Постанова № 32055232, 17.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2013 року Справа № 812/4650/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Горобець В.О.,

в присутності сторін:

позивач: ОСОБА_1;

представник позивача: ОСОБА_2, довіреність від 17.02.11;

представник відповідача: Ковальова К.М., довіреність від 11.06.2013 №17/5663.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії

У позовній заяві позивач просив суд:

1)Визнати неправомірними дії Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області щодо порушення законодавства про оплату праці, а саме зменшення ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення з 7 жовтня 2009 року, тобто не включення до довідки про розмір його грошового забезпечення, із якого розраховується пенсія, надбавки до посадового окладу за кваліфікаційну категорію лікаря в розмірі 10 відсотків.

2)Зобов'язати Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області збільшити розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з 7 жовтня 2009 року, включивши до довідки про розмір його грошового забезпечення, із якого потім розраховується пенсія, надбавку до посадового окладу за кваліфікаційну категорію лікаря в розмірі 10 відсотків.

В обґрунтування заявленого позову позивач виклав наступне.

З лютого 1997 року позивач проходив службу в органах Кримінально-виконавчої системи України, з грудня 20002 року на посаді начальника терапевтичного відділення міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області. Наказом начальника Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області 11 вересня 2009 року був звільнений з Кримінально-виконавчої системи України за ст..64 п. «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114.

27 грудня 2012 року позивач звернувся до начальника Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області щодо включення до довідки про розмір його грошового забезпечення, із якого потім розраховується пенсія, надбавку до посадового окладу за кваліфікаційну категорію лікаря в розмірі 10 відсотків з 7 жовтня 2000 року.

Листом від 10 січня 2013 року відповідач відмовив позивачу мотивуючи тим, що законодавчих підстав для включення до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії надбавки до посадового окладу за кваліфікаційну категорію лікаря у розмірі 10 відсотків немає.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та надали пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача Ворвуль В.В. у судовому засіданні 12 червня 2013 року проти адміністративного позову заперечувала та просила суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог, в обґрунтування надала письмові заперечення.

Представник відповідача Ковальова К.М. у судовому засіданні 17 червня 2013 року проти адміністративного позову заперечувала та просила суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог. Ковальова К.М. просила вважати первинні заперечення, які були надані 12 червня 2013 року, помилково поданими та надала суду уточнені заперечення на адміністративний позов, у яких виклала наступну позицію відповідача.

У відповідності до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», виплата додаткових видів грошового забезпечення, визначених додатками 25-28 зазначеної постанови, до їх упорядкування провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру. У відповідності до норм вищезазначених нормативних документів наказом начальника лікарні при Луганському слідчому ізоляторі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області від 12 травня 2008 року №46 о/с ОСОБА_1 з 01 серпня 2008 року встановлено та було виплачено надбавку до посадового окладу за кваліфікаційну категорію у розмірі 5%. Тому відповідач вважає, що позовні вимоги не відповідають нормам чинного законодавства України та не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач вважає, що позивач дізнався про порушення своїх прав 14 вересня 2009 року та згідно норм КАС України, які були чинними на той час, строк звернення до суду за захистом своїх законних прав та інтересів сплинув 15 вересня 2010 року. Тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що позивач - громадянин України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 10.05.1997 року Ленінським РВ УМВС України в Луганській області, зареєстрований за адресою: 91031, АДРЕСА_1.

Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (далі: управління ДПС України в Луганській області) на час спірних подій мав назву Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (далі:управління ДДУПВП у Луганській області).

Суд установив, що ОСОБА_1 в період 2008-2009 років проходив службу на посаді начальника терапевтичного відділення - лікаря-терапевта міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі, та згідно наказу начальника управління ДДУПВП у Луганській області №60о/с від 11.09.2009 року звільнений за ст.64 «в» (через обмежений стан здоров'я) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно посвідчення №46 від 21 березня 2007 року ОСОБА_1 присвоєно першу кваліфікаційну категорію зі спеціальності терапевта.(а.с.38)

Згідно довідки начальника Луганського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби в Луганській області №35/2982 від 13.06.2013 року (а.с.39) ОСОБА_1 працював у Міжобласній багатопрофільній лікарні при Луганському слідчому ізоляторі управління ДДУПВП у Луганській області на посаді начальника терапевтичного відділення та отримував грошове забезпечення за кошторисом Луганського СІЗО Управління ДДУПВП у Луганській області КПК 6071030 КЕКВ 1112 та станом на 11 вересня 2009 року мав на місяць наступні види грошового забезпечення:

- посадовий оклад 900, 00 грн.,

- оклад за спеціальним званням 125,00 грн.,

- надбавку за вислугу років у розмірі 30% -307,50грн,

- надбавку за особливі умови служби у розмірі 50%-666,25грн.,

- надбавку за кваліфікаційну категорію у розмірі 5%-45,00грн.

В цієї же довідці зазначено, що ОСОБА_1 мав першу кваліфікаційну категорію та йому провадилась виплата надбавки згідно наказів начальника лікарні при Луганському слідчому ізоляторі управління ДДУПВП у Луганській області. (а.с.39)

Згідно витягу з наказу начальника лікарні при Луганському слідчому ізоляторі управління ДДУПВП у Луганській області від 15 січня 2008 року №8 о/с ОСОБА_1 було встановлено надбавку до посадового окладу за кваліфікаційну категорію 10%.. (а.с. 40)

Згідно витягу з наказу начальника лікарні при Луганському слідчому ізоляторі управління ДДУПВП у Луганській області від 12 травня 2008 року №46 о/с ОСОБА_1 було встановлено надбавку до посадового окладу за кваліфікаційну категорію 5%. Та скасовано наказ начальника лікарні від 15 січня 2008 року №8 о/с. (а.с.40)

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на час проходження ОСОБА_1 служби в міжобласній багатопрофільній лікарні при Луганському слідчому ізоляторі управління ДПС України в Луганській області слідчий ізолятор діяв на підставі Положення, затвердженого начальником управління ДДУПВП у Луганській області, зареєстрованого державним реєстратором 04.05.2007 року.

Луганський слідчий ізолятор управління ДДУВПВ у Луганській області - установа для тримання обвинувачених, підсудних, підозрюваних у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі, та засуджених, вироки щодо яких не набрали законної сили і щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою.

Правову основу діяльності слідчого ізолятора складають Конституція України, Кримінальний, Кримінально-процесуальний, Кримінально-виконавчий кодекси України, Закони України «Про попереднє ув'язнення», «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», інші закони України, акти Президента і Кабінету Міністрів України, Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань, відомчі нормативно-правові акти, а також це Положення.

Слідчий ізолятор відповідно до покладених на нього завдань здійснює медичний контроль за станом здоров'я осіб, які тримаються у слідчому ізоляторі, надає їм відповідно до законодавства про охорону здоров'я необхідну первинну лікувально-профілактичну допомогу та забезпечує належний санітарно-епідеміологічний стан. Забезпечує діяльність розташованого на території слідчого ізолятора лікувального закладу.

Суд установив, що міжобласна багатопрофільна лікарня при Луганському слідчому ізоляторі управління ДДУПВП у Луганській області діяла на час проходження служби ОСОБА_1 на підставі Положення в редакції, затвердженій 20.04.2010 року начальником Луганського СІЗО Управління ДДУПВП у Луганській області (надалі - Положення про лікарню при СІЗО).

Міжобласна багатопрофільна лікарня при Луганському слідчому ізоляторі управління ДДУПВП у Луганській області являється лікувальним закладом для чоловіків та жінок, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які хворі на соматичні, травматологічні та психічні захворювання на 190 ліжок.

Міжобласна багатопрофільна лікарня самостійно веде лікувальну справу, а діловодство і адміністративно-господарську діяльність проводить слідчий ізолятор.

Міжобласна багатопрофільна лікарня в адміністративній і господарській діяльності підпорядкована начальнику СІЗО, а в лікувальній справі начальнику сектору охорони здоров'я управління ДДУПВП у Луганській області.

Структура і штати міжобласної багатопрофільної лікарні виділялися ДДУПВП.

Питання щодо прийому та звільнення на службу(роботу), присвоєння в установленому порядку перші та чергові спеціальні звання рядового і молодшого начальницького складу, чергові спеціальні звання середнього начальницького складу належать до компетенції начальника управління ДДУПВП.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» питання щодо забезпечення оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розмір грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу, які проходили службу у Державній кримінально-виконавчій службі України та звільнились на пенсію належить до компетенції територіальних органів Державної пенітенціарної служби України ( в даному випадку до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області).

Суд установив, що 27 грудня 2012 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою (а.с.5) до начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області в якій просив включити до довідки про розмір грошового забезпечення, із якого розраховується пенсія, надбавку до посадового окладу в розмірі 10% з 7 жовтня 2009 року на виконання Постанови КМУ від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та додатка №28 до цієї постанови.

10 січня 2013 року Управлінням Державної пенітенціарної служби України в Луганській області на ім'я ОСОБА_1 надано відповідь вих.№23/к-736 (а.с.6), та повідомило, що відповідно до додатку №28 Постанови КМУ від 7 листопада 2007 року №1294 особам рядового і начальницького складу лікарям, незалежно від найменування посади (крім лікарів-хірургів, які оперують хворих у стаціонарах), які мають кваліфікаційну категорію, що присвоєна в установленому порядку, і займають посади за відповідною спеціальністю виплачується надбавка до посадового окладу в розмірах:

- 5% за другу кваліфікаційну категорію;

- 10% за першу кваліфікаційну категорію;

- 15% за вищу кваліфікаційну категорію.

На підставі пункту 7 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру.

Державним департаментом України з питань виконання покарань наказом від 07 жовтня 2009року №222 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України зареєстрованим у Міністерстві Юстиції України 05 листопада 2009 року за №1040/17056, що відповідає вимогам Постанови КМУ від 07 листопада 2007 року №1294 про приведення власних нормативно-правових актів у відповідність з цією постановою.

Враховуюче вищевикладене, зазначив відповідач у відповіді, законодавчих підстав для включення до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії надбавки до посадового окладу за кваліфікаційну категорію лікаря у розмірі 10% немає.

Відповідно до ч. 1 статті 21 Закону України «Про попереднє ув'язнення» до персоналу місць попереднього ув'язнення належать особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та військовослужбовці Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, а також особи, які працюють в цих установах за трудовими угодами.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №2194 «Про упорядкування структури та умов забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань.

Додатком №28 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №2194 «Про упорядкування структури та умов забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» особам рядового і начальницького складу лікарям, незалежно від найменування посади (крім лікарів-хірургів, які оперують хворих у стаціонарах), які мають кваліфікаційну категорію, що присвоєна в установленому порядку, і займають посади за відповідною спеціальністю виплачується надбавка до посадового окладу в розмірах:

- 5% за другу кваліфікаційну категорію;

- 10% за першу кваліфікаційну категорію;

- 15% за вищу кваліфікаційну категорію.

Наказом від 07 жовтня 2009року №222 Державним департаментом України з питань виконання покарань затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України зареєстрованим у Міністерстві Юстиції України 05 листопада 2009 року за №1040/17056, що відповідає вимогам Постанови КМУ від 07 листопада 2007 року №1294 про приведення власних нормативно-правових актів у відповідність з цією постановою, відповідно до якої особам рядового і начальницького складу (медичним працівникам), незалежно від найменування посади (крім лікарів-хірургів, які оперують хворих у стаціонарах), які мають кваліфікаційну категорію, що присвоєна в установленому порядку, і займають посади за відповідною спеціальністю виплачується надбавка до посадового окладу за першу кваліфікаційну категорію 10%.

Пунктом 1.14 Інструкції, затвердженої наказом ДДУПВП №22 та пунктом 1.11 інструкції «Про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, затвердженої наказом ДДУПВП №203 від 18 жовтня 2004 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2004 року за №1411/10010 передбачено, що грошове забезпечення, що належить особі рядового чи начальницького складу і своєчасно не виплачене їй або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі не з її вини, виплачується за весь період, протягом якого ця особа мала право на нього.

Також в судовому засіданні встановлено, що позивач в період з 09.12.2002 по 06.11.2009 займав посаду начальника терапевтичного відділення - лікаря-терапевта міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі. При цьому позивач відносився до начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, що підтверджується наявністю спеціального звання - майор внутрішньої служби. У зв'язку з чим відповідно до положень ч. 1 ст. 21 Закону України «Про попереднє ув'язнення» в зазначений період позивач належав до персоналу місць попереднього ув'язнення Державної кримінально-виконавчої служби України.

ОСОБА_1 мав першу кваліфікаційну категорію і йому провадилась виплата надбавки за першу кваліфікаційну категорію лікаря.

У частині першій статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата-це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить:основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-Х!! «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що надбавка за першу кваліфікаційну категорію лікаря входить до заробітної плати ОСОБА_1

Крім того, у судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що до довідки, виданій начальником терапевтичного відділення міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському СІЗО управління ДДУПВП у Луганській області майору внутрішньої служби ОСОБА_1 від 14 вересня 2009 року №221 та до грошового атестату №16 від 16 листопада 2009 року, які були передані для призначення пенсії позивачу до Управління пенсійного фонду України була включена надбавка за першу кваліфікаційну категорію лікаря.

Першою частиною статті 66 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-Х!! «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доплат), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом. Суд вважає що до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч. 2 ст.233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення з урахуванням гіпотези норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно доказати з огляду на те, що відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи дану справу суд виходить з того, що право позивача на виплати після звільнення, набуте в тому числі при проходженні бездоганної державної служби і не може бути звужене або скасоване у відповідності до ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 22-24 Конституції України.

Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе державою зобов'язань, передбачених Конституцією України, виходячи із принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.8 Конституції України.

Суд також виходить з того, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту працівників військовослужбовців зумовлений особливістю їх професійних обов'язків. Тому здійснення таких заходів не залежить від наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Це означає, що дії державного чи іншого органу управління повинні бути вчинені в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятним у формі та порядку, визначеному законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству України, документально обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 99, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області щодо не включення з 7 жовтня 2009 року до довідки про розмір грошового забезпечення, із якого розраховується пенсія, надбавки до посадового окладу за кваліфікаційну категорію лікаря в розмірі 10 відсотків.

Зобов'язати Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області включити з 7 жовтня 2009 року до довідки про розмір грошового забезпечення, із якого розраховується пенсія, надбавку до посадового окладу за кваліфікаційну категорію лікаря в розмірі 10 відсотків.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 22 червня 2013 року.

Суддя Л.С. Качуріна