Рішення № 32060973, 20.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р.Справа № 922/1713/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси", м. Одеса, до товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком", м. Харків, про розірвання договору та стягнення 42081,57 грн. за участю представників:

позивача - Романюк Г.С. (дов.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, КП "Теплопостачання міста Одеси", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Восток Телеком", в якій з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суд :

- розірвати договір оренди території для розміщення обладнання, укладений між КП "Теплопостачання міста Одеси" та ТОВ "Восток Телеком" №ТГО-607/09 від 01.12.2009 р.;

- стягнути з відповідача на користь позивача 42081,57 грн., в т.ч. суму заборгованості по орендній платі станом на 27.05.2013р. у розмірі 37487,88 грн., пеню

в розмірі 3158,48 грн., 3 % річних у розмірі 1435,21 грн.

Крім того позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2867,50 грн.

У судовому засіданні 20.06.2013р. позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач здійснив донарахування орендної плати за травень 2013 р. та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по орендній платі в розмірі 38843,00 грн., пеню в розмірі 3247,79 грн., 3 % річних у розмірі 1435,21 грн.

Крім того позивач просить покласти на відповідача судові витрати, а саме витрати на сплату судового збору в сумі 2867,50 грн. та витрати на службові відрядження в сумі 3312,55 грн.

Розглянувши подану заяву, суд встановив, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Позивач, скориставшись наданими йому правами, 29.05.2013р. подав заяву про збільшення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду.

20.06.2013р. позивач знову подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка датована 19.06.2013р., додавши до суми позову заборгованість ще за один місяць - травень 2013р., сплата за який повинна бути здійснена в строк до 20.06.2013р.

Заява про збільшення розміру позовних вимог направлена на адресу відповідача 19.06.2013р., що потребує відкладення розгляду справи для надання відповідачу часу для ознайомлення зі збільшеними позовними вимогами, однак двомісячний строк розгляду справи, встановлений ч.1 ст. 69 ГПК України, закінчується.

Враховуючи викладене, суд вважає, що подача позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог є передчасною, а тому з урахуванням вищевикладеного суд не приймає заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

При цьому суд зазначає, що розподіл судових витрат буде здійснений відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у призначені по даній справі судові засідання 21.05.2013р., 06.06.2013р., 20.06.2013р. не з'являвся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомляв.

17.05.2013р. від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позовна заява підписана неповноважною особою та до позовної заяви додані неналежним чином оформлені копії документів. Відповідач також зазначає, що позивачем не надано доказів виставлення на його адресу рахунків на оплату у відповідності до п. 7.1.3 спірного Договору оренди, та він не отримував таких рахунків від позивача. Відповідач заперечує проти наданого розрахунку пені, 3% річних за період з травня 2010р. по березень 2011 р., оскільки в розрахунку зазначено, що відповідач в цей період сплачував орендну плату.

Крім того відповідач вказує, що з урахуванням п. 10.6 спірного Договору оренди дія договору продовжувалась, та на даний час такий договір укладений на строк понад 3 роки, у зв'язку з чим та у відповідності до ч. 2 ст. 793 ЦК України договір повинен укладатись сторонами та посвідчуватись нотаріально, а недотримання нотаріальної форми тягне нікчемність договору.

22.05.2013р. від позивача до канцелярії суду надійшли додаткові документи, в тому числі витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно відповідача, з якого вбачається, що станом на 16.05.2013р. відповідач зареєстрований в місті Луцьк Волинської області.

Одночасно до відзиву на позов, який наданий відповідачем через канцелярію суду 17.05.2013р., додана виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно підприємства станом на 25.01.2013р., в якій зазначено, що ТОВ "Восток Телеком" зареєстровано в м. Харкові. В довідці від 17.05.2013р., яка також надана відповідачем за підписом повноважних осіб, зазначено місцезнаходження відповідача - м. Харків.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

З наданих до матеріалів справи документів суд дійшов висновку про те, що місце реєстрації відповідача змінено в процесі розгляду справи, у зв'язку з чим первісно позов поданий за належною підсудністю, а тому справа розглядається господарським судом Харківської області.

Суд вважає, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим розгляд справи здійснюється за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

В слуханні справи оголошувались перерви до 06.06.2013р. о 10:30 год., 20.06.2013р. о 10:20 год.

У судовому засіданні 20.06.2013р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 27.05.2013р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

01.12.2009 р. між КП "Теплопостачання міста Одеси" (позивач, орендодавець) та ТОВ "Восток Телеком" (відповідач, орендар) було укладено Договір оренди № ТГО-607/09.

Згідно пункту 1.1 цього Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно : впорядкування у вигляді асфальтного майданчика біля котельної та частини поверхні димаря котельної загальною площею 28,5 кв.м., розташоване за адресою : м. Одеса, провулок Шампанський, 12.

Майно передається в оренду з метою розміщення обладнання операторів телекомунікації, які надають послуги з рухомого (мобільного) зв'язку.

Об'єкт оренди переданий позивачем відповідачу за актом прийому - передачі від 01.12.2009р. (а.с. 15).

З урахуванням додаткової угоди від 01.05.2010 р. сторонами погоджено, що орендна плата визначається на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. № 1846 "Про внесення змін до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", із врахуванням результатів конкурсу від 01.12.2009р., щомісячна орендна плата становить 1230,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, а в пункті 3.3 передбачено, що орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексу інфляції, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 7.1.3 Договору, на який посилається відповідач, визначено, що до 10 числа місяця, що слідує за розрахунковим орендодавець зобов'язаний виставляти рахунки на оплату орендної плати.

Суд зазначає, що ні умовами договору, ні нормами діючого законодавства не передбачено, що не виставлення орендодавцем рахунку на оплату звільняє орендаря від сплати орендної плати. При цьому суд зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості звертатись до позивача з питання отримання рахунків, відповідачем не надано доказів такого звернення та того, що позивач відмовляв йому в видачі відповідних рахунків.

Одночасно згідно пункту 5.1.2 Договору відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а згідно пункту 5.1.11 зобов'язався щомісячно до 20-го числа надавати орендодавцю інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць.

Відповідач не надав доказів виконання своїх зобов'язань за заявлений позивачем період щодо сплати орендної плати, в той час, коли позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, передавши відповідачеві майно в користування.

Відповідач допустив порушення своїх зобов'язань за зазначеним договором, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату орендної плати, у зв'язку з чим станом на 27.05.2013р. за період з травня 2010р. по квітень 2013р., з врахуванням часткових оплат, виникла заборгованість у загальному розмірі 37487,88 грн., що підтверджується розрахунком суми заборгованості (а.с. 58).

Суд зазначає, що до матеріалів справи не надано доказів відсутності заборгованості.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Стосовно посилань відповідача на необхідність нотаріального посвідчення договору, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п. 10.1 Договору він діє з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі орендованого майна на протязі одного року.

Оскільки акт приймання-передачі майна був підписаний 01.12.2009р., то строк дії договору був встановлений до 01.12.2010р.

Одночасно пунктом 10.6 Договору передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, але за ставкою орендної плати, яка діяла на дату припинення цього договору.

Оскільки сторони не заявляли про припинення умов договору, такий договір продовжував свою дію до 01.12.2011р., до 01.12.2012р., до 01.12.2013р., тобто дія договору кожен раз продовжувалась на строк 1 рік, що не перевищує строку, встановленого ч. 2 ст. 793 ЦК України, а отже в такому випадку договір не є таким, що укладений на строк понад три роки.

Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати в розмірі 37487,88 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 37487,88 грн. на користь позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами Договору передбачена можливість нарахування пені, строк нарахування пені сторонами збільшений, а саме до дати сплати.

Позивачем зроблений розрахунок пені (а.с. 59-60), відповідно до якого нарахована та не сплачена пеня складає 3158,48 грн. з урахуванням періодів прострочення сплати.

Суд не приймає заперечення відповідача стосовно неправомірності нарахування пені за період травень 2010р. - червень 2011р., оскільки відповідача у вказаний період дійсно робив платежі, але такі платежі були здійснені з порушенням строку оплати, а тому позивачем правомірно була нарахована пеня за період фактичного прострочення платежу по день сплати.

Наданий суду розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склалися між сторонами, та не спростований відповідачем.

За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3158,48 грн.

Крім того позивачем нараховані 3% річних у сумі 1435,21 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий суду розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склалися між сторонами. Заперечення відповідача стосовно неправомірності нарахування 3% річних за період травень 2010р. - червень 2011р. не приймаються судом з наведених вище підстав.

За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 1435,21 грн.

Позивачем також заявлена вимога про розірвання вищезазначеного договору оренди.

Згідно з частинами 1, 3 ст.291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує орендну плату, що є суттєвим порушенням умов Договору, несплата орендної плати триває понад три місяці.

За таких обставин, суд вважає вимоги про розірвання Договору оренди № ТГО-607/09 від 01.12.2009р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача, що позовна заява підлягала поверненню, оскільки позов підписаний неповноважною особою через те, що в.о. директора позивача не мав повноважень на видачу довіреності представнику, а також у зв"язку з тим, що до позовної заяви додані неналежним чином оформлені копії документів через те, що на доданих документах відсутній відбиток печатки підприємства та прізвище особи, яка завірила такі копії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 62 ГПК України питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 21 цього Кодексу.

Відповідач зазначаючи, що директор не має права без довіреності представляти інтереси позивача в органах судової влади та виступати позивачем у судах протирічить його ж посиланню на пункт 3.3.2 Статуту позивача, яким передбачені права директора без доручення (довіреності) діяти від імені підприємства, представляти його інтереси у вітчизняних і іноземних підприємствах та організаціях, установах, органах влади та місцевого самоврядування; видає довіреності на виконання будь-яких дій, що входять до його компетенції.

Незазначення слова "судової влади" або в "судах" у вказаному пункті Статуту не свідчить про відсутність повноважень директора представляти інтереси підприємства в суді, оскільки йому надані повноваження представляти інтереси підприємства у всіх органах влади, в тому числі і судової.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не доведено, що подані відповідачем копії документів не відповідають оригіналам. Оригінали документів, копії яких додані до матеріалів справи, були досліджені судом у судовому засіданні.

За таких обставин суд не приймає заперечення відповідача.

Відповідно до статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Статтею 44 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Судові витрати мають бути фактично понесеними на час вирішення справи та документально підтвердженими.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 2867,50 грн. покладаються на відповідача.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 3312,55 грн., що були понесені на службові відрядження представника для участі в судовому засіданні по даній справі.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано копію положення про відрядження, яким передбачено, що сума добових на відрядження складає 188,20 грн. за добу, копії наказів про направлення Романюк Г.С. у відрядження для участі в засіданні господарського суду Харківської області на періоди 20.05.2013р. по 22.05.2013р., з 05.06.2013р. по 07.06.2013р., з 19.06.2013р. по 21.06.2013р., копії відповідних посвідчень на відрядження, а також копії квитків на залізничний транспорт та автобус.

Суд також зазначає, що представник позивача Романюк Г.С. була присутня в судових засіданнях, призначених по справі, 21.05.2013 р., 06.06.2013 р., 20.06.2013р.

Суд зазначає, що участь представника позивача в судових засіданнях є обов'язковою, оскільки це необхідно для з'ясування всіх обставин справи.

Суд вважає, що витрати на відрядження представника позивача для участі в судовому засіданні є витратами, що пов'язані з розглядом справи, в розумінні ст. 44 ГПК України.

Згідно наданих проїзних документів вбачається :

- квиток на поїзд Одеса - Харків з вибуттям з м. Одеса 20.05.2013р. коштував 200,90 грн.;

- квиток на поїзд Харків-Одеса з вибуттям з м. Харкова 21.05.2013 р. коштував 185,82 грн.;

- квитки на автобус Одеса-Київ з вибуттям з м. Одеса 05.06.2013р. о 16:00 год. та прибуттям до м. Києва 05.06.2013р. о 22:35 год. та на автобус Київ-Харків з вибуттям з м. Києва 05.06.2013р. о 23:50 год. та прибуттям до м. Харкова 06.06.2013р. о 06:55 год. коштували загалом 425,00 грн. Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, він не мав змогу добратися до Харкова на 06.06.2013р. іншим транспортом через відсутність квитків на залізниці;

- квиток на поїзд Харків-Одеса з вибуттям з м. Харкова 06.06.2013 р. коштував 212,87 грн.;

- квитки на автобус Одеса-Київ з вибуттям з м. Одеса 19.06.2013р. о 16:00 год. та прибуттям до м. Києва 19.06.2013р. о 22:35 год. та на автобус Київ-Харків з вибуттям з м. Києва 19.06.2013р. о 23:50 год. та прибуттям до м. Харкова 20.06.2013р. о 06:55 год. коштували загалом 425,00 грн. Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, він не мав змогу добратися до Харкова на 20.06.2013р. іншим транспортом через відсутність квитків на залізниці;

- квиток на поїзд Харків-Одеса з вибуттям з м. Харкова 20.06.2013 р. коштував 169,16 грн.

Таким чином на проїзд представника позивача для участі в судових засіданнях по даній справі відповідачем було витрачено 1618,75 грн., дана сума витрат підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно стягнення витрат у сумі 1693,80 грн., суд зазначає, що понесення таких витрат позивачем не підтверджено документально належними платіжними документами, а тому такі витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком" (місце реєстрації : 43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, буд. 23; місцезнаходження : 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1; код 30184815; п/р 26005233046200 в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110 м. Одеса, вул. Балківська, 1-б; код 34674102; р/р 26005300416451 АТ "Державний ощадний банк", МФО 328845) заборгованість по орендній платі станом на 27.05.2013р. у сумі 37487,88 грн., пеню в сумі 3158,48 грн., 3% річних у сумі 1435,21 грн., витрати на сплату судового збору в сумі 2867,50 грн., витрати на відрядження представника для участі в судових засіданнях у сумі 1618,75 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.06.2013 р.

Суддя Яризько В.О.