Постанова № 32063488, 27.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16002/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2013 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник відповідача не з'явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, з 25.10.2012 року по 26.10.2012 року ДПІ у Дніпровському районі міста Києва, на підставі наказу № 1634 від 19.10.2012 року, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ „Айс Вок" та ТОВ „СВН Антарекс" за березень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення підпунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 133 333 грн.

За результатами перевірки складено акт № 3843 /22-621-31923768 від 26.10.2012 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення №0000802260 від 14.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 199 999,50 грн.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ „Айс Вок" за договором оренди приміщення №1 від 01.02.2012 року та з ТОВ „СВН- Антарекс" за договором на виконання будівельних робіт №1 від 12.03.2012 року.

Однак, позивачем не було надано первинної документації на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин за зазначеними договорами, використання отриманих послуг та товару у власній господарській діяльності та здійснення оплати за отримані послуги та товар, як і не було зазначено про неможливість надання відповідних документів.

Однак, як вбачається з Акту № 26.10.12. № 3843/22-621-31923768 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ при взаємовідносинах з TOB «Айс Вок» та TOB «СВН Антарекс» за березень 2012 року, позивачем були надані первинні документи завірені печаткою та надані до перевірки по взаємовідносинах з TOB «Айс Вок» та TOB «СВН Антарекс» за березень 2012 року, а саме:реєстр виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, договір на виконання будівельних робіт № 1 від 12.03.2012 року з TOB «СВН Антарекс» із додатком 1 (специфікація) до нього, договір оренди № 1 від 01.02.2012 року з TOB «Айс Вок».

Також, колегією суддів зазначено, що позивачем надано до суду апеляційної інстанції, видаткову накладну № 5 від 30 березня 2012 р. на отримання від TOB «СВН Антарекс» будівельних матеріалів на суму 650 000,52 грн., в т.ч. ПДВ 108 333,42 грн.

У відповідності до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем підтверджено факт сплати за поставлений TOB «СВН Антарекс» товар суми 250 000 грн., що перевищують належну до оплати суму податку на додану вартість постачальнику в складі ціни товару (виконаних робіт). Податковий кредит за перевірений період березень 2012 року по взаємовідносинах з контрагентами сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарських операції, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих платникам податку, які поставляли товари і надавали послуги, у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (постачальників та їх контрагентів) тобто дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Податковим кодексом України.

У відповідності до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.І-З, 5. 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). Крім того, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Колегією суддів встановлено, що позивачем доведено, реальність вчинення обох договорів між позивачем та його партнерами підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи: договором на виконання будівельних робіт та договором оренди, актами приймання-передачі виконаних робіт, видатковою та податковими накладними, платіжними дорученнями, тощо.

Крім того, представником апелянта в судовому засіданні, на підтвердження своїх позовних вимог було надано акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевіки, догові купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, витяги з ЕДР, платіжне доручення № 1819 від 01.03.2012 року та фото підприємства.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення №0000802260 від 14.11.2012 року є безпідставними та таким що не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки позивачем правомірно у відповідності до положень п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.7, 201.8, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від TOB «СВН-Антарекс» і TOB Айс Вок».

А тому, постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування, з постановленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,196,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000802260 від 14.11.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю.Коротких

О.Г.Хрімлі

Повний текст постанови виготовлений 27.06.2013 року.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.