Ухвала суду № 32064637, 13.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2013 р. м. Київ К/9991/35018/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Миколаївський домобудівний комбінат" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Миколаївський домобудівний комбінат" (далі - ВАТ "Миколаївський домобудівний комбінат") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) в якому просить скасувати рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2010 року позов ВАТ "Миколаївський домобудівний комбінат" задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ВАТ "Миколаївський домобудівний комбінат".

ВАТ "Миколаївський домобудівний комбінат" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва з 10.03.2010 року по 21.04.2010 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року. За результатами перевірки було складено акт від 28.04.2010 року №3766/23-200/01273160.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено: пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1, 5.2.5 п.5.2 ст.5, пп.5.3.2, 5.3.5, 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.5.9 ст.5, пп.7.3.5 п.7.3 ст.7, пп.8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 п.8.1 ст.8, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1664481, 00 грн. та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1675160, 00 грн.

На думку відповідача (позиція викладена в акті) ці порушення сталися в результаті того, що позивачем при укладені угод з його контрагентами - ПП "Меганом І", ПП "Верона-Буд", ТОВ "Андрей Строй" та ТОВ "ВКФ ТРАНС-ОЙЛ" не було дотримано вимог ч. 1,3,4 ст. 203 ЦК України, а тому такий правочин в силу ч.1,2 ст. 215 та ст. 228 ЦК України є нікчемним.

На підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва 14.05.2010 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001062301/0, яким на підставі п.п."б" п.п.4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі (основний платіж та штрафні санкції) 3229517, 00 грн. та №0001052301/0, яким на підставі пп."б" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено податкове зобов'язання з ПДВ в загальній сумі (основний платіж та штрафні санкції) 2512740, 00 грн.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, - об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення майже всієї суми податкових зобов'язань 1619749,00 грн. (штрафних санкцій 1604865,00 грн.) з податку на прибуток та всієї суми податкових зобов'язань 1675160,00 грн. (та штрафних санкцій 837580,00 грн.) з податку на додану вартість, слугував висновок перевіряючих про нікчемність правочинів, укладених між ВАТ «Миколаївський ДБК» та його контрагентами ПП «Меганом І», ПП «Верона-Буд», ТОВ «Андрей Строй» та ТОВ «ВКФ ТРАНС-ОЙЛ».

Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивач має усі документи, що підтверджують здійснення ним господарських операцій у перевіреному ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва періоді. Документи, які підтверджують поставку товару (виконання робіт), є в наявності у підприємства, не приховувалися від оподаткування та були надані до перевірки. Будь-яких зауважень до оформлення податкових накладних та інших документів акт перевірки не містить.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що порушень з боку позивача пп.7.4.1, пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не вбачається, оскільки усі податкові накладні, які підтверджують взаємовідносини із переліченими в акті перевірки контрагентами, є в наявності, та були предметом розгляду податковою службою, про що і зазначено в акті перевірки.

Закон України «Про податок на додану вартість» та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містять обов'язку платника цих податків отримувати товарно-транспортні накладні.

Крім того, суди попередніх інстанцій звернули увагу, що перевіркою взагалі не досліджувалися умови укладених договорів на предмет того, чи покладено на ВАТ «Миколаївський ДБК» договірними умовами обов'язок поставляти (завозити) на свою територію придбаний товар, відсутнє дослідження того, на яких умовах здійснювалася поставка (CPT постачальником на склад покупця, або EXW покупець забирає товар зі складу постачальника). Констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях (щодо підприємств «з ймовірними ознаками фіктивності»), є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки). Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Щодо порушення ВАТ «Миколаївський ДБК» ч.1,3,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Оскільки «зазначені правочини є нікчемними, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб». Відповідно, вказане порушення автоматично призводить до порушення низки норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Проте, нікчемний правочин передбачає відсутність предмету певного договору. В даному випадку вбачається, що податкова інспекція мало того, що не вивчала питання фактичної наявності на складах підприємства придбаного товару, або наявність фактично виконаних підрядних (субпідрядних) робіт на об'єктах, належних позивачеві, а ще додатково підтверджує дійсність цих правочинів актом перевірки, зазначаючи про наявність усіх підтверджуючих документів, що фіксують вчинення господарської операції.

Наявність вчиненої господарської операції породжує виникнення об'єкту оподаткування, відповідно, ВАТ «Миколаївський ДБК» у перевіреному періоді мало право як на віднесення сум до складу валових витрат, так і на отримання податкового кредиту, а тому позиція ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва щодо необхідності визначення позивачу грошового зобов'язання є необґрунтованою.

Частиною 1 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про відсутність порушення ВАТ "Миколаївський домобудівний комбінат" ч.1, 3, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ВАТ "Миколаївський домобудівний комбінат".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров