Ухвала суду № 32059679, 16.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 р.Справа № 820/1888/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2013р. по справі № 820/1888/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в якому просив суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 16.10.2012 року №0005581702, яким збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість, 14010100 на суму 34556,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8639,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2013р. по справі № 820/1888/13-а позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу фізичної особи-підприємця Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області 24.11.2008 р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.12). Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, ФОП ОСОБА_1 має код НОМЕР_1.

Основним видом діяльності за КВЕД є: 25.62 механічне оброблення металевих виробів;47.42 роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 28.51.0 оброблення та нанесення покриттів на метали; 51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту та інше.

Позивач знаходиться на податковому обліку, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС з 18.01.2011 р. та має індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100319021 ( а.с. 13).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом № 3987/17-217/НОМЕР_1 від 28.09.2012 р. (а.с. 14-32).

Згідно висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем приписів: п.167.1 ст. 167, п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб у 2011 році на суму 27294,86 грн.; п. 198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у 2011 році на суму 34556,00 грн. а саме: за листопад 2011 року на суму 9018,00 грн та за грудень 2011 року на суму 25538,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 3987/17-217/НОМЕР_1 від 28.09.2012 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення №0005581702 від 16.10.2012 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 34556,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8639,00 грн.

ФОП ОСОБА_1 23.10.2012 р. в порядку адміністративного оскарження була подана скарга до ДПС в Харківської області про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення. Рішенням ДПС у Харківській області №2430/10/10.2-17 від 13.12.2012 р. було залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС №0005581702 від 16.10.2012 р., а скаргу директора ФОП ОСОБА_1 без задоволення.

Процедуру адміністративного оскарження завершено з отриманням позивачем рішення ДПС України №1078/К/10-2315 від 25.02.2013 р. про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення - рішення №0005581702 від 16.10.2012 р. та рішення ДПС у Харківській області, прийняте за розглядом первинної скарги залишені без змін, скарга - без задоволення.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугував висновок про недійсність даних наведених в деклараціях з податку на додану вартість за 2011 рік про обсяги придбання та податковий кредит за перевіряємий період. Також з вищезазначеного акту вбачається, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість ґрунтуються лише на складеному ДПІ, в якій знаходиться на обліку ТОВ "Металург-2010", акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Металург-2010".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між ФОП ОСОБА_1 та його контрагентом ТОВ "Металург-2010" був укладений договір №151106 від 15.11.2011 р. (а.с. 34-35).

Відповідно до умов вказаного договору продавець, ТОВ "Металург-2010" зобов'язується відповідно до умов договору продати товар, а ФОП ОСОБА_1 прийняти та оплатити поставлений товар.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На виконання умов договору в листопаді 2011 р. ТОВ "Металург-2010" було передано у власність позивача товар, що підтверджується видатковими накладними, всього на суму 196739,11 грн., у тому числі ПДВ - 32789,85 грн., а саме: №3011-1 від 30.11.2011 року, №3011-3 від 30.11.2011 р., №1612-1 від 16.12.2011 р., №2312-4 від 23.12.2011 р. (а.с. 36-39).

Від ТОВ "Металург-2010" позивачем отримано податкові накладні № 98 від 30.11.2011 р. (сума ПДВ -6001,67 грн.), №101 від 30.11.2011 р. (сума ПДВ -3016,66 грн.), №89 від 16.12.2011 р. (сума ПДВ -12887,12 грн.), №119 від 23.12.2011 р. (сума ПДВ -10884,40 грн.) (а.с. 40-43

За придбаний товар позивачем була здійснена оплата ФОП ОСОБА_1 у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями №31 від 16.12.2011 р. на суму 54110,00 грн., №4 від 21.02.2012 року на суму 23322,71 грн., №5 від 23.02.2012 р. на суму 46000 грн., №6 від 28.02.2012 року на суму 8000 грн., №2 від 14.02.2012 р. на суму 43600 грн., №3 від 17.02.2012 року на суму 21706,40 грн.(а.с.44-47).

Надані позивачем платіжні доручення, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Окрім того, як слідує з матеріалів справи на сторінці 14 акту перевірки зазначається податкова накладна №240 від 16.12.2011 р. на підставі, якої сформовано податковий кредит яка нібито виписана ТОВ "Металург-2010".

При цьому, податкова накладна №240 від 16.12.2011 року та відповідно видаткова накладна №РН-1612-03 від 16.12.2011 року були виписані іншим постачальником ФОП ОСОБА_1, а саме ПП "БАВАРІЯ-Ф" та господарська діяльність даних суб'єктів господарювання взагалі не була предметом перевірки та не досліджувалась.

На підтвердження даного факту позивачем надано реєстр отриманих податкових накладних, з якого вбачається, що податкова накладна №240 була виписана іншим постачальником ФОП ОСОБА_1, а саме ПП "БАВАРІЯ-Ф".

Окрім цього, позивачем також були надані Договір №011208 від 01.12.2011, укладений між ПП "БАВАРІЯ-Ф" та ФО-П ОСОБА_1, податкова накладна №240 від 16.12.2011 року, видаткова накладна №РН-1612-03 від 16.12.2011 до вказаного договору, а також рахунок - фактура №СФ-151224 від 15.12.2011, платіжне доручення №33.

Матеріалами справи встановлено, що між ПП "Ремонтно-технічний сервіс" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання транспортних послуг №10 від 02.03.2011 р., щодо перевезення отриманого товару на підставі договору №151106 від 15.11.2011 р.

Виконання зазначено договору підтверджується актами виконаних робіт ( надання послуг ) №56 від 14.12.2011 р.,№12 від 21.11.2011 р. та платіжними дорученнями №29 та№26.( а.с.129-131).

Також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з товарів за договором, укладеним між ТОВ "Металург-2010" та ФОП ОСОБА_1, позивачем надано копію договору нежитлового приміщення №3/164-А від 01.08.2011 р., де зберігався придбаний товар (а.с.95-97).

У подальшому товари, придбані ФОП ОСОБА_1 у ТОВ "Металург-2010" протягом періоду, який перевірявся, використані позивачем у власній господарській діяльності, для виконання робіт.

Так, між ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір №06/03 від 01.03.2011 р. щодо абразивного чищення зовнішньої поверхні кузова та вузлів вагонів. До матеріалів справи також долучено відповідну первинну документацію по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" стосовно подальшого використання товарів.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складених ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача актів перевірки.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2013р. по справі № 820/1888/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.