Рішення № 32055823, 17.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/6639/13 17.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орікс"

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт"

про визнання недійсним правочину

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Білошицька К.В. - предст. за довір.;

від відповідача: Кривопляс В.О. - предст. за довір.;

від третьої особи Скорик О.О. - предст. за довір.;

У судовому засіданні 17.06.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бестом" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орікс" про визнання договору відступлення права вимоги (цесії) №18/05/12-ОР1 від 18.05.2012 недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2013 порушено провадження у справі №910/6639/13, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт", розгляд справи призначений на 24.04.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2013, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 29.05.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2013, на підставі ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, виправлено описку, допущену в ухвалі господарського суду міста Києва від 24.04.2013.

29.05.2013 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2013, на підставі ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 17.06.2013.

17.06.2013 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" (надалі -третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орікс" (надалі - відповідач) було укладено Договір поставки підвіконь ПВХ №300112, відповідно до умов якого третя особа у строк до 31.12.2012 зобов'язалась передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар (підвіконня ПВХ), загальною кількістю 124 000 погонних метрів, вартістю 18 600 000 грн. (п.п. 1.1., 5.1. Договору )

Пунктом 5.2. Договору визначено, що строк дії цього Договору закінчується 31.12.2012. У випадку, якщо жодна із сторін за два тижня до закінчення строку дії цього Договору не повідомить іншу про намір припинити договірні відносини, цей Договір вважається продовженим на один рік і на тих самих умовах.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що покупець зобов'язується оплатити Товар на умовах 100% попередньої оплати Партії Товару, якщо інше не передбачено сторонами в Додатках/Додаткових угодах до даного Договору. У випадку якщо Товар було поставлено покупцю без попередньої оплати його вартості, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику вартість Товару протягом одного банківського дня з моменту його отримання.

Згідно п. 5.4. Договору якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавствам, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

03.04.2012 між відповідачем та третьою особою було укладено Додаткову угоду до договору №300112 від 30.01.2012, відповідно до умов якої третя особа та відповідач у зв'язку з втратою фінансово-економічної доцільності, відсутності технічної можливості продавця виконати умови договору та керуючись нормами договору, дійшли згоди розірвати Договір №300112 від 30.01.2012.

Відповідно п. 3 Додаткової угоди до договору №300112 від 30.01.2012 третя особа зобов'язалась у строк до 01.05.2012 перерахувати (повернути) на користь відповідача грошові кошти у розмірі 18 600 000,00 грн., які були ним отримані в рамках Договору №300112 від 30.01.2012.

18.05.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Орікс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бестом" (надалі - позивач) уклали Договір відступлення права вимоги (цесії) №18/05/12-ОР1, відповідно до якого позивач набуває право вимагати від третьої особи належного виконання зобов'язань за Договором №300112 від 30.01.2012, а саме - сплати заборгованості в розмірі 18 600 000,00 грн.

Актом прийому-передачі документів від 18.05.2012 відповідач передав, а позивач прийняв визначені переліком документи, які засвідчують право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" грошового зобов'язання за Договором №300112 від 30.01.2012 в сумі 18 600 000 грн..

18.05.2012 відповідач повідомив третю особу про відступлення права вимоги за Договором поставки №300112 від 30.01.2012 та вимагав на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України сплатити суму боргу в сумі 18 600 000 грн. протягом 7 днів до 26.05.2012.

Як зазначає позивач, йому стало відомо про те, що в провадженні Житомирського окружного адміністративного суду знаходилась справа № 0670/8718/12 за адміністративним позовом ТОВ "Елізіум Пласт" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001621601 від 17.09.2012.

Актом перевірки №1200/15-4/32510883 від 30.08.2012, на підставі якого було прийняте оскаржуване ТОВ "Елізіум Пласт" податкове повідомлення-рішення №0001621601 від 17.09.2012, встановлено, що ТОВ "Елізіум Пласт" не надало документів, які свідчать про укладення додаткової угоди про розірвання договору, Договір №300112 є дійсним, строк поставки товару встановлений до 31.12.2012 включно, тому у ТОВ "Орікс" не було правових підстав укладати договір цесії №18/05/10-ОР1 від 18.05.12 з ТОВ "Бестом" та вважати, що у нього наявне на момент укладення договору цесії право вимоги по Договору № 300112 до ТОВ "Елізіум Пласт". Таким чином, зміст договору про відступлення права вимоги №18/05/10-ОР1 суперечить ст. 653 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом, а також п. 5.6. Договору №300112 від 30.01.12 яким встановлено, що договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що у відповідача на момент укладення Договору відступлення права вимоги (цесії) №18/05/10-ОР1 від 18.05.2012 було відсутнє право вимоги за Договором поставки №300112 від 30.01.2012, зміст оспорюваного договору суперечить ст. 653 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим позивач просить визнати його недійсним.

Відповідач та третя особа проти позову заперечили з підстав, наведених у відзиві на позов та письмових поясненнях, які міститься в матеріалах справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, при визначенні питання недійсності правочину має застосовуватися законодавство, яке діяло на момент його укладання.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із наявними в матеріалах справи поясненнями, відповідачем та третьою особою не заперечується факт укладення Додаткової угоди від 03.04.2012 до Договору поставки №300112 від 30.01.2012, оригінал якої був оглянутий судом у судовому засіданні. Крім цього, посилання на вказану додаткову угоду міститься у Акті прийому-передачі документів від 18.05.2012, підписаному позивачем та відповідачем.

Зазначене свідчить про те, що на моменту укладання Договору відступлення права вимоги (цесії) №18/08/12-ОР1 від 18.05.2012 у відповідача було наявне право вимоги до третьої особи щодо сплати заборгованості у розмірі 18 600 000,00 грн.

Посилання позивача на факт відсутності у третьої особи Додаткової угоди до Договору поставки №300112 від 30.01.2012, встановлений під час здійснення перевірки органами державної податкової служби, судом відхиляються з огляду на приписи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. Суд також зауважує, що висновки органу Державної податкової служби щодо відсутності у ТОВ "Орікс" правових підстав для укладання Договору відступлення права вимоги з ТОВ "Бестом" та відсутності у нього на момент укладення цього Договору права вимоги до ТОВ "Елізіум Пласт" за Договором поставки №300112 від 30.01.2012 здійснювались органом ДПС на підставі наданих в ході перевірки документів, і вказані висновки не є предметом оцінки судом в ході розгляду цієї справи.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести в суді ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Всупереч вимогам, встановленим ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, позивач, звертаючись з позовом, не довів наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.

З урахуванням викладених вище обставин, позовні вимоги про визнання Договору відступлення права вимоги (цесії) № 18/05/12-ОР1 від 18.05.2012 є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

З огляду на відмову у позові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення: 25.06.2013

Суддя М.Є. Літвінова