Ухвала суду № 32064214, 06.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2013 р. м. Київ К/9991/58105/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Гордійчук М.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 14 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення заборгованості по невиплаті разової грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання неправомірними дій щодо невиплати йому у 2007, 2008 роках у повному обсязі щорічної допомоги до 05 травня як інваліду війни ІІ групи, визначеної статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та стягнення на його користь різниці недоплаченої йому у 2007, 2008 роках щорічної до 5 травня одноразової допомоги як інваліду війни ІІ групи в сумі 6428,48 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою Бердичівського міськрайсуду Житомирської області від 16 липня 2009 року провадження в частині стягнення одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2007 рік закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову у вказаній частині.

Постановою Бердичівського міськрайсуду Житомирської області від 16 липня 2007 року позов задоволено частково: стягнуто з Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації /м. Житомир, вул. Черняхівського, 105, рахунок №35219001003193 в Житомирському обласному центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Код ЄДРПОУ 20405992/ на користь ОСОБА_2 недоплачену одноразову грошову допомогу до 05 травня за 2008 рік в розмірі 3 448,00 грн.; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 14 квітня 2011 року постанову Бердичівського міськрайсуду Житомирської області від 16 липня 2009 року змінено та виключено з мотивувальної частини постанови слова "щодо вимог, заявлених до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення допомоги, справу в цій частині закрити" та з резолютивної частини постанови слова - "/м. Житомир, вул. Черняхівського, 105, рахунок №35219001003193 в Житомирському обласному центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Код ЄДРПОУ 20405992/".

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, справу відповідно до приписів статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розглянуто у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом війни 2 групи, має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня на підставі частини п'ятої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; в той же час, грошову допомогу до 05 травня у 2008 році отримав в розмірі 400,00 грн., що не відповідає розміру, встановленому частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності дій відповідача щодо виплати позивачеві у 2008 році щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" .

У свою чергу, суд апеляційної інстанції, змінюючи постанову суду першої інстанції, вказав на помилковість зазначення судом першої інстанції у резолютивній частині постанови рахунку Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, оскільки кошти стягнуто з іншого відповідача - Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації.

Також, судом апеляційної інстанції вказано на помилкове зазначення судом першої інстанції у мотивувальній частині постанови про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення допомоги, оскільки з резолютивної частини постанови суду першої інстанції вбачається, що у задоволенні цих вимог відмовлено.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги, колегія суддів вказує на необґрунтованість доводів заявника касаційної інстанції в частині наявності підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції з мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки зазначені у касаційній скарзі посилання на порушення судом норм процесуального права такі як тривалий розгляд справи, невидача повного тексту рішення протягом 5 робочих днів з моменту проголошення вступної та резолютивної частини рішення, необгрунтоване поновлення заявникові апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження тощо, не є такими, що призвели або ж могли призвести до неправильного вирішення справи.

В той же час, виходячи з приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, колегія суддів вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, на які не було посилання у касаційній скарзі, та які призвело до прийняття необґрунтованих судових рішень про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину п'яту статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в редакції, згідно з щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 №183 встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни ІІ групи здійснюється у розмірі 400,00 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 13 Закону України України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у попередній редакції поновили свою дію у 2008 році - з 22.05.2008.

Таким чином, у 2008 році - з 01.01.2008 до 21.05.2008 положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були чинними та підлягали виконанню, у тому числі, і відповідачами як суб'єктами владних повноважень.

Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 04 вересня 2012 року у справі №21-227а12.

З урахуванням викладеного, визначення дати нарахування та виплати допомоги підлягає обов'язковому встановленню під час розгляду справ, оскільки від встановленого залежить оцінка правильності здійсненого нарахування та виплати.

В той же час, дати нарахування та виплати позивачеві щорічної допомоги у 2008 році судами попередніх інстанцій не встановлено; правової оцінки дій відповідачів як суб'єктів владних повноважень під час здійснення ними зазначених виплат із посиланням на норми законодавства, що підлягали застосуванню на момент здійснення виплати, судами попередніх інстанцій не надано.

Таким чином, враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не встановлено в повному обсязі всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення даного спору, колегія суддів вказує на передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, у зв'язку з чим рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Бердичівського міськрайсуду Житомирської області від 16 липня 2007 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 14 квітня 2011 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення заборгованості по невиплаті разової грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: