Ухвала суду № 32059360, 14.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 р.Справа № 1870/2а-9171/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. по справі № 1870/2а-9171/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові рішення повідомлення від 16.10.2012р. № 0000131701/51843, та від 12.11.2012р. № 0000171701/57431.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. по справі № 1870/2а-9171/12 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у ДПІ у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

ДПІ у м. Сумах проведені документальні позапланові невиїзні перевірки фінансово - господарської діяльності ФОП ОСОБА_1, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з питань повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. та з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р.

Результати перевірок оформлені актами від 03.10.2012р. № 3056/17-1016/НОМЕР_1/169 та від 29.10.2012р. №3375/17-1016/НОМЕР_1/197.

У висновках вказаних актів перевірок контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: пп.198.1, пп.198.2, пп.198.6 ст.198, пп.200.1, пп.200.2 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого проведеною перевіркою було донараховано податку на додану вартість за жовтень 2011р. в сумі 910,00 грн. та за вересень 2011р. в сумі 6553,00 грн.

На підставі висновків актів перевірок прийнято податкові повідомлення-рішення №0000131701/51843 від 16.10.12. про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ на суму 910 грн., та застосовано штрафних санкцій на суму 227,50 грн. та повідомлення-рішення №0000171701/57431 від 12.11.12. про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ на суму 6553,00 грн.. та застосовано штрафних санкцій на суму 3276,50 грн.

З досліджених актів перевірок слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугували висновки про неправомірність формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з контрагентом, котрі реально не відбулись, а отже не спричиняють реального настання правових наслідків. Висновок про те, що господарські операції не мають реального характеру контролюючий орган обґрунтовує тим, що в ході проведення перевірок контрагента позивача встановлено, що у ТМЦ у ТОВ "КПІ- Трейдінг" відсутня матеріальна база.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що протягом вересня-жовтня 2011 року позивачем було придбано у ТОВ «КПІ - Трейдінг» комп'ютерну техніку та периферійне устаткування, про що видано видаткові накладні (а.с. 69-70, 79).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На підставі виписаних ТОВ «КПІ - Трейдінг» рахунків - фактур, ФОП ОСОБА_1 було повністю оплачено зазначений товар, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.71 - 72, 73 - 75, 78, 80 - 81).

Надані позивачем платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Також, ТОВ «КПІ - Трейдійнг» було виписано на адресу позивача податкові накладні на вказані партії товару (а.с. 68, 76-77).

На підтвердження фактичного здійснення вказаних господарських операцій позивачем надано виписані ТОВ "КПІ - Трейдінг" рахунки - фактури, платіжні доручення (а.с.71 - 72, 73 - 75, 78, 80 - 81) та податкові накладні на вказані партії товару (а.с. 68, 76-77).

В обґрунтування відсутності товаросупроводжуюючих документів та документів на перевезення, позивач посилається на те, що доставка придбаного товару здійснювалася власним транспортом ФОП ОСОБА_1, в підтвердження чого позивачем надано копії посвідчення водія ОСОБА_1, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ліцензії на внутрішні перевезення вантажів (а.с. 113-116).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «КПІ - Трейдінг» були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, податковий орган як на одну з основних підстав висновку про нікчемність угод між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «КПІ - Трейдінг» посилається на довідку Сокирянської ОДПІ Чернівецької області від 26.03.2012р. № 131/013/37715853 «Про результати позапланової виїзної перевірки TOB "Трейдінг» (а.с. 44-57), в якій зазначено: «Первинні документи для проведення документальної перевірки надані не були. Уповноважений представник підприємства стосовно діяльності підприємства надав пояснення, що ніяких договорів, накладних, податкових накладних, декларацій з податку на додану вартість не підписував та не укладав. За адресою реєстрації відсутні посадові особи та бухгалтерські документи платника податків».

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Також, суд зазначає, що в матеріалах справи є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, до якого записів про відсутність ТОВ «КПІ - Трейдінг» за місцем реєстрації, на момент здійснення спірних господарських операцій, не вносилося (а.с. 119-123).

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Крім того, відповідно п. 3 наведеної вище норми, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Матеріалами справи підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій контрагент був в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців як суб'єкт підприємницької діяльності та зареєстрований платником податку на додану вартість.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. по справі № 1870/2а-9171/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.