Ухвала суду № 32063470, 27.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4017/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пашенко К.С. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Центр» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, .порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволені позову.

Представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2012 року за результатами документальної невиїзної перевірки TOB «Терра-Центр» правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «Сомаленд» за період з 01.11.2010 по 31.01.2011, TOB «Альседо» за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, TOB «Консалтингова група СВ» за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС складено Акт № 370/1-23-20-32798799, яким встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 1899827 грн.

05.11.2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0005832230, яким у зв'язку з порушенням п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1202994 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі І грн.

Як встановлено судом, TOB «Терра-Центр», на підставі договору про надання комплексних послуг генерального клінінгу торгових приміщень від 20.12.2010 № КЛ-20/12 з TOB «Альседо» та усних домовленостей з TOB «Консалтингова група СВ» (далі - Договори), надано відповідні послуги (клінінг приміщень) та поставлено товар (комплекти постільної білизни) на загальну суму у розмірі 1010271 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 168378,50 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актами приймання виконаних робіт (послуг), видатковою та податковими накладними. Позивач отримані товари оплатив частково, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 41890 грн., що підтверджується банківськими виписками з відмітками про їх виконання, копії яких наявні в матеріалах справи.

З Акту перевірки встановлено, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 1202994 грн., стала встановлена ним нікчемність Договорів між TOB «Терра-Центр» та TOB «Альседо», TOB «Консалтингова група СВ» внаслідок:

- отримання відповідачем актів ДП1 у Вишгородському районі м. Вишгорода від 12.04.2011 № 218/23-1/37256749 та від .20.12.2011 № 874/23-1/37256749 про неможливість проведення перевірки TOB «Альседо», в яких зазначено, що у TOB «Альседо» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, у зв'язку з чим господарські операції між TOB «Альседо» та контрагентами-постачальниками не підтверджується; свідоцтво платника ПДВ TOB «Альседо» анульоване 18.03.2011 через внесення до ЄДР запису про відсутність підприємства за місцезнаходженням;

- отримання відповідачем акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 03.06.2011 № 4147/23-5/32978954 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки TOB «Консалтингова група СВ» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість, в якому зазначено, що свідоцтво платника ПДВ TOB «Консалтингова група СВ» анульоване 13.09.2011 через внесення до ЄДР запису про відсутність підприємства за місцезнаходженням; у TOB «Консалтингова група СВ» відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби, а також відсутній технічний персонал, що є необхідними умовами для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203. цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Як встановлено, договори між TOB «Терра-Центр» та TOB «Альседо», TOB «Консалтингова група СВ» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних робіт (послуг), видатковою та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також наявними в матеріалах справи, а саме договорами суборенди та оренди, які підтверджують наявність у позивача відповідних торгових приміщень, послуги з клінінгу яких надано TOB «Альседо» за спірним договором від 20.12.2010 № КЛ-20/12; договором від 30.12.2009 № 638 між ДП «Сеть-Маркет» та позивачем, видатковими накладними, які підтверджують факт подальшої реалізації поставленого позивачу TOB «Консалтингова група СВ» товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Встановлено, що на момент укладення відповідних Договорів, підписання актів приймання виконаних робіт (послуг), видаткової та податкових накладних, юридичні особи TOB «Альседо» та TOB «Консалтингова група СВ» не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, договори між TOB «Терра-Центр» та TOB «Альседо», TOB «Консалтингова група СВ» укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у TOB «Терра-Центр» та TOB «Альседо», TOB «Консалтингова група СВ» умислу на укладення Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом першої інстанції встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України, передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку, заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (далі - Порядок № 165), який кореспондується з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок № 969), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 168379 грн., віднесена TOB «Терра-Центр» до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку № 165 та № 969.

Поряд з цим, згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за N 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення, зокрема, необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Податковим органом, всупереч вимогам п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, по-перше, не наведено в Акті перевірки підстав та відповідних доказів визначення позивачу ПДВ на суму у розмірі 1034615 грн. (сума ПДВ, яку позивачу визначено за оскаржуваним рішенням 1202994 грн. - 168379 грн. -підтверджена сума ПДВ, віднесена TOB «Терра-Центр» до податкового кредиту), по-друге, Акт перевірки не містить будь-яких посилань на первинні або інші документи, які б підтверджували наявність факту порушення на суму 1034615 грн., а також, що позивачем отримано податкову вигоду на таку суму, по-третє, Акт перевірки не містить переліку документів, відсутність яких, за висновком контролюючого органу, стала підставою для збільшення в податковому обліку позивача ПДВ на 1034615 грн. При цьому, представник відповідача у судовому засіданні не надав будь-яких пояснень з приводу такої розбіжності та не пояснив підстав нарахування ПДВ на зазначену суму.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що формування TOB «Терра-Центр» податкового кредиту з податку на додану вартість, на підставі виписаних TOB «Альседо» та TOB «Консалтингова група СВ» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України є необгрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 05.11.2012 № 0005832230 - безпідставним та неправомірним.

За таких обставин, апеляційна скарга є необгрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд-

у хвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2013 року - залишити без

змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлений 27.06.2013 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.