Ухвала суду № 32058399, 12.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 року м. Львів № 9104/76713/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Савицької Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Рак Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Компанія ВІТ» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Компанія ВІТ» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби України про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

20.09.2011 р. позивач Приватне підприємство «Компанія ВІТ» ( далі ПП «Компанія «ВІТ» ) звернувся в суд з позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000722310 від 18.08.2011 р.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011 р. в позові відмовлено.

Не погодившись з даною постановою, апелянт ПП «Компанія ВІТ» подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що позивач податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ «П'ятий фактор» сформував на підставі належним чином оформлених первинних документів».

Апелянт, просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою позов задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

Позивач ПП «Компанія ВІТ» являється юридичною особою та перебуває на податковому обліку у Коломийській об'єднаній державній податковій інспекції Івано-Франківської області з 25.01.2008 р. ( далі Коломийська ОДПІ ).

10.08.2011 р. Коломийська ОДПІ провела документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Компанія ВІТ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «П'ятий фактор» їх реальності та повноти відображення за лютий 2011 р.

За результатами перевірки складено акт № 1548/231/35547551 від 10.08.2011 р.

Як вбачається з даного акта, позивач ПП «Компанія «ВІТ» порушив вимоги ст.ст. 203,215,216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину; п. 201.1 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит в лютому 2011 р. на суму - 5460,00 грн. та відповідно занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками лютого 2011 р. на суму - 5460 грн. Документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин.

На підставі вищевказаного акту перевірки Коломийською ОДПІ прийняте податкове повідомлення рішення № 0000722310 від 18.08.2011 р. яким збільшено позивачу ПП «Компанія ВІТ» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму - 5460 грн. та 01 грн. штрафні санкції.

Підставою для винесення вказаних повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «П'ятий фактор» на підставі яких платником податку були сформовані дані податкового обліку.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин про те, чи були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбались товари а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до усної домовленості ТзОВ «П'ятий фактор» надав експедиційні послуги по перевезенню товару які належать ПП «Компанія ВІТ», що підтверджується актом здачі-прийняття робіт.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Проте, згідно ст. 208 Цивільного кодексу України між юридичними особами передбачено укладення договору саме в письмовій формі а не в усній.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно не взяв до уваги письмовий договір транспортного експедирування від 25.01.2011 р. та товарно-транспортні накладні (ас.с. 47-60) оскільки, в позові позивач вказує на укладення усного договору, а в ході розгляду справи подає письмовий договір.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо до закінчення перевірки або в терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам органу ДПС, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні на час її складання.

Якщо ж після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за її результатами надано документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим п. 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролерами під час розгляду питання про прийняття рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що на час проведення перевірки у позивача відсутні документи фінансово-господарської діяльності, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту чи підтверджують або спростовують ту чи іншу обставини податкового обліку та за умови відсутності поважних причин неможливості їх надання саме під час такої перевірки.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги надання позивачем документів фінансово-господарської діяльності при розгляді справи. Наявність податкових накладних у позивача як платника податків є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарський операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа ( форми ); дату і місце складання; назву підприємства від якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку що реальність здійснення господарських операцій між ПП «Компанія ВІТ» та ТзОВ «П'ятий фактор» не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди. За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатись до складу витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Компанія ВІТ» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011 року у справі за № 2а-3011/12/0970 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Н.В.Савицька

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель