Постанова № 32063362, 26.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року Справа № 5023/5457/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Губенко Н.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Алгол-2003"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10.04.2013у справі№ 5023/5457/12господарського судуХарківської областіза позовомПриватного підприємства "Алгол-2003"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 89 156,82 грн.за участю представників сторін:

позивача: Черевик Ю.В., дов. від 22.02.2013;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 25.06.2013 № 02-05/542 для розгляду касаційної скарги у справі №5023/5457/12, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 26.06.2013, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Козир Т.П., судді - Гольцова Л.А., Губенко Н.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.01.2013 у справі №5023/5457/12 (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сіверін В.І., судді - Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) рішення Господарського суду Харківської області від 28.01.2013 у справі №5023/5457/12 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПП "Алгол-2003" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права.

Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між ПП "Алгол-2003" та ФОП ОСОБА_4 13.04.2011 укладений попередній договір № 122/01-MX, за умовами якого сторони домовились укласти у майбутньому договір оренди приміщення, розташованого у торгово-розважальному комплексі за адресою: АДРЕСА_2, будівництво якого здійснює позивач.

Згідно п. 10 попереднього договору відповідач зобов'язався до дати відкриття частини ТРК, в якій знаходиться приміщення, яке буде передано йому в оренду, здійснити у цьому приміщенні ремонтно-оздоблювальні роботи (внутрішнє оформлення).

Підписати основний договір сторони домовились протягом п'яти календарних днів після завершення відповідачем внутрішнього оформлення та підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) приміщення (п. 7 попереднього договору).

Судами встановлено, що 09.11.2011 по акту приймання-передачі позивач передав відповідачу приміщення площею 46,16 кв.м., розташоване у ТРК за вищевказаною адресою для здійснення внутрішнього оформлення.

На підтвердження свого наміру укласти договір оренди, 29.08.2011 відповідач, згідно з п. 6 попереднього договору, вніс першу частину забезпечувального платежу в сумі 23997,01 грн., а 21.12.2011 відповідачем внесена друга частина забезпечувального платежу в сумі 29036,38 грн.

Згідно п. 6.1 попереднього договору після підписання сторонами основного договору перша частина забезпечувального платежу зараховується в рахунок орендної плати за перший місяць оренди приміщення, а друга його частина - в рахунок орендної плати за останній місяць оренди приміщення.

16.11.2011 сторонами укладено договір оренди № 50/01-МХО, за умовами якого Орендодавець (позивач) передав, а Орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування приміщення, яке знаходиться в ТРК "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2.

Пунктом 2.2 договору визначено, що строк оренди у відповідності до умов цього договору починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення Орендарю і закінчується в момент підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення Орендодавцеві.

У п. 3.18 договору сторонами обумовлено обов'язок Орендодавця передати Орендареві приміщення в оренду, а п. 3.2.2 договору передбачено обов'язок Орендаря прийняти це приміщення від Орендодавця.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, як вірно зазначено судами, послався на невиконання відповідачем зобов'язань в частині сплати комунальних та експлуатаційних витрат в сумі 7333,62 грн., а також заборгованості по орендній платі в сумі 74059,18 грн. за період з 23.12.2011 по 24.04.2012, 3% річних в сумі 1876,01 грн. та пені в сумі 5888,01 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що акт приймання-передачі приміщення по договору оренди хоча і не був підписаний, однак матеріали справи свідчать, що відповідач фактично користувався приміщенням.

Здійснюючи апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, суд, скасовуючи його та приймаючи нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі вказав, що приміщення по договору оренди, як це передбачалось договором, за актом приймання-передачі не передавалось, що свідчить про відсутність підстав для нарахування орендної плати та комунальних платежів за договором, а що стосується оплати по попередньому договору, то позивачем не надано доказів виставлення рахунка на оплату у відповідності до п. 18 договору.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, з договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 795 ЦК України визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції послався на те, що в матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі приміщення до договору оренди, оформлення і підписання якого передбачалось умовами п. 2.2 договору і який, в свою чергу, свідчив би про передачу об'єкта оренди в користування, в зв'язку з чим, у відповідача не виникло обов'язку сплачувати орендну плату та вартість комунальних послуг.

Разом з тим, в порушення вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, апеляційний господарський суд не приділив належної уваги та не дав правової оцінки тій обставині, що сторонами складено та підписано акти від 31.12.2011 № 115 та від 31.01.2012 № 37 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору від 16.11.2011 №50/01-МХО щодо надання позивачем та прийняття відповідачем орендних послуг та відшкодування комунально-експлуатаційних витрат, які, як вірно встановлено судом першої інстанції, свідчать про фактичне користування відповідачем орендованим приміщенням, а тому є підставою для сплати орендних та комунальних платежів.

Крім того, сторонами підписано акт від 30.11.2011 № 38 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до попереднього договору від 13.04.2011 № 122/01-МХ.

Водночас, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами його не перебування в цьому приміщенні до часу, коли позивач листом від 25.04.2012 № 127 повідомив його про свою відмову від договору оренди.

Незважаючи на це, суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи таке рішення, фактично, тільки відсутністю підписаного між сторонами акта приймання-передачі орендованого майна, не взявши до уваги та не оцінивши всі матеріали справи в їх сукупності.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст.ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначився з наявністю підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі та комунальним і експлуатаційним витратам.

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Беручи до уваги вказане вище, суд першої інстанції, здійснивши відповідний перерахунок, дійшов мотивованого висновку про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача передбачених ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних та обумовленої п. 7.9 договору оренди пені.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновок Господарського суду Харківської області про відсутність доказів повернення приміщення за попереднім договором необґрунтованим, оскільки, як вірно досліджено судом апеляційної інстанції, відповідач повернув позивачеві приміщення після здійснення внутрішнього оформлення, про що свідчить складений та підписаний сторонами 22.12.2011 наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі (повернення) приміщення після здійснення внутрішнього оформлення.

Проте, зазначене не вплинуло на правильність зроблених місцевим господарським судом висновків щодо підставності заявлених позовних вимог та відповідно їх задоволення.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі заслуговують на увагу.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Алгол-2003" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 у справі №5023/5457/12 скасувати.

Рішення Господарського суду Харківської області від 28.01.2013 у справі №5023/5457/12 залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Алгол-2003" (02105, м. Київ, вул. Тампере, 11-а, код ЄДРПОУ 32761156) судовий збір в сумі 891 (вісімсот дев'яносто одна) грн. 57 коп. відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором.

Видачу наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.М. ГУБЕНКО