Ухвала суду № 32057358, 21.06.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 2/0907/2-4421/2011

Провадження 22ц/779/1318/2013

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Горблянського Я.Д., Шалаути Г.І.

секретаря Турів О.М.,

з участю: представника апеллянта ОСОБА_2. - ОСОБА_3, представника ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - Созоника В.В., предстанивка ОСОБА_5 - ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

В грудні 2010 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" пред'явлено позов до ОСОБА_2 і ОСОБА_5 про визнання біржового договору №185702/09-02 від 23.10.2009року купівлі-продажу транспортного засобу марки MAZDA CX 7, 2007року випуску, державний № НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_2. та ОСОБА_5. В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив застосувати наслідки недійсності правочину - зобов'язати ОСОБА_5 повернути у власність ОСОБА_2. даний транспортний засіб. Позивач свої вимоги обгрунтовував тим, що на момент вчинення правочину купівлі-продажу транспортного засобу, на даний транспортний засіб накладено арешт. Отже, ОСОБА_2. не вправі був відчужувати належний йому транспортний засіб. У зв`язку із наведеним позивач просив задовольнити його вимоги.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2013 року позовні вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_2, ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним біржовий договір №185702/09-02 від 23.10.2009року купівлі-продажу транспортного засобу марки MAZDA CX 7, 2007року випуску, державний № НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_2. та ОСОБА_5 Повернуто у власність ОСОБА_2. транспортний засіб марки MAZDA CX 7, 2007року випуску, державний № НОМЕР_1. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_5 100грн коштів, сплачених за договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2. та ОСОБА_5 на користь банку 1700грн сплаченого судового збору та120грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2. посилається на те, що суд неповно та не всебічно з'ясував дійсні обставини справи, а тому ухвалив незаконне рішення. Апелянт вказує, що на момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу № 185702 від 23.10.2009року йому не було відомо про наявність заборони відчуження та арешту його майна. На відповідальне збереження автомобіль марки MAZDA CX 7, 2007року випуску, державний № НОМЕР_1 з моменту винесення постанови про накладення арешту до моменту відчуження йому не передавався. На думку ОСОБА_2., в судовому засіданні позивачем не представлено жодного доказу, який засвідчив би факт обізнаності сторін правочину про існування заборони на відчуження автомобіля. Вважає, що позивачем жодним чином не доведено тої обставини, яка б свідчила про порушення його права внаслідок укладення біржової угоди, оскільки судовий наказ на підставі якого було накладено арешт на його майно, судом скасовано, наслідком чого виконавче провадження закінчено та повернуто виконавчий документ без виконання. В зв'язку з чим, в подальшому банк звернувся до суду із позовом про стягнення боргу. Крім того, апелянт зазначив, що належне виконання зобов'язання за кредитним договором забезпечувалось іпотекою, розмір якої є співмірним із розміром отриманого кредиту. Вважає, що оскільки на даний час майно, що знаходиться в іпотеці в рахунок погашення заборгованості не реалізоване, то відсутні будь-які підстави для визнання біржової угоди недійсною. У зв'язку із наведеним ОСОБА_2., просить оскаржене рішення скасувати і в задоволенні позову відмовити банку.

Представник ОСОБА_2. та представник ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги з наведених в ній підстав підтримали. Представник апелянта, зокрема, зазначив, що в матеріалах справи не міститься належних документальних доказів, якими було б підтверджено посилання позивача про те, що позичальник, знаючи про обтяження його автомашини, відчужив її всупереч заборони. Тому, на його думку як покупець так і продавець спірної автомашини діяли добросовісно, а отже суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов банку про визнання біржової угоди недійсною. Посилаючись на вище наведене, представники відповідачів просять оскаржене рішення скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в позові.

В засіданні Апеляційного суду представник ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" апеляційну заперечив, пояснивши крім того, що ОСОБА_2 знав про накладене на його майно обтяження, оскільки 22.10.2009року ознайомився з матеріалами виконавчого провадження. Зазначив також, що відповідач, уникаючи погашення своєї кредитної заборгованості, встиг відчужити належну йому квартиру. Вказав, що належної відповідачу земельної ділянки та іпотечного майна недостатньо для погашення істотної кредитної заборгованості позичальника, до того ж це майно не має в даний час попиту. Представник банку у зв'язку із наведеним вважає рішення в даній справі законним і обґрунтованим. Тому просить залишити його без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи у повному об'ємі позовні вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" щодо визнання біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2. знав про накладення 21.10.2009року арешту на його майно та заборону відчуження цього майна в межах суми вимог про виконання грошового зобов'язання, однак своїми діями порушив права ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України". У зв'язку із цим суд вважав, що ОСОБА_5 набула спірний транспортний засіб у власність без достатніх правових підстав.

Колегія суддів з таким висновком погоджується, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2., знаючи про наявність у нього істотної кредитної заборгованості, відчужив своє нерухоме і рухоме майно всупереч обтяження, накладеного на майно згідно постанови державного виконавця від 21.10.2009року. Документальними відомостями, які містяться в матеріалах справи, підтверджено, що позичальник ОСОБА_2., 22.10.2009 року ознайомився з матеріалами виконавчого провадження і в той же день подав заяву про скасування судового наказу про стягнення кредитної заборгованості. А через один день він відчужив належний йому транспортний засіб, уклавши біржову угоду з ОСОБА_5

Зазначені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про свідоме порушення ОСОБА_2. заборони відчуження його майна з метою уникнення погашення кредитної заборгованості.

В ч.1 ст.10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" наголошується, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно із ст.388 Цивільного Кодексу України за умови відсутності в Державному Реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Виходячи з вимог названої правової норми та враховуючи те, що відомості про обтяження спірного рухомого майна згідно постанови державного виконавця були внесені в Державний реєстр обтяжень рухомого майна ще 21.10.2009року, тобто за два дні перед укладенням згаданої біржової угоди, колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 не може вважатись добросовісним набувачем за змістом ст.388 ЦК України.

Та обставина, що судовий наказ, який був підставою для відкриття виконавчого провадження і накладення обтяження, був скасований, ухвалою Івано-Франківського міського суду від 03.12.2009року, на думку колегії суддів, не змінює висновку щодо неправомірності дій позичальника по відчуженню його рухомого майна. Тим більше, що ухвалами місцевого суду від 08.12.2009року та від 14.12.2010року для забезпечення позовних вимог позикодавця на майно, належне ОСОБА_2. було накладено арешт на всю суму кредитної заборгованості (копії ухвал - а.с.72; ас.43 доданих до справи матеріалів), а рішенням Івано-Франківського міського суду від 30.04.2010року, яке перебуває в законній силі з ОСОБА_2. за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортного банку України" стягнуто кредитну заборгованість в сумі 2239209грн (копія рішення - а.с.9-10).

Посилання апелянта на те, що погашення його кредитної заборгованості можливо за рахунок іншого майна, спростовуються письмовими доказами, які містяться в справі, і яким суд першої інстанції дав належну оцінку. Крім того, колегія суддів зауважує, що вибір способу захисту своїх майнових інтересів належить позикодавцю.

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в даній справі постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст.ст.218; 307; 308; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2013 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: Я.Д. Горблянський

Г.І. Шалаута