Рішення № 32055818, 18.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8015/13 18.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна-Веста»

до Приватного підприємства «Візерунок»

про стягнення 34 755,95 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дюна-Веста» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Візерунок» (надалі - відповідач) заборгованості за Договором поставки №156 від 06.12.2010р. на суму 34 755,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором не виконав, вартість поставленого товару у строки визначені договором не оплатив.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, посилаючись на ненастання строку оплати за договором, зокрема відповідно до п. 6.1. Договору, яким зазначено, що оплата за товар здійснюється в міру його реалізації на протязі 14 днів з моменту надання відповідачем позивачу звіту про реалізований товар. Відповідачем також зазначено, що звіти про реалізований товар надсилаються позивачу кожні 14 днів. Форми надання звітів в Договорі не передбачено, а тому вони подавались позивачу в електронній формі (надсилались електронною поштою). Ще, у відзиві зазначено також, що не весь товар ще реалізований, а тому строк оплати за Договром не настав.

Участь свого представника відповідач в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 25.04.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, справі присвоєно №910/8015/13 та призначено до розгляду на 21.05.2013р., в яке представники сторін не з'явились, позивачем було надіслано до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника, у зв'язку з неявкою представників відповідача в судове засідання та витребуванням додаткових доказів по справі, розгляд справи було відкладено до 11.06.2013р., в яке представники відповідача також не з'явились, проте відповідачем було надіслано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом було відмовлено, та у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі, розгляд справи було відкладено до 18.06.2013р., в яке представники відповідача також не з'явились.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 18 червня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2010 року між позивачем (постачальник - за Договором) та відповідачем (покупець - за Договором) було укладено Договір поставки №156 (надалі -Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передавати у власність відповідача товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень відповідача, а відповідач зобов'язувався приймати та проводити оплату за товар на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору). Ціну Договору складає сума цін всіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару та які мають силу специфікацій (п. 1.2. Договору).

У відповідності до п. 2.1. Договору зобов'язання по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. У п. 2.2. Договору сторони погодили способи передачі та погодження замовлень.

Згідно п. 3.1. Договору асортимент та кількість товару погоджується сторонами в замовленні і зазначаються в накладних на відпуск товару.

Поставка товару здійснюється у відповідності із замовленням покупця (п. 4.1. Договору). Місця поставки визначаються заявками покупця (п. 4.2. Договору, в редакції протоколу розбіжностей до Договору).

Позивач, керуючись умовами Договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 43 381,86 грн., відповідно до наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених копій видаткових накладних:

- видаткова накладна №1206496 від 07.11.2012р. на суму 10 064,76 грн.;

- видаткова накладна №1206511 від 08.11.2012р. на суму 10 890,84 грн.;

- видаткова накладна №1206513 від 08.11.2012р. на суму 13 008,12 грн.;

- видаткова накладна №1206534 від 08.11.2012р. на суму 9 418,14 грн.

Товар був прийнятий відповідачем, про що свідчать підписи представника відповідача на вказаних видаткових накладних та відтиски печаток підприємства відповідача, а також наявною в матеріалах справи копією довіреності №86 від 12.11.2012р. на ім'я Дубовик Ю.О., виданною відповідачем.

Відповідно до п. 5.1. Договору ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних на відпуск товару.

Ціна товару визначається на основі прайс-листів постачальника і погоджується сторнами в замовленні (п. 5.2. Договору).

Згідно п. 6.1. Договору оплата за товар здійснюється в міру його реалізації покупцем кінцевим споживачам на протязі 14 днів з моменту надання покупцем постачальнику звіту про реалізований товар, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.3. Договору, в редакції протоколу розбіжностей до Договору, днем здійснення платежу, а, отже, днем виконання свого платіжного зобов'язання покупцем, вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника, вказаний в даному договорі.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем, як встановлюється матеріалами справи, частково було здійснено розрахунок за отриманий товар, шляхом перерахування на рахунок позивача коштів в розмірі 10 000,00 грн. та 7 500,00 грн. (належним чином засвідчені копії банківських виписок за 03.01.2013р. та за 05.02.2013р. знаходяться в матеріалах справи).

Як зазначає позивач у заяві №177/01 від 14.05.2013 (наявна в матеріалах справи), грошові кошти в сумі 8 874,09 грн., з тих, які надійшли на рахунок останнього, були направлені на погашення заборгованості за попередньо отриманий товар, отже, загальна сума проведеного розрахунку за вказаними вище видатковими накладними складає 10 000,00 грн. + 7 500,00 грн. - 8 874,09 грн. = 8 625,91 грн.

Зважаючи на положення п. 6.1. Договору щодо строку оплати за товар, а також на порушення відповідачем п. п. 9.2.2., 9.2.3. Договору щодо оплати товару в терміни, встановлені Договором та надання позивачу звіту про реалізований товар через кожні 14 календарних днів з моменту першої поставки товару за Договором, позивач керується ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якою встановлено порядок виконання зобов'язання щодо правовідносин, в який не встановлено строк виконання зобов'язання.

Позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу №77/01 від 04.03.2013р. про негайне, до 20.03.2013р., проведення розрахунку за договором. Вказана вимога залишилася без відповіді та задоволення відповідача.

Факт настання обов'язку відповідача по оплаті вартості отриманого товару за вищевказаними видатковими накладними, у відповідності до п. 6.1. Договору, підтверджується наявними в матеріалах справи звітами відповідача про реалізовіаний товар по постачальниках за період з 01.02.2013р. по 31.03.2013р.

Як стверджує позивач у наданих на вимогу ухвали суду від 21.05.2013р. поясненнях №228/01 від 07.06.2013р., що також не спростовано відповідачем, звіти про реалізацію були отримані позивачем без підписів зі сторони відповідача, оскільки були отримані електронною поштою (про це також зазначалось у відзиві відповідача).

Отже, з урахуванням викладеного, судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати повної вартості отриманого ним товару не виконав належним чином, з порушенням передбаченого Договором строку, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 34 755,95 грн. = 43 381,86 грн. (вартість поставки) - 8 625,91 грн. (сума проведенна відповідачем на рахунок позивача).

Суд також, вважає за необхідне зазначити про те, що не можуть бути прийняті до увагу доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо ненастання строку оплати за договором, а також виконання останнім свого обов'язку щодо направлення звітів про реалізацію товару позивачу (п. 9.2.3. Договору), оскільки відповідачем не надано для долучення до матеріалів справи належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України на підтвердження направлення звітів про реалізацію товару позивачу, відповідно до яких можна було дійти висновку щодо ненастання строку оплати за Договором.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, обов'язок покупця щодо оплати товару виник на підставі підписання зазначених видаткових накладних про отримання товару та розпочинає свій перебіг з моменту такого підписання, тобто за видатковою накладною №1206496 з 07.11.2012р., а за видатковими накладними №1206511, №1206513, №1206534 з 08.11.2012р.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, зважаючи на положення чинного цивільного законодавства та умови Договору, а також надані позивачем на підтвердження своїх вимог докази, як того вимагає ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги в справі №910/8015/13 підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з відповідача суми основного боргу в розмірі 34 755,95 грн.

Судовий збір позивача, у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Візерунок» (ідент. код 36825286, адреса: вул. Срібнокільська, 3 Г, кім. 23, м. Київ, 02095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюна-Веста" (ідент. код 32285581, адреса: вул. Б. Хмельницького, 67, м. Червоноград, Львівська обл., 80100) 34 755,95 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят п'ять гривень 95 копійок) та судовий збір у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.06.2013р.

Суддя С.М. Морозов