Постанова № 32060314, 20.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2013 року 11:05 № 826/7729/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Свистун Ю.Я. (довіреність від 27.12.2012 р. № 556 «д»)

від відповідача: не з'явився (просив розглядати справу за його відсутності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритої акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»до Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської областіпро визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 425 від 07.05.2013,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкритої акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 425 від 07.05.2013.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що штрафні санкції, які визначені спірним рішенням, застосовані до нього за порушення строку сплати єдиного внеску за лютий 2013 року.

У той же час, як зазначає позивач, 09 вересня 2011 року Господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відповідачем до позивача не можуть застосовуватися штрафні (фінансові) санкції.

Відтак, позивач вважає спірне рішення незаконним та просить його скасувати.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак до суду подав заперечення проти позову в якому просив розглядати справу без участі представника УПФУ.

При цьому, у своїх запереченнях відповідач зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, з тих підстав, що відповідно до положень ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію не поширюється на вимоги поточних кредиторів, а оскільки штрафні санкції є додатковими та похідними зобов'язаннями від основного, яке в даному випадку виникло після введення мораторію, тобто є поточним зобов'язанням позивача, вони застосовуються у загальному порядку та дія мораторію на них не поширюється.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.06.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Яготинське районне дорожнє управління» перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області.

У відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) філія є платником єдиного внеску.

Під час розгляду даної справи встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 (справа № 44/258-б) порушено провадження про банкрутство Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Пунктом 5 даної ухвали визначено, що з моменту порушення провадження у справі:

- вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника;

- зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію);

- зупиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

- мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагородимо кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язанням боржника в процедурах розпорядження майном боржника та санації;

- мораторій діє на весь час провадження справи про банкрутство.

Разом з цим, Управлінням Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області прийнято оскаржуване позивачем рішення про застосування штрафних санкцій № 425 від 07.05.2013, яким позивачу визначено грошові зобов'язання із штрафу у розмірі 1645,54 грн. та пені у розмірі 580,50 грн.

При цьому, як визнається та не заперечується сторонами, визначені у спірному рішенні штрафні санкції застосовані до позивача за порушення строку сплати єдиного внеску за лютий 2013 року.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 р. N 5405-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, керуючись положеннями Закону України N 5405-VI та беручи до уваги те, що в даному випадку ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство позивача прийнята господарським судом 09.09.2011, суд при розгляді даного спору керується положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 02 жовтня 2012 р. N 5405-VI).

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 02 жовтня 2012 р. N 5405-VI), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Таким чином, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, що ж стосується зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).

У той же час, згідно з приписами частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) в редакції на час виникнення спірних відносин) передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому, нарахування штрафу і пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску передбачено пунктом 6 частини першої статті 13, частинами десятою та одинадцятою статті 25 Закону № 2464-VI.

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання.

Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Верховний Суд України в контексті наведених правовідносин визначив зазначену вище правову позицію у постанові цього суду від 26.02.2013 по справі № 21-34а12, яка внесена до ЄДР під № 30112968 та яка прийнята за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до ст. 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

В даному випадку, враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати єдиного внеску настав після 09.09.2011 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи, а також керуючись приписами Верховного Суду України, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно застосовані до позивача штрафні санкції за невиконання поточних зобов'язань та мораторій на їх стягнення не поширюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача, в контексті заявлених позивачем у позові підстав позову, є законним та обґрунтованим, а отже підстав для його скасування не має у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритої акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» (код з ЄДР 33096517; адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-а) відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 21.06.2013 р.