Ухвала суду № 32054684, 13.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 р.Справа № 2а-13053/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013р. по справі № 2а-13053/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор Маркет"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор Маркет" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.10.2012 року №0008702305 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 129 063, 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 32 265, 75 грн. та від 18.10.2012 року №0008712305 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 121 687 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 30 421, 75 грн.

15 січня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор Маркет".

Скасовано податкові повідомлення-рішення №0008702305 та №0008712305 від 18.10.2012 року у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби зазначає про порушення судом першої інстанції при розгляді справи п.п.139.1.9 ст.139 та п.198 ст.198, ст.201 Податкового кодексу.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 04.05.2011р. номер запису №14801020000 050183 товариство з обмеженою відповідальністю "Рокфор Маркет" зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради, та здійснює господарську діяльність відповідно до Статуту, затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства та зареєстрованого Виконавчим комітетом Харківської міської ради №14801050005050183 від 15.03.2012 року.

Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100342447 від 25.06.2011 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (індивідуальний податковій номер 376580720301, дата реєстрації платником податку на додану вартість 25.06.2011 року), також відповідно до довідки про взяття на облік платника податку від 13.07.2012 року №1279 перебуває на обліку у відповідача.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена планова виїзна перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства.

05.10.2012 року за результатами перевірки відповідачем складено акт №4204/2201/37658078, яким встановлено порушення позивачем п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Кодексу, у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 129063 грн. (2-й квартал 2012 року); п.198.6 ст.198, ст.201 Кодексу, у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 121 687, 0 грн., у т.ч. за квітень 2012 року - 68049, 0 грн., за травень 2012 року - 32934, 0 грн., за червень 2012 року - 20704, 0 грн.

05.10.2012 року на підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.10.2012 року №0008702305 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 129063,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 32 265,75 грн. та від 18.10.2012 року №0008712305 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 121687,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 30421,75 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору оренди (найму) № 83/11 від 28.07.2011 року, укладеного між ПП «ЕКСТРІМ» (орендодавець, код ЄДРПОУ 32629571) та ТОВ «Рокфор Маркет» (орендар), орендодавець надає, а орендар приймає у платне користування нежитлові приміщення №№ 22. 26,27,29, 296, 29в, 29г, 29д, 29е, 29ж, 29з, 29и, 29к. 29л. 29н, 29о, 29п, 29р, 29с, 29т, 29у, 29, 31, 32, 33, 34, 35, 39, 39а, 396. 39в, 39г, 39е, 43. 43а, 44. 44а, 45, 46, 46а, 47, 47а, 476. 47в, 47, 47д. 47е, 47ж, 47з загальною площею 2637.6 кв.м., що розташовані на 1 поверсі нежилої будівлі торгівельного комплексу літ. «А-2» за адресою м.Харків, вул. Клочківська (торгівельний центр) та нежитлові приміщення №№ 56. 56а. 62. 66, 67, 68. 68а, 69, 69а. 696 69в. 69г, 71, 71а, 76. 76а загальною площею 280 кв.м., що розташовані на 2 поверсі торгівельного центру.(а.с.75-88 том 1).

Орендодавець є власником торгівельного центру на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.07.2008 року, виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі розпорядження Харківського міського голови від 25.07.2008 № 1513 та зареєстрованого у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19740074 від 31.07.2008 року.

Термін дії договору 30 календарних місяців. Вартість оренди одного квадратного метра 9 грн. (у тому числі 20% ПДВ 1,5грн.).

Відповідно до додаткової угоди № 3 від 29.12.2011 року з 01.01.2012 року орендна плата за користування нежитловими приміщеннями становить 90000грн. (у тому числі 20% ПДВ).

Відповідно до додаткової угоди № 4 від 29.01.2012 року з 01.02.2012 року орендна плата за користування нежитловими приміщеннями становить 100000грн. (у тому числі 20% ПДВ).

Виконання вищезазначего господарського зобов'язання підтверджено наявною в матеріалах справи копією акту прийому - передачі приміщень до договору оренди (найму) №83/11 від 28.07.2011р. (а.с.103-114 том 1), акти виконаних робіт № 041701-13 від 17.04.2012 р. з відшкодування електроенергії, водопостачання, водовідведення у березні-квітні 2012р. на загальну суму 145 226,86 грн., № 83/11-98 від 30.04.2012р. з оренди торгових приміщень у квітні 2012р. на загальну суму 100 000,00грн., відомості про витрати електроенергії та води (а.с.153-157 том 1), акт прийому-передачі природного газу №20374 від 31.03.2012 року, акт виконаних робіт № 051501-13 від 15.05.2012р. з відшкодування електроенергії, водопостачання, водовідведення у квітні - гривні 2012р. на загальну суму 138 115,24 грн.

Позивачем за надані послуги проведено оплату в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень на перерахування грошових коштів (а.с.163-193 том 1).

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, відповідають вищезазначеним нормам закону та підтверджують реальне проведення між сторонами господарських операцій та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, оскільки безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності.

Таким чином, висновок податкового органу в акті перевірки про невідповідність первинних документів по вищезазначеним господарським операціям вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, колегія суддів вважає помилковим.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0008712305 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 121687,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 30421,75 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог п.201.1.ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

Відповідно до Акту перевірки, податкові накладні: №41 від 31.03.2012 року отримана від ПП "Екстрім", №336 від 01.05.2012 року видана ТОВ "Арт Фрут", №235 від 04.04.2012 року, видана ТОВ "Бюро він", №2015 від 27.04.2012 року видана ТОВ "Бюро він" та №1422 від 20.06.2012 року видана ТОВ "Бюро він" оформлені з порушенням діючого законодавства.

Копії зазначених накладних долучені до матеріалів справи (т.1 а.с. 115-152).

Колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам ст.201.1 ст.201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків податкового органу щодо віднесення позивачем до складу валових витрат 2 кварталу 2012 року витрат у сумі 614586, 00 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами та віднесення позивачем до складу податкового кредиту квітня-червня 2012 року суми податку на додану вартість у розмірі 122918, 00 грн., які не підтверджені податковими накладними.

При цьому, колегія суддів вважає, що податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013р. по справі № 2а-13053/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.