Ухвала суду № 32064522, 06.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2013 р. м. Київ К-22750/10

№ К-22750/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Костенка М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010

у справі № 2-а-452/07 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тірроль-С»

до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську від 20.07.2007: №№ 0000562301/0, 0000572301/0, 0004402301/0.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Іллічівську просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.03.2007 за № 644/23-0301-33558156, про порушення позивачем норм підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), а саме: заниження валових витрат на загальну суму 100298,00 грн. за ІІІ, ІV квартали 2005 року, І, ІІ квартали 2006 року (на 32026,00 грн. - за господарськими операціями з ТОВ «Берег-транссервіс» щодо поставки послуг зі зберігання, складуванню та транспортуванню товарів, митно-брокерських послуг, на 68272,00 грн. - по оплаті комісії за оформлення кредитних договорів та сплату по погашенню комісії по договорам застави по переуступці права вимоги боргу), внаслідок чого занижено податок на прибуток за вказані звітні періоди на загальну суму 25076,00 грн. Крім того, за висновками акту позивачем порушені норми підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищення податкового кредиту на 6310,00 грн. за лютий, травень, червень, липень, серпень 2006 року, у результаті чого занижено податок на додану вартість за вказані звітні періоди на загальну суму 4682,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.07.2007: № 0000562301/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 7023,00 грн. (у т.ч. 4682,00 грн. - основний платіж та 2341,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000572301/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 34543,00 грн. (у т.ч. 25076,00 грн. - основний платіж та 9467,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0004402301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на прибуток у сумі 25,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (вантажовласник) та ТОВ «Берег-транссервіс» (зберігач) укладено договір зберігання від 31.01.2006 № 11, за умовами якого останній зберігає товарно-матеріальні цінності позивача. Додатковою угодою від 28.04.2006 до цього договору встановлено, що доставка товару для зберігання на склади, вивіз товару зі складу, відвантаження та навантажування товару вантажовласника здійснюється зберігачем.. Крім того, у ІV кварталі 2005 року, у І, ІІ, ІІІ кварталах 2006 року ТОВ «Берег-транссервіс» надав позивачу митно-брокерські послуги згідно з договором про митно-брокерське обслуговування від 18.07.2005 № 42. За наслідками виконання цих операцій сторони підписали акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а позивач оплатив вартість послуг та відніс витрати по сплаті вартості послуг у сумі 32026 грн. до складу валових витрат, а ПДВ у сумі 6310,00 грн., сплачений у вартості цих послуг, до податкового кредиту за відповідні податкові періоди.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (робіт, послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (робіт, послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР), суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

На основі досліджених у судовому процесі доказів, а саме: договору від 18.07.2005 № 42 про митно-брокерське обслуговування та договору зберігання від 31.01.2006 № 11, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 122-152), документів щодо оплати вартості послуг, оцінка яким дана з дотриманням норм статті 86 КАС України, суди зробили обґрунтований висновок про фактичне придбання позивачем послуг зі зберігання та митно-брокерських послуг та правильно оцінили недоліки таких документів щодо конкретизації товарів, які передавались на зберігання та щодо яких здійснювалось митно-брокерське обслуговування такими, що не впливають на зміст господарської операції та не можуть позбавляти такий документ значення первинного документа.

Пунктом 1.10 ст.1 Закону № 334/94-ВР визначено, що проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку.

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.1 ст.5 цього Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Суди попередніх інстанції, застосувавши наведені норми, зробили правильний висновок про правомірне віднесення позивачем витрат на погашення комісій, пов'язаних з виконанням кредитних договорів, договорів застави та договору уступки права вимоги, укладеними між позивачем та ВАТ «Морський транспортний банк», до складу валових витрат.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства країни, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.І. Костенко