Ухвала суду № 32060277, 26.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 26 Головуючий 1 інстанції Бузанов П.М.

Доповідач Новосьолова Г.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю.,

суддів: Агєєва О.В., Новосьолової Г.Г.,

при секретарі Жарій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтостроймонтаж» на рішення Жданівського міського суду від 23 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтостроймонтаж», третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Будьонівському районі м.Донецька про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

23 квітня 2013 року рішенням Жданівського міського суду позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтостроймонтаж», третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Будьонівському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди - задоволений частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтостроймонтаж» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 19 000 гривень.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду відповідач надіслав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про закриття провадження по справі, оскільки судом порушенні норми процесуального та не правильно застосуванні норми матеріального права.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що основною причиною нещасного випадку було невиконання постраждалим вимог Інструкцій з охорони праці, а тому саме винні дії позивача позбавляють його можливості на отримання моральної шкоди згідно ст.237-1 КЗпП України. Крім цього, позивач жодним документом або відповідними доказів не підтвердив суму моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень.

У судовому засіданні позивач просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. представник третьої особи

В судове засідання відповідач та представник третьої особи не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчать телефонограми у матеріалах справи, які зареєстровані у журналі телефонограм №1 за №2091,2091, а також рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.62-63,64).

Крім цього, до суду надійшла заява від третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Будьонівському районі м.Донецька про розгляд справи за їх відсутності (а.с.66-67).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 липня 2009 року під час виконання трудових обов'язків на підприємстві Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтостроймонтаж», із ОСОБА_1 стався нещасний випадок, за фактом якого проведено розслідування та складено акт форми Н-1 від 30 липня 2009 року за №1/09 (а.с.11)

Згідно висновку МСЕК від 01 лютого 2010 року ОСОБА_1 первинно встановлено 80% втрати професійної працездатності, визнаний інвалідом другої групи (а.с.12).

Згідно висновку МСЕК від 09 березня 2011 року ОСОБА_1 повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності, визнаний інвалідом третьої групи (а.с.13).

Враховуючи, що ушкодженням здоров'я, позивачу завдано моральну шкоду, оскільки трудове каліцтво призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків та потребує від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, суд з урахуванням глибини його моральних і фізичних страждань, визначив розмір такої шкоди у сумі 19 000 гривень.

Відповідно до ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не створив позивачеві безпечних і нешкідливих умов праці, внаслідок чого він отримав трудове каліцтво, яке потягло за собою втрату професійної працездатності, внаслідок чого позивач зазнає фізичні і моральні страждання.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак, із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником трудового каліцтва в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам по справі, врахував характер, глибину та тривалість моральних страждань позивача, у якого встановлено 80% втрати професійної працездатності, ступінь погіршення його життєвих зв'язків, що впливає на його психологічний стан та потребує додаткових зусиль для організації свого життя, а також врахував вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність необхідності встановлення факту заподіяння моральної шкоди висновком МСЕК.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.

Довід апеляційної скарги проте, що основною причиною нещасного випадку було невиконання постраждалим вимог Інструкцій з охорони праці, а тому саме винні дії позивача позбавляють його можливості на отримання моральної шкоди згідно ст.237-1 КЗпП України є необґрунтованими, оскільки відшкодування моральної шкоди не залежить від вини потерпілого. Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з часу встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.

Інші наведені в апеляційних скаргах доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтостроймонтаж» відхилити.

Рішення Жданівського міського суду від 23 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: