Рішення № 32063441, 10.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5929/13 10.06.13

За позовом Першого заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві

до Комунального підприємства «Київпастранс» в особі автобусного парку № 2

про стягнення збитків в сумі 65100,60 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від прокуратури: Немикіна А.А., посвідчення № 002654 від 05.09.2012;

від позивача: Кульчіцька О.М. довіреність №2979-07/01 від 30.05.2013;

від відповідача: Пономаренко М.А., довіреність № 06-5/17 від 02.01.2013.

Суть спору: Перший заступник прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Автобусного парку № 2 КП «Київпастранс» про стягнення збитків в сумі 65100,60 грн., завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Автобусним парком № 2 КП «Київпастранс», державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Коваленком Ю.М. та Чижовим В.В. було виявлено забруднення відповідачем земельної ділянки нафтопродуктами понад гранично допустимі норми, що є порушенням ст.ст. 96, 211 Земельного кодексу України, ст.ст. 35, 45 Закону України «Про охорону землі» та спричинило державі шкоду в сумі 65100,60 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

15.04.2013 позивач, через відділ діловодства суду, подав пояснення по справі, в яких надав детальні пояснення щодо порядку вирахування завданої державі шкоди.

28.05.2013 позивач, через відділ діловодства суду, подав пояснення по справі в яких зазначив, що збитки, завдані державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в заявленій сумі згідно вимог ст.ст. 29, 69 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню на користь Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2013 продовжено строк вирішення даного судового спору на п'ятнадцять днів та оголошено в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні перерву до 10.06.2013.

В п 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії N 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Втім, прокуратурою помилково розділено одного господарюючого суб'єкта на два (юридичну особу та його відокремлений підрозділ), таким чином відповідачем по справі є юридична особа, але в особі її відокремленого підрозділу, а саме: Комунальне підприємство «Київпастранс» в особі автобусного парку №2.

В судовому засіданні 10.06.2013 прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 10.06.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

21.09.2012 відповідно до ст. ст. 16, 19 Конституції України, ст.ст. 15, 20, 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 4,5,6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" Положення "Про Державну екологічну інспекцію у місті Києві, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 136 від 12.12.2011 та згідно наказу Державної екологічної інспекції у м. Києві №1380 від 03.09.2012, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Коваленком Ю.М. та Чижовим В.В., в присутності інженера виробничо-технічного відділу підприємства, проведена планова перевірка дотримання автобусним парком №2 КП «Київпастранс» вимог природоохоронного законодавства в частині використання земельної ділянки при здійсненні господарської діяльності за адресою: м. Київ, вул. Празька, 7.

Під час зазначеної перевірки, відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в м.Києві на території Автобусного парку № 2 КП «Київпастранс» були відібрані проби грунту (акт відбору проб №13 від 14.09.2012) на визначення вмісту в ньому нафтопродуктів. За наслідками аналітичних вимірювань було виявлено перевищення концентрації нафтопродуктів відносно фонової проби (результат вимірювання 98,0 мг/кг, фонова проба 76,0 мг/кг відповідно до протоколу 13-12 від 20.09.2012).

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №08/1259а від 21.09.2012, яким встановлено, що відповідач допустив перевищення концентрації нафтопродуктів відносно фонової проби, що підтверджує забруднення земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Празька, 7 нафтопродуктами та є порушенням ст.ст. 96, 211 Земельного кодексу України та ст.ст. 35, 45 Закону України «Про охорону земель».

Зазначений акт підписаний та отриманий керівником автобусного парку № 2 КП «Київпастранс» Стрельниковим В.В. без зауважень та заперечень.

На підставі акта 21.09.2012 працівниками позивача складено протокол про адміністративне правопорушення №001289 та 21.09.2012 винесено постанову про накладення на бригадира водіїв автобусного парку № 2 КП «Київпастранс» Огородніка Миколу Романовича адміністративного стягнення у розмірі 850,00 грн., яке оплачено ним в повному обсязі згідно квитанції №28 від 27.09.2012, що не заперечується відповідачем.

21.09.2012 за результатами перевірки винесено припис №08/563п, яким відповідача зобов'язано усунути виявлені в ході перевірки недоліки.

Акт перевірки від 21.09.2012, протокол про адміністративне правопорушення від 21.09.2012 та постанова про накладення адміністративного стягнення від 21.09.2012 є чинними, ніким не оскаржені і не скасовані.

З огляду на викладене, оскільки відповідач допустив порушення вимог природоохоронного законодавства, чим завдав державі шкоди, перший заступник прокурора звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 148 ГК України, правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі) встановлюється законами.

Частина 1 статті 149 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтею 1 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) передбачено, що використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Законом України «Про охорону земель» встановлені вимоги до власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності.

Так, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: 1) дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; 2) проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; 3) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; 4) дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; 5) забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; 6) забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку (ст. 35 Закону).

Нормами ст. 37 зазначеного вище закону визначено, що використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про охорону земель» господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється. При цьому, нормативи граничнодопустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин встановлює Кабінет Міністрів України.

Отже, як вбачається з аналізу вищевикладених норм, за відповідачем закріплений обов'язок проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів.

Проте, відповідач, здійснюючи свою господарську діяльність, в порушення наведених норм, допустив забруднення земельної ділянки, що ним використовується та знаходиться за адресою м.Київ, вул. Празька, 7, нафтопродуктами понад гранично допустумі норми.

Тоді як, порушення земельного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення земельного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у псуванні сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забрудненні хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засміченні промисловими, побутовими та іншими відходами (п. в ст. 211 ЗК України).

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

При цьому, норми ЗК України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" оперують поняттям "винної особи", що цілком відповідає положенням Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають поняття та порядок відшкодування збитків.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої статтею 1166 Цивільного кодексу України.

При цьому, у відповідності до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до пунктів 5, 6 Рекомендацій Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Факт забруднення нафтопродуктами земельної ділянки площею 45 м.кв. за адресою м. Київ, вул. Празька, 7 підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №08/1259а від 21.09.2012, протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про накладення адміністративного стягнення, які є джерелом доказової інформації.

З огляду на вищенаведене, враховуючи що факт забруднення земельної ділянки нафтопродуктами понад встановлені гранично допустумі норми підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростований, суд дійшов висновку, що відповідач, як роботодавець винної особи, повинен відшкодувати завдані державі збитки внаслідок порушення природоохоронного законодавства в повному обсязі.

Порядок розрахунку шкоди, яка підлягає відшкодуванню, передбачений у Методиці визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення вимог природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 171 від 27.10.1997 (надалі - Методика).

З аналізу пункту 1.2 Методики (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що вказана Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.

Землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення) (п.3.1 Методики).

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Вказана норма встановлює самостійні та окремі підстави для відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушень природоохоронного законодавства, зокрема, внаслідок забруднення земель нафтопродуктами.

Відповідно до п. 4.6 наведеної вище Методики, розмір шкоди від забруднення земель визначається за формулою:

Рш = А x Гоз x Пд x Кз x Кн x Кег,де

Рш - розмір шкоди від забруднення земель, грн;

А - питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;

Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала забруднення (засмічення), грн/кв.м;

Пд - площа забрудненої земельної ділянки, кв.м;

Кз - коефіцієнт забруднення земельної ділянки, що характеризує кількість забруднюючої речовини в об'ємі забрудненої землі залежно від глибини просочування;

Кн - коефіцієнт небезпечності забруднюючої речовини;

Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель.

При цьому, в даному випадку, оскільки вміст забруднюючої речовини встановлювався за результатами інструментально-лабораторного контролю, то коефіцієнт забруднення земельної ділянки визначається за формулою:

Кз = (Сзр x Гп)/(Тзш x Іп x Кроз), де

Сзр - концентрація (масова частка) забруднюючої речовини за результатами інструментально-лабораторного контролю, мг/кг;

Гп - товща земельного шару (глибина), на яку зафіксовано просочування забруднюючої речовини, м;

Тзш - товща земельного шару, що є розмірною одиницею для розрахунку витрат на ліквідацію забруднення залежно від глибини просочування і дорівнює 0,2 м;

Іп - індекс поправки до витрат на ліквідацію забруднення залежно від глибини просочування забруднюючої речовини ;

Кроз - розрахунковий коефіцієнт, що дорівнює 1000000 мг/кг (п.4.8.2 Методики).

З матеріалів справи вбачається, що нормативна грошова оцінка забрудненої земельної ділянки по вул. Празькій, 7 у м. Києві, відповідно до довідки Головного управління земельних ресурсів № 07-387/35152 від 07.12.2012, становить 723,34 грн./кв.м.; площа забрудненої земельної ділянки дорівнює 45 кв.м. (відповідно до акту перевірки та протоколу 13-12 вимірювання показників складу та властивостей проб грунтів від 20.09.2012); коефіцієнт небезпечності забруднюючої речовини (нафтопродукти) визначається за додатком 1 Методики та становить 4; коефіцієнт еколого-господарського значення земель промисловості, транспорту, енергетики, оборони та іншого призначення становить 1 та визначається за Долатком 2 Методики.

Коефіцієнт забруднення земельної ділянки становить 1, оскільки концентрація забруднюючої речовини за результатами інструментально-лабораторного контролю становить 98,0 мг/кг (відповідно до протоколу 13-12 вимірювання показників складу та властивостей проб грунтів від 20.09.2012); товщина земельного шару, на яку зафіксовано просочування забруднюючої речовини становить 0,20м (відповідно до протоколу 13-12 вимірювання показників складу та властивостей проб грунтів від 20.09.2012); індекс поправки до витрат на ліквідацію забруднення, визначається відповідно до додатку 3 Методики і дорівнює 0,1, тому

Кз = (Сзр x Гп)/(Тзш x Іп x Кроз) = (98 х0,20)/(0,2 х0,1 х1000000)=0,00098, приймається як 1.

З урахуванням зазначеного, розрахунок шкоди проводиться наступним чином:

Рш = А x Гоз x Пд x Кз x Кн x Кег = 0,5 x 723,34 x45 x1 x4 x1 =65100,60 грн.

Таким чином, позовні вимоги розраховані вірно та у відповідності з законодавством, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до вимог ст. 66 Конституції України, ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" кожен хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду у повному обсязі.

Відтак, оскільки відповідач добровільно не сплатив розраховану майнову шкоду в розмірі 65100,60 грн., суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п."г" ч.4, ч.6 ст. 47 вказаного нормативно-правового акту державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Статтею 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Прокуратура та представник Державної екологічної інспекції у м. Києві, в наданих по справі поясненнях, просять суд стягнути з відповідача шкоду в розмірі 65100,60 грн., заподіяну державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства на користь Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва.

Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, з відповідача підлягає стягненню завдана ним шкода до Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва у розмірі 65100,60 грн.

Дані висновки узгоджуються з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 04.04.2012 р. у справі № 35/5005/13150/2011 та інших.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням на відповідача судового збору згідно зі ст. 49 ГПК України, який підлягає стягненню в доход Державного бюджету України, оскільки заявник звільнений від його сплати.

Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604) в особі автобусного парку № 2 (02090, м.Київ, вул. Празька, 7, ідентифікаційний код 05446692) на користь Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва суму шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 65100 (шістдесят п'ять тисяч сто) грн. 60 коп., видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604) в особі автобусного парку № 2 (02090, м.Київ, вул. Празька, 7, ідентифікаційний код 05446692) в доход Державного бюджету України 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору, видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.06.2013.

Суддя Т.В.Васильченко