Ухвала суду № 32064255, 18.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 року м. Київ К-41445/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Лосєва А.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року

у справі № 2а-3425/10/1670

за позовом Приватного підприємства «Кременчуцька тарна мануфактура»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року, позов Приватного підприємства «Кременчуцька тарна мануфактура» (позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0029431702/0/2212 від 08 липня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Кременчуцька тарна мануфактура» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Кременчуцька тарна мануфактура» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 08 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 3289/23-209/35869013 від 25 червня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0029431702/0/2212 від 08 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 1 005,88 грн. (335,29 грн. - основний платіж, 670,59 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 3.4 статті 3, підпункту «е» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а» пункту 19.12 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-IV) у зв'язку з ненарахуванням, неутриманням та неперерахуваням до бюджету податку з доходів фізичних осіб із вартості безоплатно наданих працівнику підприємства послуг з міжнародного роумінгу.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону № 889-IV об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Згідно з підпунктом «е» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Поряд з цим, відповідно до пункту 1.6 розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок) за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно з пунктом 1.7 розділу 1 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 розділу 2 Порядку передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу 2 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

В свою чергу, як встановлено судами, податковим органом на підтвердження своєї позиції щодо порушення позивачем вимог Закону № 889-IV в частині неутримання податку з доходів фізичних осіб з вартості безоплатно наданих працівнику послуг не надано жодного доказу, зокрема, договору між позивачем та оператором мобільного зв'язку або документальних підтверджень наявності телефонних номерів, зареєстрованих за ПП «Кременчуцька тарна мануфактура».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що з урахуванням приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для визнання його протиправним та скасування.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Лосєв А.М.