Рішення № 32055844, 25.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.13 р. Справа № 914/2084/13

За позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів

до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про: стягнення 9 928,12 грн. заборгованості за Договором № Л/Мч Львів/11/313/М/п від 02.09.2011 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Федак О.М. - юрисконсульт 2 категорії (довіреність №НЮ-28 від 01.01.2013р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 25.06.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 9 928,12 грн. заборгованості за Договором № Л/Мч Львів/11/313/М/п від 02.09.2011 року.

Ухвалою суду від 31.05.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 25.06.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору № Л/Мч Львів/11/313/М/п від 02.09.2011 року, а саме несплатою наданих Залізницею послуг на суму 9 352,03 грн., в зв'язку з чим окрім того позивачем нараховано відповідачу 140,26 грн. інфляційних втрат та 435,83 грн. 3 % річних.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 31.05.2013 року не виконав, проти позову у встановленому законом порядку не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, причин нявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7901408134679.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

02.09.2011 року між відповідачем (далі - Замовник) та позивачем (далі - Залізниця) укладено Договір № Л/Мч Львів/11/313/М/п (далі - Договір) про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, згідно якого Замовник доручає, а Залізниця приймає на себе обов'язок по наданню послуг за даним Договором, а саме, оформлення електронного перевізного документа із накладенням електронного цифрового підпису по станції Мукачево.

Відповідно до п.2.1 Договору вартість послуг, що надаються за цим Договором, визначається за домовленістю Сторін, на підставі Протоколу погодження договірної ціни (Додаток №1), який є невід'ємною частиною цього Договору.

З Протоколу погодження договірної ціни від 02.09.2011 року вбачається, що Сторонами досягнута домовленість про ціну за надання додаткових послуг, пов'язаних з виконанням вантажних операцій відповідно до ст.22 Статуту залізниць України: - оформлення електронного перевізного документа - 167,13 грн. з ПДВ за вагон у вересні 2011 року, ця сума щомісячно змінюється; провізна плата - згідно Тарифного керівництва №1.

Відповідно до умов Договору Залізницею протягом жовтня 2011 року були надані послуги на загальну суму 10 252,52 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №1419 від 24.10.2011 року, проте Замовником вони оплачені лише частково на суму 900,00 грн.

На підтвердження зазначеного позивачем до позовної заяви долучено також Довідку №МЧ-Львів 914 від 16.05.2013 року, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем становить 9 352,03 грн.

Пунктом 3.3.5 Договору встановлено обов'язок Замовника здійснювати 100 % передоплату за надання Залізницею послуг, передбачених цим Договором.

16.01.2012 року позивач звернувся до відповідача в порядку досудового врегулювання спору з претензією №НЗ-10/90 з вимогою оплатити належні залізниці платежі. 16.04.2013 року позивач повторно звернувся до відповідача із претензією №НЗ-1-10/1012 з вимогою оплатити борг. Проте, як зазначає позивач, відповіді на претензію з обґрунтуванням причин відмови від виконання Договору Залізниці не надіслано, борг в сумі 9 352,03 грн. не оплачено.

У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку позовних вимог позивачем нараховано відповідачу 140,26 грн. інфляційних втрат та 435,83 грн. 3 % річних.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 929 ЦК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

У відповідності до п.4.1 Договору Замовник здійснює платежі за оформлення електронного перевізного документа через Відокремлений підрозділ Львівської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт ДТГО «Львівська залізниця» (по Чопській ділянці) на умовах попередньої 100 % оплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок № 26000133103001 в ЛФ АБ «Експрес-банк» м. Львів, МФО 325956, ЄДРПОУ 01059886. Суми, що не використовуються в поточному місяці, враховуються при подальших розрахунках.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт належного виконання Залізницею своїх зобов'язань за Договором підтверджується долученим до матеріалів справи актом виконаних робіт №1419 від 24.10.2011 року.

Натомість відповідач не спростував доводи позивача щодо наявного боргу та не подав доказів, які свідчать про протилежне.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідно до зазначеного, позивач здійснив нарахування відповідачу 140,26 грн. інфляційних втрат та 435,83 грн. 3 % річних.

Щодо нарахування відповідачу інфляційних втрат суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 № 62-97р]. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відтак, суд здійснив перерахування інфляційних втрат за період з листопада 2011 року по травень 2013 року з врахуванням від'ємних індексів інфляції, згідно якого сума інфляційних нарахувань становить 28,03 грн.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 352,03 грн. основного боргу, 28,03 грн. інфляційних нарахувань та 435,83 грн. 3 % річних. У решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 п/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ «Пправекс-Банк», МФО 321983; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1; п/р 26007000046 у ЛФ АБ «Експрес-Банк», МФО 325956; код ЄДРПОУ 01059900) 9 352,03 грн. основного боргу, 28,03 грн. інфляційних нарахувань та 435,83 грн. 3 % річних та 1 720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. У решті позовних вимог у позові відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.06.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А