Ухвала суду № 32054828, 28.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 р.Справа № 2а-6804/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тагос» до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в л е н о:

У червні 2012 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Тагос» (далі по тексту - ТОВ «Тагос») звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - Індустріальна МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС) від 11.05.2012 року № 0000392210, яким на підставі акту перевірки №511/22-106/35588769 від 25.04.2012 року підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 55224,00 грн., з яких за основним платежем -44179,00 грн., за штрафними (фінансовим санкціями) - 11045,00 грн., посилаючись на хибність висновків перевірки, проведеної відповідачем, щодо наявності фактів порушень підприємством положень податкового законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року позовні вимоги підприємства задоволені у повному обсязі, скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальна МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Тагос») судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 552 грн. 24 коп.

Судове рішення вмотивоване тим, що податковий кредит з ПДВ сформований позивачем за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами, в акті перевірки не викладено належних доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, отримані послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Документи підприємства з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, тощо оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Тагос» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що у квітні 2012 року податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Тагос» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Промтехноопт» з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року.

За даними перевірки встановлено порушення платником податків п. 198.1, п.198.3 п.198.6 ст. 198, ст.. 200 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 44179 грн., у тому числі за липень 2011 року на суму 15398 грн., за серпень 2011 року на суму 9587 грн., за вересень 2011 року на суму 12926 грн., за жовтень 6268 грн., ч.1, 5 ст.203, ст.. 215, п.1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), в частині недодержання вимог визхначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «Промтехноопт», що було викладено в акті перевірки № 511/22-106/35588769 від 25.04.2012 року.

На підставі висновків акту перевірки підприємства позивача, Індустріальною МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0000392210, від 11.05.2012 року.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що відповідно з п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що підприємство ТОВ «Тагос» має документи, які повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за правочинами. Первинні і розрахункові документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи. Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, які були списані з банківських рахунків позивача, тобто вибули з його власності, доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання немає. Приєднані до справи документи про оплату товару визнані судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та його контрагентом господарських операцій. Висновки податкового органу про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст. 198 ПК України ґрунтуються лише на складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова актах про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, податковий орган зобов'язаний самостійно встановити та довести факт вчинення платником податків порушення закону, оскільки ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності. Окрім того, враховуючи, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, передбачений ст. 191 або ст. 212 Кримінального кодексу України, відповідачем не надано до суду доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті перевірки.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Тагос», пройшло державну реєстрацію у порядку, 30.11.2007 року взято на податковий облік в органах державної податкової служби, станом на час розгляду справи перебуває на обліку в Індустріальній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС.

У перевіряємий період, позивач - ТОВ «Тагос», мав господарські взаємовідносини з підприємствами ТОВ «Промтехноопт», між ними було укладено договір поставки № 1/106-11 від 01.06.2011 року, згідно умов договору, ТОВ «Промтехноопт» (Постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «Тагос» (Покупець) ТМЦ: гумовотехнічні вироби, приводні елементи та комплектуючи до промислового обладнання.

На виконання договору, згідно рахунків-фактур, ТОВ «Промтехноопт» поставив позивачу товарно-матеріальні цінності (гумовотехнічні вироби, комплектуючи до промислового обладнання), що підтверджується видатковими накладними № РН-00633 від 04.07.2011р. на суму 27440,34 грн., № РН-00739 від 18.07.2011р. на суму 31743,0грн., № РН-00264 від 26.07.2011р. на суму 33202,80 грн., № РН-0000437 від 02.08.2011 р. на суму 27808,44 грн., № РН-0000672 від 17.08.2011 р. на суму 17224,68 грн., № РН-0000724 від 25.08.2911 р. на суму 12489,00 грн., № РН-000812 від 01.09.2011 р. на суму 19874,58 грн., № РН-000924 від 13.09.2011 р. на суму 24383,46 грн., № РН-0001018 від 22.09.2011 р. на суму 33295,32 грн., № РН-000835 від 03.10.2011 р. на суму 11130,36 грн., № РН-000934 від 17.04.2011 р. на суму 19919,64 грн., № РН-001004 від 24.10.2011 р. на суму 6558,48 грн.. Придбані товари супроводжувалися відповідною документацією: технічними умовами, паспортами, сертифікатам, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, ГОСТ.

Також ТОВ «Промтехноопт» були виписані податкові накладні № 139 від 04.07.2011 р. на суму 27440,34 грн. (в т.ч. ПДВ 4573, 39 грн.); № 576 від 18.07.2011 р. на суму 31743,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5290,50 грн.), № 788 від 26.07.2011 р. на суму 33202,80 грн. (в т.ч. ПДВ 5533,80 грн.), № 142 від 02.08.2011 р. на суму 27808,44 грн. (в т.ч. ПДВ 4634,74 грн.), № 668 від 17.08.2011 р. на суму 17224,68 грн. (в т.ч. ПДВ 2870,78 грн.), № 862 від 25.08.2011 р. на суму 12489,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2081,50 грн.), № 73 від 01.09.2011 р. на суму 19874,58 грн. (в т.ч. ПДВ 3312,43 грн.), № 501 від 13.09.2011 р. на суму 24383,46 грн. (в т.ч. ПДВ 4573,39 грн.), № 754 від 22.09.2011 р. на суму 33295,32 грн. (в т.ч. ПДВ 5549,22 грн.), № 109 від 03.10.2011 р. на суму 11130,36 грн. (в т.ч. ПДВ 1855,06 грн.), № 435 від 17.04.2011 р. на суму 19919,64 грн. (в т.ч. ПДВ 3319,94 грн.), № 577 від 24.10.2011 р. на суму 6558,48 грн. (в т.ч. ПДВ 1093,08 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівкової формі згідно банківських виписок.

ТМЦ були отримані та вивезені ТОВ «Тагос» безпосередньо директором ТОВ «Тагос» Соловйовим Д.Ю. на автомобілі, якій переданий підприємству в використання згідно договору оренди автомобіля № 2/28-10 від 04.01.2010 року. Перевезення товару оформлювалося товарно-транспортними накладними № 75 від 04.07.2011 р., № 76 від 18.07.2011 р., № 77 від 26.07.2011 р., № 78 від 02.08.2011, № 79 від 17.08.2011 р., № 80 від 25.08.2011 р., № 81 від 01.09.2011 р., № 82 від 13.09.2011 р., № 83 від 22.09.2011 р., № 84 від 03.10.2011 р., № 85 від 17.10.2011р., № 86 від 24.10.2011 р.. Товар поставлявся на складське приміщення підприємства за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 18 (яке позивач орендує у ТОВ «Кооппосилторг» на підставі договору оренди № 97/2 від 01.05.2010 р. з дод. угодами). Розвантаження товару здійснювалося власними силами співробітників ТОВ «Тагос».

ТОВ «Тагос» належним чином оформлено всі первинні фінансово - господарські відносини з контрагентами, позивачем надано первинні документи, які повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеними між ними правочинами, надані документи не мають дефектів форми, змісту або походження,документи не суперечать вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.201 Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, складені реально існуючими суб'єктами права.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідачем не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів, судом правомірно не взяті до уваги посилання відповідача в акті перевірки на неправомірність формування витрат та податкового кредиту в податковому обліку, оскільки єдиним мотивом для судження відповідача про неправомірність формування витрат та податкового кредиту є акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОВ «Промтехноопт» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення.

ТОВ «Промтехноопт» звернулось з позовною заявою у Харківський окружний адміністративний суд до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про визнання неправомірними дій ДПІ по проведенню зустрічної звірки. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2012 р. по справі № 2-а-16723/11/2070 за адміністративним позов ТОВ «Промтехноопт» був задоволений визнані неправомірними дії податкового органу щодо проведення документальної невиїзної перевірки підприємства.

Окрім того, податковий орган не звільняється від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ні акт перевірки, ні довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Відповідно до норм Податкового кодексу України судження податкового органу, викладені в акті перевірки, не мають преюдиціального значення, не звільняють суб'єкта владних повноважень від виконання вимог ч.3 ст.2 КАС України відносно забезпечення обгрунтованості власних висновків, та в розумінні ст.70 КАС України не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків податкового правопорушення.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідач не надав доказів на підтвердження судження про порушення ТОВ «Тагос» норм закону, не навів фактів порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки. Позивачем ТОВ «Тагос» належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів. В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій. Висновки перевіряючих осіб, що викладені в акті перевірки, не підкріплені належними доказами та носять характер суб'єктивних припущень, у зв'язку з чим висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді є необгрунтованими.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року по справі №2а-6804/12/2070 - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 03 червня 2013 року

Згідно з оригіналом: Л.В. Мельнікова