Постанова № 32063398, 19.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 5023/7512/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДунаєвської Н.Г.,суддів :Мележик Н.І., Подоляк О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.04.2013у справі№ 5023/7512/11за позовомПАТ "ВТБ Банк" (надалі - Банк)до 1) Українсько-російської фірми "Ю.К.А.С." - ТОВ (надалі - Товариство); 2) ФОП ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4); 3) ФОП ОСОБА_5 (надалі - ФОП ОСОБА_5); 4) ФОП ОСОБА_6 (надалі - ФОП ОСОБА_6)простягнення коштівза участю представників: від позивача- Єрьоменко М.В.від відповідача-1- не з'явилисьвід відповідача-2- ОСОБА_8від відповідача-3- не з'явилисьвід відповідача-4- не з'явились

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року Банк звернувся до господарського суду з позовом до Товариства, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 про стягнення солідарно з відповідачів 3 721 932, 44 грн. заборгованості за кредитним договором № 23ВД від 24.03.2006, укладеним між Банком та Товариством, яка виникла станом на 30.08.2011, з якої: 1 571 685,89 дол. США - заборгованість по кредиту; 544 126,79 дол. США - прострочена заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 01.04.2010 по 24.07.2011; 23 007,74 дол. США - поточна заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період 25.07.2011 по 24.08.2011; 1 469 817,44 дол. США - 30 процентів річних, нарахованих за період з 29.11.2008 по 30.08.2011 на суму кредиту; 97 487,55 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів, нарахованих за період з 01.12.2008 по 30.08.2011; 15 807,03 дол. США - 3 проценти річних за весь час прострочення сплати процентів за період з 01.12.2008 по 30.08.2011; та судові витрати.

Позов мотивовано простроченням виконання Товариством грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором, а також тим, що ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 є його поручителями за даним договором на підставі договорів поруки №№ 23-z/9, 23-z/10, 23-z/11 від 19.10.2007.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.10.2011 по справі (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 на користь Банку суму боргу, з якої:

- 1 571 685,89 дол. США заборгованість по кредиту;

- 544 126,79 дол. США заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період 01.04.2010 року по 24.07.2011;

- 23 007,74 дол. США заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період 25.07.2011 по 24.08.2011;

- 1 469 817,44 дол. США заборгованість по сплаті 30 процентів річних, нарахованих за період з 29.11.2008 по 30.08.2011 на суму кредиту у зв'язку із порушенням строку його повернення (враховуючи п.п. 9.1. п. 9 кредитного договору - нарахування з моменту невиконання позичальником умов кредитного договору щодо сплати кредиту);

- 15 748,60 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованих за період з 01.12.2008 по 30.08.2011;

- 15 807,03 дол. США 3 проценти річних за весь час прострочення сплати процентів за період з 01 грудня 2008 року по 30 серпня 2011 року;

в частині стягнення пені в розмірі 81 738,95 дол. США у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 (судді: Пуль О.А. Білоусова Я.О., Шевель О. В.) рішення господарського суду Харківської області від 24.10.2011 скасовано в частині солідарного стягнення з поручителів - ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, коштів; прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог; в іншій частині рішення стосовно позовних вимог Банку до Товариства в частині стягнення пені змінено та викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції, відповідно до якої стягнуто з Товариства на користь Банку суму боргу, з якої:

- 1 571 685,89 дол. США заборгованість по кредиту;

- 544 126,79 дол. США заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період 01.04.2010 року по 24.07.2011;

- 23 007,74 дол. США заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період 25.07.2011 по 24.08.2011;

- 1 469 817,44 дол. США заборгованість по сплаті 30 (тридцять) процентів річних;

- 125 527,37 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів;

- 15 807,03 дол. США 3 (три) проценти річних за весь час прострочення сплати процентів;

в частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 651 516,64 грн. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 24.03.2006 між Банком та Товариством (надалі - Позичальником) укладено кредитний договір № 23 ВД (надалі - Кредитний договір).

Додатковими угодами № 1 від 12.04.2006, № 2 від 13.04.2007, договорами про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 3 від 07.06.2007, № 4 від 19.10.2007, № 5 від 23.03.2008, № 6 від 07.04.2008, № 7 від 27.05.2008, № 8 від 01.10.2008 та № 9 від 10.11.2008 сторонами було внесено зміни до Кредитного договору.

З урахуванням вказаних змін та доповнень предметом Кредитного договору є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредит) у вигляді відзивної невідновлюваної кредитної лінії з правом конвертації в інші валюти на суму 2 500 000,00 дол. США; строк користування до 29.10.2009, погашення згідно графіка наведеного в п. 8.2; плата за користування кредитом встановлюється: в розмірі 13,0% річних з 19.10.2007 по 29.05.2008; у розмірі 16,0% річних починаючи з 30.05.2008; в розмірі 17% річних починаючи з 01.11.2008. Плата за управління зобов'язанням по кредиту в розмірі 1% річних (п. 1.1. Кредитного договору).

Відповідно до п. 8.2 Кредитного договору, з врахуванням змін та доповнень, погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку позичальника на рахунок банку, вказаному в п. 2.1 в строк, встановлений п.1.1.1 Кредитного договору згідно графіка (кінцевий строк погашення кредиту до 29.10.2009).

Як встановлено судами, 19.10.2007 між Банком, Позичальником та поручителями - ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 укладено договори поруки №№ 23-z/9, 23-z/10 та 23-z/11 (надалі - Договори поруки).

За умовами Договорів поруки поручителі поручились перед Банком за виконання Позичальником всіх зобов'язань за Кредитним договором з урахуванням будь-яких змін та доповнень до нього (в т.ч. відповідно до яких збільшується основне зобов'язання).

Відповідно до п.п. 3, 4 Договорів поруки поручителі мають право самостійно виконувати зобов'язання за Кредитним договором, а у разі невиконання зобов'язань за Кредитним договором поручителі та Позичальник відповідають перед Банком як солідарні боржники.

Поручителі відповідають перед Банком у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених Кредитним договором, відшкодування збитків (п. 5 Договорів поруки).

Судами встановлено, що позивач належним чином виконав свій зобов'язання за Кредитним договором.

Товариство, в свою чергу, систематично порушувало зобов'язання за Кредитним договором по поверненню належних до сплати частин кредиту та відсотків за його користування.

З огляду на це, 05.07.2011 Банком направлено Товариству лист-вимогу № 2194/400-08-2 від 01.07.2011, згідно з яким Банк вимагав виконати порушене зобов'язання та повністю повернути всю суму кредиту за Кредитним договором, а також сплатити штрафні санкції, передбачені цим договором протягом 15 днів від дати одержання цієї заяви.

Також, 05.07.2011 Банком на адресу поручителів - ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 направлено листи-вимоги №№ 2194-1/400-08-2, № 2194-6/400-08-2, № 2194-5/400-08-2 відповідно, в яких він вимагав протягом 15 днів з дати виникнення простроченої заборгованості погасити заборгованість за Кредитним договором у розмірі 4 995 059,85 дол.США., згідно умов договорів поруки та з метою недопущення звернення стягнення на предмет застави.

Оскільки, ні Позичальник ні поручителі зобов'язання за Кредитним договором та Договорами поруки не виконали, Банк звернувся до суду про стягнення з них суми боргу солідарно.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 9.1. Кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. та 4.5. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку встановлених кредитним договором. Позичальник зобов'язаний сплатити Банку плату за користування кредитом та плату за управління зобов'язаннями по кредиту у розмірі та порядку, встановлені кредитним договором. Позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити плату за користування та управління зобов'язанням по кредиту, незалежно від настання строку виконання зобов'язанням у випадках несплати плати за користування та за управління зобов'язанням по кредиту (в т. ч. неналежної сплати).

З огляду на встановлені обставини справи та положення норм чинного законодавства суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги Банку до Товариства підлягають задоволенню.

Проте, здійснивши перерахунок присуджених до стягнення сум, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зменшив розмір пені у відповідності до положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та визначив її в гривневому еквіваленті.

З врахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції підставно виклав резолютивну частину рішення в іншій редакції, відповідно до якої позов Банку до Товариства задовольнив частково та стягнув з Товариства на користь Банку суму боргу, з якої: 1 571 685,89 дол. США заборгованість по кредиту, 544 126,79 дол. США заборгованість по сплаті процентів (нарахованих за період 01.04.2010 року по 24.07.2011), 23 007,74 дол. США заборгованість по сплаті процентів (нарахованих за період 25.07.2011 по 24.08.2011), 1 469 817,44 дол. США заборгованість по сплаті 30 (тридцять) процентів річних, 125 527,37 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів та 15 807,03 дол. США 3 (три) проценти річних за весь час прострочення сплати процентів; а в частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 651 516,64 грн. у задоволенні позову відмовив.

Щодо позовних вимог Банку про солідарне стягнення боргу з поручителів - ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, то суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині та прийняв нове, яким відмовив Банку цій частині вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.554 ЦК України у випадку порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед боржником солідарно, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до п. 4 ст. 559 цього ж Кодексу порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як встановлено судами, відповідно до умов Кредитного договору, строк користування кредитом встановлено до 29.10.2009 і саме ця дата є кінцевим строком виконання зобов'язання за даним договором. З огляду на це, кредитор мав право пред'явити вимогу до поручителів на протязі шести місяців від вказаної дати.

Проте, позивач звернувся до поручителів з відповідними вимогами лише 05.07.2011, а отже порука за Договорами поруки припинилась у зв'язку з спливом шестимісячного строку від дня настання строку виконання зобов'язання за Кредитним договором.

В касаційний скарзі Банк стверджує, що відповідно до умов Договорів поруки їх термін дії встановлений до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором. Зобов'язання за Кредитним договором не виконані, а тому Договори поруки є чинними. Даний термін дії Договорів поруки обумовлений вказівкою на подію яка має неминуче настати (повне виконання зобов'язань за Кредитним договором), що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 252 ЦК України.

Вказані вище доводи оскаржувача є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і який, згідно з ч. 1 ст. 252 ЦК України, визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а тому встановлення терміну дії поруки до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором, не можна розцінювати як встановлення строку дії поруки.

З огляду на це, у Договорах поруки строк дії поруки встановлений не був.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119,11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 у справі 5023/7512/11 залишити без змін.

Головуючий, суддя Н. Дунаєвська

Судді Н. Мележик

О. Подоляк