Рішення № 32056905, 13.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7429/13 13.06.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/7429/13

за позовом приватного підприємства «Техноком-Сервіс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ТЕК»

про стягнення 312174,84 грн.

Представники сторін:

від позивача: Запорожець В.В., довіреність б/н від 19.04.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Техноком-Сервіс» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ТЕК» (надалі - відповідач) про стягнення 312174,84 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 01/15-9-12 від 15.09.2012р. у визначений строк повністю не передав оплачений товар та не повернув суму попередньої оплати, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 309084,00 грн. Крім того, за порушення зобов'язань щодо поставки товару у визначений договором строк позивач додатково просить стягнути штраф у розмірі 3090,84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2013р. порушено провадження у справі № 910/7429/13 та призначено її розгляд на 30.05.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 30.05.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, а також надано через канцелярію суду витребувані документи.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження від 17.04.2013р. не виконав, письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання ненаправив.

Ухвалою від 30.05.2013р. суд відклав розгляд справи на 13.06.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних документів.

Присутнім у судовому засіданні 13.06.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в засідання суду повторно не з'явився, витребувані ухвалою про порушення провадження у справі від 17.04.2013р. та ухвалою від 30.05.2013р. документи не подав та не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 17.04.2013р. та ухвалу про відкладення розгляду справи від 30.05.2013р. були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2012р. між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - постачальник) було укладено Договір поставки № 01/15-9-12, у відповідності до п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець у в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується прийняти й оплатити товар. Під товаром у договорі розуміється модуль МГП-Імпульс 20 в кількості 40 шт. та насос FHF 80-200/300/с в кількості 2 шт., згідно Специфікації № 1, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.7. договору, загальна ціна товару становить 419044,00 грн.

Умовами п.п. 2.1., 2.2. договору визначено, що постачальник зобов'язаний поставити товар у строк до 15 грудня 2012р. Товар вважається поставленим з моменту надходження його в повному обсязі на склад покупця та підписання сторонами накладних та актів прийомо-передачі.

Відповідно до п. 2.4. договору, покупець зобов'язаний провести 100% передплату за товар яка складає 419044,00 грн.

Пнктом 7.1. договору передбачено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. договору та закінчується 31.12.2012р. (п. 7.2. договору).

У відповідності з п. 7.3. договору, закінчення договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору та взятих на себе зобов'язань позивачем були перераховані кошти в загальному розмірі 419044,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 235 від 28.09.2012р., оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні та копія знаходиться у матеріалах справи.

В свою чергу, відповідач в'язі на себе зобов'язання щодо поставки позивачу товару виконав частково, передавши товар вартістю 109960,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № 7 та № 8 від 21.11.2012р.

Отже, відповідач у визначений договором строк не передав відповідачу товар на загальну суму 309084,00 грн. (419044,00 грн. - 109960,00 грн.).

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, 13.02.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача рекомендованою поштою лист за вих. № 101, в якому вимагав поставити товар у строк до 01 березня 2013 року, у випадку невиконання даної вимоги ПП «Техноком-Сервіс» вимушено буде розірвати договір поставки № 01/15-9-12 від 15.09.2012р.

Проте, відповідач вимогу позивача не задовольнив та товар у строк до 01 березня 2013 року не поставив, у зв'язку з чим листом від 20.03.2013р. за вих. № 07-268/153 позивач, згідно з приписами ст.ст. 616, 665 Цивільного кодексу України, повідомив про відмову від договору поставки № 01/15-9-12 від 15.09.2012р. та просив повернути кошти у розмірі 309084,00 грн., отриманих в якості оплати за непоставлений товар.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, шо господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, приписами ч. 1 ст. 615 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, частиною першою статті 665 Цивільного кодексу України передбачено право продавця відмовитись від договору купівлі-продажу, у разі відмови продавця передати проданий товар.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1, 4 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечено як факт отримання коштів у загальній сумі 419044,00 грн. та поставки товару тільки на суму 109960,00 грн., так і не надано доказів повернення у встановлений строк передплати в сумі грн. Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 309084,00 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 3090,84 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Умовами п. 4.2. договору передбачено, що постачальник за порушення обов'язку, визначеного у п. 2.1. договору, за вимогою покупця зобов'язаний сплатити останньому штраф у розмірі 1% від ціни непоставленої у строк частини товару.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Перевіривши наведений позивачем у позові розрахунок штрафу, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ТЕК» (04201, м. Київ, вул. Ю.Кондратюка, 4-Б; код 36689634) на користь приватного підприємства «Техноком-Сервіс» (39605, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Пролетарська, 30, код 36618359) 309084,00 грн. - боргу, 3090 грн. 84 коп. - штрафу, 6243 грн. 49 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.06.2013р. Суддя А.І.Привалов А.І. Привалов