Постанова № 32057832, 11.06.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2215/4042/12

Головуючий у 1-й інстанції: Сагайдак І.М.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Полотнянка Ю.П., Смілянця Е.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Старокостянтинівської міської ради про визнання незаконною відмову у передачі земельної ділянки у власність та зобов'язання передати земельну ділянку у власність, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області з позовом до Старокостянтинівської міської ради про визнання незаконною відмову у передачі земельної ділянки у власність та зобов'язання передати земельну ділянку у власність.

Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04.03.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Позивачем на адресу суду направлено заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі. Представник відповідача в засідання не зв"явився, не повідомивши суд про причини неприбуття, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення заяви, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 04.03.2013 року з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 Власником іншої 1/2 частини вказаного житлового будинку є ОСОБА_3 Рішенням 34 сесії Старокостянтинівської міської ради №28 п.6 від 03 квітня 2009 року ОСОБА_3 передано безкоштовно у власність земельну ділянку площею 477 кв.м, що розташована по АДРЕСА_1 для обслуговування належної їй частини житлового будинку, господарських споруд і будівель. На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 виготовила технічну документацію, отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №631447 від 02 жовтня 2009 року. Крім того, земельній ділянці площею 477 кв.м, належній ОСОБА_3, присвоєно кадастровий номер 6810800000:04:004:0500.

Земельна ділянка площею 477 кв.м., яка передана у приватну власність ОСОБА_3, є складовою частиною земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 до складу якої, окрім зазначених 477 кв.м, входить також частина земельної ділянки, якою користується співвласник 1/2 частин житлового будинку ОСОБА_2, що підтверджується рішенням Старокостянтинівського районного суду від 01 грудня 2006 року, яким за позивачем визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 витягом з реєстру права власності на нерухоме майно №13220101 від 15.01.2007 року, згідно якого ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності в Старокостянтинівському БТІ; свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27.06.2008 року, згідно якого ОСОБА_3 успадкувала 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4, витягом з реєстру права власності на нерухоме майно №19413982 від 04.07.2008 року, згідно якого ОСОБА_3 зареєструвала своє право власності в Старокостянтинівському БТІ; рішенням 34 сесії Старокостянтинівської міської ради №28 п.6 від 03 квітня 2009 року про передачу ОСОБА_3 безкоштовно 477 кв.м земельної ділянки; Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №631447 від 02 жовтня 2009 року на ім»я ОСОБА_3; технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_3

14 серпня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Старокостянтинівської міської ради із письмовою заявою про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 для передачі у приватну власність, що підтверджується наданою відповідачем копією заяви, зареєстрованої за вх.№я-1698.

Підставою звернення позивача суду стала протиправна, на його думку, відмова відповідача в передачі йому земельної ділянки по АДРЕСА_1 у приватну власність в зв"язку з тим, що на дану земельну ділянку за цим номером виданий Державний акт.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність порушень чинного законодавства з боку відповідача, відповідно і відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема, посилаючись на те, що відповідачем не приймалось рішення ні про задоволення заяви позивача, ні про відмову в її задоволенні у встановленому законом порядку, суд вважає, що в даному випадку відсутній спір, а тому позовні вимоги позивача є передчасними та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та оскаржуваному рішенню суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 40 Земельного кодексу України встановлено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно ч. 1 ст. 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно ст. 87 Земельного кодексу України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при добровільному об"єднанні власниками належних їм земельних ділянок; при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при придбанні спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; за рішенням суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право власності на землю гарантується статтею 14 Конституції України.

Відповідно до п) в ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Колегія суддів враховує, що рішенням 34 сесії Старокостянтинівської міської ради від 03.04.2009 року №28, частина земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ОСОБА_3, передана їй у приватну власність.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вбачає факт порушення права позивача, визначеного Конституцією України та іншими нормами чинного законодавства на приватизацію земельної ділянки, яка знаходиться в його користуванні.

Що стосується позиції суду першої інстанції щодо відсутності, в даному випадку предмету спору, оскільки відповідачем не приймалось рішення ні про задоволення заяви позивача, ні про відмову в її задоволенні у встановленому законом порядку, колегія суддів не може погодитьсь з таким висновком суду з наступних підстав.

14 серпня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Старокостянтинівської міської ради з письмовою заявою про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 для передачі у приватну власність, що підтверджується наданою відповідачем копією заяви, зареєстрованої за вх.№я-1698.

15 серпня 2012 року за вих. №211 на адресу ОСОБА_2 виконкомом Старокостянтинівської міської ради за підписом заступника міського голови ОСОБА_5 було направлено письмову відповідь на його заяву від 14.08.2012 року, у якій повідомлялось, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 не може бути передана у приватну власність в зв"язку із тим, що на дану земельну ділянку за цим номером виданий Державний акт та роз"яснено ОСОБА_2, що для вирішення даного питання йому через суд необхідно скасувати Державний акт та виготовити технічну документацію із землеустрою на його земельну ділянку і суміжного землекористувача для виготовлення Державного акта, який буде посвідчувати право власності на дану земельну ділянку.

Відповідно до ч.ч.І, 2 ст.118 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до положень ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування можуть бути визнані незаконними в судовому порядку.

В оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач, відмовляючи в задоволенні заяви позивача про передачу йому земельної ділянки у приватну власність, діяв всупереч вищезазначеним положенням та встановленому порядку розгляду таких заяв. При цьому, колегія суддів розцінює лист відповідача 15 серпня 2012 року за вих. №211 як відмову в задоволенні вимог позивача та порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема права на приватизацію земельної ділянки, що перебуває в його користуванні.

За результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак, колегія суддів вбачає підстави для задоволення адміністративного позову в частині визнання незаконною відмови Старокостянтинівської міської ради в передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка знаходиться в його користуванні.

Що стосується позивної вимоги в частині зобов"язання відповідача передати позивачу безкоштовно у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1, на якій розташована належна позивачу 1/2 частина житлового будинку, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Враховуючи, що суд не може підміняти орган, що уповноважений вирішувати питання щодо передачі позивачу безкоштовно у приватну власність земельної ділянки, позовна вимога позивача про зобов"язання відповідача передати позивачу безкоштовно у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1, на якій розташована належна позивачу 1/2 частина житлового будинку задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. При цьому, апеляційна інстанція враховує, що частиною другою вказаної норми передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та зобов"язати Старокостянтинівську міську раду в установленому порядку розглянути питання щодо надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по земель ділянці по АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до помилкового висновку, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, судові витрати понесені позивачем підлягають поверненню у встановленому порядку.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 березня 2013 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову Старокостянтинівської міської ради в передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка знаходиться в його користуванні.

Зобов"язати Старокостянтинівську міську раду розглянути питання щодо передачі ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1, на якій розташована належна йому 1/2 частина житлового будинку.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з місцевого бюджету Старокостянтинівської міської ради на користь ОСОБА_2 документально-підтверджений судовий збір в розмірі 24,71 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Полотнянко Ю.П.

Смілянець Е. С.