Постанова № 32059179, 26.06.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.06.2013 р. справа №908/1184/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Шевкової Т.А.при секретарі судового засідання за участю представників: Демурі О.А.від позивача:не з'явились від відповідача:Грекова Н.М. - довіреність від 29.03.2013 року №19/58розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс», м.Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької області від20.05.2013 року у справі№ 908/1184/13 (Суддя: Хуторной В.М.)за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання «Хорос», м.КиївдоПублічного акціонерного товариства «Запоріжкокс», м.ЗапоріжжяпроСтягнення основного боргу в розмірі 266433 грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 1839 грн. 48 коп.В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднання «Хорос» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» основного боргу в розмірі 266433 грн. 00 коп, 3% річних в розмірі 1839 грн. 48 коп. за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.08.2005 року по справі №5/5/213.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.05.2013 року по справі №908/1184/13 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання «Хорос» суму основного боргу в розмірі суму основного боргу в розмірі 26634 грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 1839 грн. 48 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5365 грн. 45 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду по даній справі, Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить згадане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача сум 3% річних в розмірі 1839 грн. 48 коп. - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Зокрема зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що умовами мирової угоди в рамках процедури відновлення платоспроможності боржника, відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не встановлено обов'язку відповідача сплачувати будь-які штрафні санкції, у зв'язку з її невиконанням. Господарський суд не звернув увагу, на думку апелянта, на п. 17 укладеної Мирової угоди, яка кореспондується з нормами ч. 8 ст. 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і визначає, що кредитори після затвердження мирової угоди у справі про банкрутство боржника можуть висувати свої вимоги до боржника тільки в обсязі, передбаченому даною Мировою угодою.

Крім того, апелянт зазначає, що сума основного боргу в розмірі 266433 грн. 00 коп., відповідачем була несплачена відповідно до графіка, передбаченого додатком №1 за 2012 рік зв'язку з скрутним фінансовим становищем товариства відповідно, а тому в цій частині рішення суду вважає обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню в силі.

Представник апелянта у судовому засіданні 26.06.2013 року підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1839 грн. 48 коп.

Представник позивача в судове засідання 26.06.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Неявка без поважних причин у судове засідання представника апелянта не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Частиною 2 ст. 101 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.08.2005 року по справі №5/5/213 затверджена мирова угода, укладена між боржником - Відкритим акціонерним товариством «Запоріжкокс» (на даний час - Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс») та кредиторами у справі про банкрутство (39 юридичних самостійних осіб), в тому числі Товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднання «Хорос» (а.с. 17-21).

Відповідно до графіку погашення боржником грошових вимог кредиторів, що є Додатком №1 до мирової угоди, загальна сума боргу боржника перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднання «Хорос» складає в розмірі 1332162 грн. 95 коп. (а.с. 20-21).

Зокрема, згідно графіку погашення боржником грошових вимог кредиторів сума щорічного платежу протягом одного календарного року з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року Товариства обмеженою відповідальністю «Об»єднання «Хорос» складає 266 433 грн. 00 коп..( № 23 Додатку № 1 до Мирової угоди).

Пунктом 6 Мирової угоди встановлено, що кредитори надають боржнику відстрочку погашення заборгованості з грошових зобов'язань терміном до 01.01.2011 року.

Для погашення заборгованості з грошових зобов'язань, зазначених у п. 4 даної Мирової угоди, в сумі 203 520 471 грн. 45 коп. (двісті три мільйони п'ятсот двадцять тисяч чотириста сімдесят одна гривня сорок п'ять копійок) кредитори після закінчення відстрочки погашення грошових зобов'язань, наданої Боржникові до 01.01.2011 року, надають Боржникові розстрочку на 5 (п'ять) календарних років, починаючи с 01.01.2011 року до 01.01.2016 року.

Таким чином, вимоги Кредиторів погашаються з 01.01.2011 року відповідно до графіка (Додаток № 1) кожний календарний рік рівними частками від суми вимог, що підлягає погашенню і зазначеної в Додатку № 1. Боржник у відношенні кожного з Кредиторів має право погашати щорічну суму грошових вимог як шляхом одноразового платежу, так і шляхом здійснення декількох платежів, однак у будь-якому випадку загальна сума даних платежів протягом одного календарного року повинна дорівнювати сумі грошових вимог, що підлягають погашенню протягом календарного року згідно Додатка № 1.

Відповідно до п. 9 Мирової угоди у зв'язку з погашенням боргу в грошовій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кожного з Кредиторів, а також з урахуванням імовірності ведення листування з питань виконання даної Мирової угоди, кожний із Кредиторів зобов'язується протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту затвердження даної Мирової угоди господарським судом направити на адресу Боржника лист із вказівкою повних банківських реквізитів, за якими необхідно перераховувати грошові кошти по даній Мировій угоді, а також повної поштової адреси, що є місцезнаходженням Кредитора, і по якій Боржником буде здійснюватися листування з питань виконання даної Мирової угоди.

Вищевказаний лист повинний бути підписаний уповноваженим представником Кредитора і містити застереження про те, що він направлений з метою виконання умов даної Мирової угоди. У випадку зміни організаційно-правової форми, найменування, коду Кредитора в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, банківських реквізитів або місцезнаходження Кредитора, він протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту настання таких змін зобов'язується сповістити про це Боржника в письмовій формі.

Згідно з п. 10 Мирової угоди, у випадку невиконання або неналежного виконання Кредитором вимог п.9 даної Мирової угоди Боржник здійснює погашення грошових зобов'язань і направляє поштову кореспонденцію на підставі наявних у нього даних про Кредитора.

У такому випадку Боржник не несе відповідальність за можливий збиток (матеріальний і нематеріальний), що може бути заподіяний Кредиторові у зв'язку з використанням Боржником недостовірних даних, необхідних при перерахуванні грошових коштів на поточний рахунок Кредитора або при направленні поштової кореспонденції.

Пунктом 17 Мирової угоди сторонами узгоджено, що у випадку невиконання Боржником Мирової угоди Кредитори можуть висунути свої вимоги до Боржника в обсязі, передбаченому даною Мировою угодою з урахуванням часткового погашення боргу. При порушенні провадження у справі про банкрутство цього ж Боржника обсяг вимог Кредиторів, по яким була укладена дана Мирова угода, визначається в межах, передбачених даною Мировою угодою.

Як зазначає позивач, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань 10.02.2012 року на його адресу була надіслана претензія з вимогою негайно погасити суму боргу та зазначені банківські реквізити для перерахування суми (а.с. 9).

Відповідна, претензія залишена відповідачем без відповіді, борг - без оплати.

Оскільки відповідач в узгоджені мировою угодою строки, не виконав свої зобов'язання, чим порушив умови останньої, позивач звернувся до господарського суду з позовом за захистом порушених своїх прав та законних інтересів про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» 266433 грн. 00 коп. - сума основного боргу та 1839 грн. 48 коп. - 3% річних.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення 3% річних внаслідок невиконання умов мирової угоди.

Відповідно до ч. 2 ст.4-1 Господарського процесуального Кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Мирова угода визначена Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як судова процедура, яка застосовується щодо боржника.

Згідно ст.35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Частиною 5 ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою (ч.8 ст.39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Вказана норма передбачає, що при зверненні з вимогами про стягнення боргу у разі невиконання боржником мирової угоди, до уваги беруться лише обставини, які з'явилися після затвердження господарським судом мирової угоди у процедурі банкрутства.

Зважаючи на зазначені положення та враховуючи, що мирова угода одночасно є правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство, колегія суддів вважає, що позивач обґрунтовано звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості, посилаючись на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за мировою угодою.

Згідно ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Невиконання відповідачем умов мирової угоди щодо погашення заборгованості в порядку та строки, передбачені цією мировою угодою, свідчить про наявність в його діях складу цивільної відповідальності, а тому вимоги позивача про стягнення сум основного боргу в розмірі 266433 грн. 00 коп. за мировою угодою є такими, що підлягають до задоволення, а рішення суду в цій частині підлягає залишенню в силі.

Заявник у апеляційній скарзі вважає, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача 3% річних.

Судова колегія вважає даний довід скаржника безпідставним з огляду на наступне.

Стаття 625 Цивільного Кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру, які не є санкціями, як помилково про це зазначає апелянт. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Враховуючи те, що відповідач заборгованість, у строки визначені та узгоджені мировою угодою, не сплатив, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 1839 грн. 48 коп. , розрахованих за період з 01.01.2013 року по 28.03.2013 року

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1)Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» на рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2013 року у справі №908/1184/13 - залишити без задоволення.

2)Рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2013 року у справі №908/1184/13 - залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова