Рішення № 32058922, 25.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.06.2013р. Справа № 905/3516/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Кохановій Ю.І., розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3 266 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (далі ПАТ «УАСК АСКА»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3 266 грн.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статтю 27 Закону України «Про страхування», статті 993, 1187, 1191, 1194 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву від 11.06.2013р. про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 25.06.2013р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У письмових запереченнях від 05.06.2013р. зазначив, що виконання основного зобов'язання позивачем було здійснено 16.11.2009р. платіжним дорученням №19516. Відповідач вважає, що позовну заяву подано після спливу строку позовної давності, у зв'язку з чим просить на підставі ст. 267 ЦПК України відмовити у задоволені позову.

Третя особа, або її представник у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

30 грудня 2008 року між Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено договір № АТК 185016 добровільного страхування транспортних засобів (надалі - Договір страхування), за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 (надалі - застрахований автомобіль). Строк дії договору з 31.12.2008р. по 30.12.2009р.(а.с.5).

10 жовтня 2009 року в м. Борисполі сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля, під керуванням ОСОБА_3. та автомобіля «Ford», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1

12 жовтня 2009 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 8-9).

Вищезазначене дорожньо-транспортна пригода визнана позивачем страховою подією, з настанням якої у ПАТ «Просто-страхування» виник обов'язок виплатити страхувальнику страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП власникові застрахованого автомобіля, суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 проведено оцінювання автомобіля та складено звіт №223/12364 від 16.10.2009р. Згідно висновку звіту та ремонтної калькуляції системи «Audatex» №223 від 16.10.2009р.- вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 складає 4428грн. 20 коп. (а.с.13-15,18-19).

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній станом на час виплати позивачем страхового відшкодування) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

У зв'язку з настанням страхової події, на виконання умов договору страхування, на підставі страхового акту від 03.11.2009р. та розрахунку до нього (а.с.28-29), 16.11.2009р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 3776 грн. ОСОБА_2, що підтверджується платіжним дорученням №19516 (а.с.31).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 26.11.2009р. встановлено, що ДТП трапилась у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що призвело до механічних пошкоджень застрахованого автомобіля, внаслідок чого ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення та притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у вигляді штрафу. (а.с.11).

Згідно полісу №ВС/5249783 зі строком дії з 24.03.2009р. до 23.03.2010р. цивільна відповідальність власника автомобіля «Ford», державний номер НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА». Цим полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 50000 грн. та франшиза 510 грн.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_3, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №ВС/5249783), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору №АТК 185016, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, що 26 вересня 2012 року позивач звернувся із заявою до відповідача про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 3942 грн. (а.с.33), проте, відповідач, кошти не перерахував, що стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Відповідно до положень ст. 35 (п. 35.1), ст. 36 (п. 36.2) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній з 19.09.2011.) виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування (п. 36.2).

Згідно частин 1-3 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертіфіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причини настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Відповідно до даних звіту №223/12364 від 16.10.2009р. та калькуляції «Audatex» від 03.08.2012р., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 складає 4428грн. 20 коп.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, з урахуванням приписів статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до полісу №ВС/5249783 у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в межах ліміту за шкоду майну (з врахуванням франшизи в розмірі 510 грн.) в сумі 3266 грн.

Судом розглянуті та відхилені доводи відповідача що наявності підстав для відмови у задоволені позову у зв'язку з пропущенням позивачем стоку позовної давності, огляду на наступне.

Позивач у своїх поясненнях від 17.06.2013 року зазначає, що строки позовної давності по даній справі пропущені не були. ПАТ «Просто-страхування» в межах строків позовної давності звернулось із позовом до винної особи у ДТП - ОСОБА_1, що відповідно до ст.. 264 ЦК України є підставою для переривання строків позовної давності після чого їх перебіг починається заново.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 13.11.2012 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «Просто-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу (а.с. 60)

У своїх поясненнях д позовної заяви, позивач зазначає, що у судовому засіданні винна особа повідомила, що її цивільно-правова відповідальність застрахована в ПАТ «УАСК «АСКА», у зв'язку з чим 25.04.2013 року Дарницький районний суд м.Києва виніс ухвалу якою провадження у справі закрив у зв'язку із непідвідомчістю справи (а.с.61-62).

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

На підставі частини 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Частинами 2, 3 статті 264 Цивільного кодексу України, встановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отож, відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, право вимоги до особи, яка завдала шкоду, переходить до страховика з моменту фактичного відшкодування страховиком завданої шкоди страхувальнику, перебіг позовної давності у спірних правовідносинах має починатися від дати сплати страхового відшкодування відповідно до частини 6 статті 261 Цивільного кодексу України. При цьому, у випадку пред'явлення страховиком позову до винної у ДТП особи, як одного з солідарних боржників у зобов'язанні відшкодувати завдану шкоду, позовна давність переривається, а її перебіг починається заново.

Тобто, встановивши обставини звернення позивача в межах строків позовної давності з позовом до ОСОБА_1, як до особи винної у ДТП та закриття провадження відповідно до ухвали Дарницького районного суду м.Києва від 25.04.2013 року у справі №2602/2905/12, суд дійшов висновку про те, що на спірні правовідносини поширюються приписи частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України, оскільки пред'явлення позивачем позову до одного з боржників перервало перебіг строку позовної давності на стягнення шкоди з ПАТ «УАСК «АСКА», перебіг якого розпочався заново з листопада 2012 року.

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача до суду 21.05.2013 року в даній справі. Отже, звернення позивача в даній справі відбулося в межах трьохрічного строку позовної давності, перебіг якого розпочався заново з листопада 2012 року.

За таких обставин клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, у зв'язку з його пропуском позивачем, не відповідають нормам цивільного законодавства (частини 2 статті 264, статей 993, 1194 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування").

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позивач довів заявлену до стягнення з відповідача суму збитків, а відтак позовні вимоги визнаються судом повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення на відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3 266 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (пр.-т. Ілліча,100, м.Донецьк, 83052, код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (04050, м.Київ, вул.Герцена,10, код ЄДРПОУ 24745673) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 3266 (три тисячі двісті шістдесят шість) грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 25 червня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 27 червня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов