317235, 56 грн. та від 09.03.2010 № 2/529 на загальну суму 317275, 86 грн. відповідно.

У судовому процесі встановлено, що у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року позивач задекларував залишок від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду (лютий 2008 року), включений до складу податкового кредиту поточного періоду в сумі 229308,00 грн. (рядок 23), та залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (квітень 2008 року) в сумі 228435,00 грн. (рядок 26). При цьому від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у податковій декларації за березень 2008 року виникло внаслідок того, що 21.03.2008 позивач подав уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за попередні звітні податкові періоди, а саме: квітень 2006 року у сумі 35445,00 грн.; серпень 2006 року - 76050,00 грн.; квітень 2007 року - 23238,00 грн.; травень 2007 року - 67184,00 грн.; липень 2007 року - 4282,00 грн.; серпень 2007 року - 22290,00 грн.; грудень 2007 року - 887,00 грн.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку..

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду..

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у редакції Закону України 28.12.2007 р. № 107-VI).

Підпунктом 7.7.5 цієї статті визначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Наведеними правовими нормами податковому органу надається право перевірити достовірність нарахування платником податків суми бюджетного відшкодування, що передбачає перевірку правомірності формування податкового кредиту за податкові періоди, суми за які брали участь у нарахуванні суми бюджетного відшкодування. Ці норми не ставлять у залежність обсяг прав податкового органу щодо періодів та показників податкового обліку, від проведення чи не проведення раніше перевірки такого платника, в тому числі і за ті ж самі звітні податкові періоди. Виїзною комплексною плановою документальною перевіркою ВАТ «Полтавський хлібозавод № 2» за період з 01.04.2006 по 31.03.2008, за результатами якої складений акт від 16.10.2008 № 2025/23-01/05518718, на який посилається позивач в підтвердження своїх доводів про правомірне декларування сум податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування уточнюючими розрахунками, не охоплювався період, в якому була задекларована сума бюджетного відшкодування, стосовно якої виник спір (квітень 2008 року), а перевірка цього періоду у взаємозв`язку з періодами, в якому формувався податковий кредит, задекларований позивачем шляхом подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій за минулі звітні податкові періоди, має значення для визначення правильності заявленої суми такого бюджетного відшкодування.

Враховуючи, що позивачем не було надано документів податкового обліку під час проведення перевірки на підтвердження задекларованої суми бюджетного відшкодування, а надані позивачем в судовому процесі докази (податкові накладні, платіжні доручення) за оцінкою суду не дають можливості встановити зв'язок між вказаними в цих сумами податку на додану вартість та задекларованою позивачем сумою бюджетного відшкодування, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про правомірність прийнятих ДПІ податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування у податковому обліку за квітень 2008 року.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не наділений правом досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 ст.6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Підпунктом «а» підпункту 6.2.3 визначено, що перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

Отже, обов`язковою умовою для направлення платнику податків податкової вимоги є наявність у цього платника податків узгодженої суми податкового зобов`язання, яка згідно з нормами пунктів 4.1 та 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ визначаються або платником податків самостійно шляхом подачі податкової декларації, або податковим органом в податковому повідомленні-рішенні. При цьому момент узгодження суми податкового зобов`язання законодавець у пунктах 5.1 та 5.2 цього Закону пов`язує або з подачею податкової декларації, або з отриманням платником податків податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов`язання, за винятком випадків оскарження такого податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи те, що позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення у судовому порядку, в силу норми абзацу 5 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 ст.5 Закону № 2181-ІІІ визначена в них сума податкового зобов'язання є неузгодженою до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення, а тому суди зробили правильний висновок про неправомірність першої та другої податкових вимог від 27.01.2010 № 1/192 та від 09.03.2010 № 2/529.

Разом з тим, апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, зробив помилковий висновок про необхідність скасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2009 № 0002372301/1 та від 22.01.2010 № 0002372301/2, пославшись при цьому на норми ст. 6 Закону № 2181-ІІІ.

Сферою правового регулювання норм ст. 6 Закону № 2181-ІІІ, поряд з іншим, охоплюється порядок відкликання податкових повідомлень-рішень, зокрема за наслідками розгляду скарги платника податків у процедурі адміністративного оскарження. Порядок прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень за наслідками розгляду скарги в межах адміністративного оскарження, регулюється Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253 у редакції наказу ДПА України від 27.05.2003 № 247, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2003 за № 467/7788 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 985) відповідно до абзацу третього пункту 5.3 якого з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Враховуючи те, що апеляційним судом, на відміну від суду першої інстанції, зроблено помилковий висновок про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2009 № 0002372301/1 та від 22.01.2010 № 0002372301/2, прийнятих за наслідками адміністративного оскарження, постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні із залишенням без змін постанови суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 3 частини 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, залишивши судове рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до статті 225 цього Кодексу суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині..

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві задовольнити частково, змінити постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2010 - залишити без змін.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полтавський хлібозавод № 2» залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: І.О. Бухтіярова М.І. Костенко