Постанова № 32054552, 21.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 червня 2013 року 10:37 № 826/6879/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянув у відкритому судовому засідання адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Абіллана»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПСпровизнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: Кайданович Ю.М., Панасюк О.В., які діють на підставі довіреності від 26.04.2013 № б/н;

від відповідача: Мильнікова М.М., яка діє на підставі довіреності від 27.08.2012 р. № 3586/9/10.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Абіллана» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 р. № 0005791520, яким позивачу донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 161 430,00 гривень та застосовано штрафну санкцію в розмірі 50% від донарахованого грошового зобов'язання в розмірі 80 715,00 гривень.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі. Так, на обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що під час перевірки податковим органом не було взято до уваги розрахункові та первинні документи, складені між позивачем та ТОВ «Трейд Хаус», ТОВ «Горіхпром», які були надані відповідачу разом із заявою (скаргою) на постачальника у відмові надати податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит, в зв'язку з чим відповідач дійшов хибного висновку про відсутність у ПП «Абіллана» підстав для віднесення сум грошових коштів до складу податкового кредиту.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з огляду на те, що заява (скарга) на постачальника надійшла з порушенням строків, а саме заява 20.12.2012 р., а первинні документи на підтвердження господарських взаємовідносин 25.12.2012 р., відтак дії відповідача є правомірними, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС проведено камеральну перевірку даних, зареєстрованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та встановлено, що ПП «Абіллана» сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Трейдхаус» на загальну суму ПДВ 114 800,00 гривень та ТОВ «Горіхпром» на загальну суму ПДВ 46 630,00 гривень. Підприємством включено до складу податкового кредиту податкові накладні ТОВ «Трейдхаус» № 37 від 30.11.2012 р. та ТОВ «Горіхпром» від 30.11.2012 р.

Згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Трейдхаус» та ТОВ «Горіхпром» не зареєструвало податкові накладні.

ПП «Абіллана» подано до декларації з ПДВ за листопад 2012 р. Додаток 8 (заяву про відмову постачальника надати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних), проте до заяви не надано копій документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг).

Таким чином, встановлено, що підприємством за листопад 2012 р. неправомірно завищено податковий кредит на суму ПДВ 161 430,00 гривень, що призвело до порушення пункту 201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі проведеної перевірки складено акт від 15.01.2013 № 156/15/31609051 та винесено податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 р. № 0005791520, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 161 430,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 80 715,00 гривень.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз.11 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Матеріалами справи вставлено, що ПП «Абіллана» зареєстровано Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 17.09.2007 р. та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС. Основним видом діяльності, відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на відсутність в Єдиному реєстрі виданих податкових накладних, на підставі яких ПП «Абіллана» сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Трейдхаус» та ТОВ «Горіхпром».

Судом встановлено, що податковий кредит сформований позивачем на підставі наступних первинних документів, а саме: акта надання послуг № 64 від 30.11.2012 р. між ТОВ «Горіхпром» та позивачем про відшкодування витрат на електроенергію; видаткової накладної від 30.11.2012 р. № РН-4/92, виданої ТОВ «Трейдхаус»; податкової накладної від 30.11.2012 р. № 37, виданої ТОВ «Трейдхаус»; податкової накладної від 30.11.2012 р. № 11, виданої ТОВ «Горіхпром».

З доводів позивача вбачається, що зазначені контрагенти відмовились вносити податкові накладні в Єдиний реєстр податкових накладних. Натомість позивачем в порядку, визначеним чинним законодавством, подано до податкового органу заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8)) 20.12.2012 р. Проте документів, що підтверджують факт сплати податку з придбання товарів/послуг або копій первинних документів разом із заявою (скаргою) не було подано.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Враховуючи викладене, позивач повинен був подати первинні документи до 20 числа, проте лист ПП «Абіллана» № 281 від 20.12.2012 р. з копіями податкових накладних надійшов до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС 25.12.2012 р., про що свідчить відмітка податкового органу за № 18999/10.

Судом також встановлено, що листом від 20.12.2012 р. позивачем копій первинних документів, які він повинен був надати відповідно до вимоги абз. 11 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, не надано.

У судовому засіданні 21.06.2012 р. позивачем також надано опис вкладення у цінний лист від 14.12.2012 р., відповідно до якого первинні документи надіслано до податкового органу 14.12.2012 р. Проте суд не приймає його як доказ, оскільки позивачем не надано чек про сплату послуг поштового зв'язку, а тому суд вважає, що позивачем не доведено надіслання відповідачеві первинних документів 14.12.2012 р.

Що стосується зазначення позивачем про невідповідність дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 76 Податкового кодексу України визначено порядок проведення камеральної перевірки. Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Зазначена правова норма прямо передбачає право відповідача здійснювати камеральну перевірку даних, на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) у строки, визначені п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що камеральна перевірка ПП «Абіллана» проведена правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, суд погоджується з податковим органом, що позивачем порушено строк подачі заяви (скарги), визначений п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, а відтак відповідач правомірно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач довів суду, що податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 р. № 0005791520 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ПП «Абіллана» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 05.03.2013 р. № 0005791520 не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94 та 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У позові Приватного підприємства «Абіллана» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС відмовити

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук