Постанова № 32058160, 13.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2013 року № 826/6550/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК-Будінвест"

до

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про

визнання протипранвими та скасування податкових повідомлень-рішень № 000080/22.2, №000079/22.02 від 07.02.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест» звернулось до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2013 №000080/22.02, №000079/22.2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, такі господарські операції були реальними, у зв’язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач – Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва державної податкової служби – заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи та зазначив, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ та відносити до складу валових витрат витрати у зв’язку з проведенням нікчемних правочинів.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцію у Солом’янському районі м. Кив проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «ПВК-Будінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Сучасна Торгівельна Агенція» за період з 01.09.2012 по 30.09.2012, за результатом якої складено акт від 22.01.2013 №211/22-2/34242109 (далі – акт перевірки).

Як вбачаться з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

-п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підляже сплаті в бюджет в загальній сумі 188 279 грн.

-п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та зниження податку на прибуток на загальну суму 197 693 грн.

Н підставі акту перевірки відповідачем прийнято: податкові повідомлення-рішення від 07.02.2013

- №000079/22.02, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 296 540 грн. (за основним платежем 197 693 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 98 847 грн.)

- №000080/22.2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 282419 грн. (за основним платежем 188 279 грн., з штрафними (фінансовими) санкціями 94 140 грн.).

З результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: актом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 13.12.2012 №5413/22-09/37568634 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сучасна Торговельна Агенція» щодо підтвердження господарських відносин з вересень 2012 року», яким встановлено, у ТОВ «Сучасна Торговельна Агенція» фактично відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Також, зазначено, що вказане товариство за місцем реєстрації не знаходиться, первинних бухгалтерських документів до перевірки не надано.

На підставі викладеного відповідач в акті перевірки дійшов висновку про нікчемність правочину укладеного позивачем з ТОВ «Сучасна Торговельна Агенція».

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за спірним договором.

Як вбачаться з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Столична Торговельна Агенція» укладено договір 24/04-ХБ на виконання будівельних робіт від 24.04.2012, відповідно до якого субпідрядник ТОВ «Столична Торговельна Агенція» зобов’язується з власних матеріалів, власними засобами виконати роботи по влаштуванню залізобетонних конструкцій на об’єкті «Індивідуальний житловий будинок з комплексом господарських будівель і споруд в с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області».

В ході виконання умов договору позивачем отримано довідку про вартість виконання будівельних робіт на суму 1 129 674,0 грн. (в тому числі ПДВ 188 279,0 грн.), акти приймання виконаних підрядних робіт №1-4, податкові накладні від 25.09.2012 №316, від 28.09.2012 №531.

Також позивачем надано суду витяг з реєстру податкових накладних №22114812 про внесення до реєстру податкової накладної №531 від 28.09.2012, платіжні доручення та банківські виписки про сплату позивачем грошових коштів на користь ТОВ «Столична Торговельна Агенція».

На підтвердження реальності зазначеного вище договору позивачем також надано суду копію договору на виконання будівельних робіт між ТОВ «МС Буд» та позивачем, відповідно до якого позивач зобов’язується виконати роботи по влаштуванню залізобетонних конструкцій на об’єкті «Індивідуальний житловий будинок з комплексом господарських будівель і споруд в с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області», товарно-транспортні накладні про отримання позивачем продукції БСГ В30 Р4 F200 W6.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проте, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що первинні документи надані позивачем не відображають суть та обсяги наданих послуг, оскільки в актах приймання виконаних робіт зазначено, що приймались і послуги і ТМЦ, а у податкових накладних зазначено тільки виконання будівельних робіт.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем пункту п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підляже сплаті в бюджет в загальній сумі 188 279 грн. є обґрунтованим та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення є правомірним.

За таких обставин, доведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на вірність висновку відповідача про порушення позивачем п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та зниження податку н прибуток на загальну суму 197 693 грн. та, як наслідок, правомірність податкового повідомлення-рішення від 07.02.2013 №000079/22.02.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда