Постанова № 32056480, 18.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 р. Справа № 804/5541/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

при секретарі судового засідання - Решетнік А.М.

за участю:

представника позивача - Селіванова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про скасування рішення № 14 від 23.01.2013 року про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2013 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про скасування рішення № 14 від 23.01.2013 року про застосування фінансових санкцій.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням № 14 від 23.01.2013 року, до нього застосовано фінансові санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України, в розмірі 525,25 грн. Враховуючи, що вказані санкції було застосовано на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка втратила чинність на момент прийняття відповідачем рішення, вказане рішення підлягає скасуванню, оскільки у відповідача не було повноважень виносити оскаржуване рішення на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з тим, що зазначена норма Прикінцевих та перехідних положень в даному випадку не має юридичної сили.

Представник позивача у судове засідання з'явився, надав пояснення аналогічні доводам викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке наявне в матеріалах справи. До суду було надані письмові заперечення, в яких відповідач просив розглядати справу за відсутності представника Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області.

В обґрунтування свої заперечень посилається на те, що індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 за 2005 рік страхувальником були надані 18.12.2012. Факт несвоєчасного подання підтверджується відповідною пояснювальною запискою ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 11.12.2012 № 1-45/14845, яка була надана разом з індивідуальною відомістю на застраховану особу ОСОБА_2 Застосування положень п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є правомірним, враховуючи положення абз. 6 п. 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Посилання позивача на ст. 250 Господарського кодексу України є безпідставними, оскільки існує спеціальний закон, який регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі та дослідивши письмові докази в ній суд встановив.

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

11.12.2012 року Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» було надіслано до Управління Пенсійного фонду в м. Павлоград та Павлоградському районі Дніпропетровської області пояснювальну записку разом з початковою відомістю про застраховану особу ОСОБА_2, за 2005 р.

18.12.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області складено Акт № 502 про виявлення факту порушення законодавства з питань неподання, несвоєчасного подання відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку, до територіальних органів Пенсійного фонду України, яким встановлено, що Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахта «Самарська» (код ЄДРПОУ 00178363) несвоєчасно надало відомості, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2005 рік на ОСОБА_2, строк подачі до 01.04.2006 року, відомість надано 18.12.2012 року, чим порушено п. 4 ч. 2 ст. 17, ч. 6 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 9.3.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України та п.1.3 Порядку формування та подання органами Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління ПФУ № 7-6 від 10.08.2004 року.

На підставі Акту № 502 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області винесено рішення № 14 від 23.01.2013 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України, яким до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» застосовані фінансові санкції у розмірі 525,15 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Пенсійного Фонду України № 8136/09-10-10 від 29.03.2013 року оскаржуване рішення залишено без змін, скарга - без задоволення.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (чинної на момент виникнення правовідносин) страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом незалежно від стану фінансово-господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-10, 12-15, 18 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу.

Відповідно до п. 1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року № 7-6 (чинного на момент виникнення правовідносин) звітність страхувальників до системи персоніфікованого обліку подається, зокрема, таким чином: страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року, подає згідно із затвердженим графіком до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік. Відомості до системи персоніфікованого обліку надаються на електронних та паперових носіях.

Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (чинної на момент виникнення правовідносин) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за неподання, несвоєчасне подання подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абз. 6 ч. 7 розділу 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Щодо посилання позивача на те, що оспорюване рішення про застосування фінансових санкцій було прийнято з порушенням строків, передбачених ст. 250 ГК України, суд вважає їх безпідставними, оскільки Господарський кодекс України не регулює відносини, що виникають між суб'єктом системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а Пенсійний фонд України не є суб'єктом, який наділений господарською компетенцією та не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання, тобто норми ст. 250 ГК України не розповсюджуються на правовідносини, що виникли у сфері державного пенсійного страхування.

Суд також відхиляє твердження позивача про те, що застосування фінансової санкції на підставі п.5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суперечить ст.58 Конституції України, оскільки можливість встановлення зворотної дії нормативно-правового акту може бути передбачена шляхом прямої вказівки про це в Законі, згідно рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1/99-рп та відповідна зворотна дія п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено у абзаці 6 ч. 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Тому, суд вважає, що рішення управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області № 14 від 23.01.2013 року прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства України та в межах визначеної законом компетенції.

Суд не бере до уваги твердження позивача, оскільки, позивачем не була доведено протиправність оспорюваного рішення, а зазначені в обґрунтування позову обставини не спростовують підстав для застосування штрафних санкцій.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 26.03.2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІН-АРТ» до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до ч.2 ст.161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому у задоволені адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про скасування рішення № 14 від 23.01.2013 року про застосування фінансових санкцій - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текс постанови складений в повному обсязі 24.06.2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 24.06.2013 року СуддяВ.В. Горбалінський В.В. Горбалінський