Рішення № 32054230, 13.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1657/13 13.06.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва

про стягнення 136400,41 грн.

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Картавцева Ю.В.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Півень Д.О. (дов. №91/2012/12/05-1 від 05.12.2012),

від відповідача: Соломенко Н.О. (дов. №5 від 26.03.2013)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва про стягнення заборгованості у розмірі 136400,41 грн. за договором № 3111248 про постачання електричної енергії, з яких 127815,44 грн. сума основного боргу за активну електричну енергію, 5577,08 грн. сума основного боргу за реактивну електричну енергію, 2384,74 грн. - інфляційна складова боргу та три відсотки річних у розмірі 623,15 грн.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань, взятих на себе відповідно до умов Договору про постачання електричної енергії № 3111248 від 02.02.2004, у Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва виникла сума заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2013 порушено провадження за вищезазначеним позов та призначено справу до розгляду на 28.02.2013 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.02.2013 розгляд справи відкладено на 28.03.2013 року.

28.03.2013 у задоволення клопотання сторін, строк розгляду справи продовжений на 15 днів, у судовому засіданні 28.03.2013 оголошено перерву до 11.04.2013, про що судом винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2013 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 11.04.2013 визначено для розгляду справи № 910/1657/13 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Картавцева Ю.В. та Гумега О.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.04.2013 справу №910/1657/13 прийнято до свого провадження вказаною колегією суддів та призначено її до розгляду на 23.05.2013 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.05.2013 розгляд справи відкладено на 03.06.2013 року.

31.05.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

У судове засідання 03.06.2013 представники сторін з'явились та подали клопотання про продовження строку розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

Розглянувши клопотання про продовження строку розгляду спору, суд визнав його таким, що не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів.

За наслідками судового засідання 03.06.2013 судом винесено ухвалу про продовження строку розгляду справи на 15 днів у задоволення клопотання сторін, у судовому засіданні оголошено перерву до 13.06.2013 року.

Під час судового засідання 13.06.2013 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, свої доводи обґрунтовував обставинами , викладеними у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, та наголошував на тому, що заборгованість відповідачем погашена та докази перерахування грошових коштів наявні у матеріалах справи.

Ухвалою суду від 13.06.2013 судом припинено провадження у справі у частині стягнення суми основного боргу розміром 109175,59 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Основним видом діяльності позивача є виробництво електроенергії, розподілення та постачання електроенергії, про що свідчить Довідка АБ № 152345 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з електропостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно технічних документів та договору про постачання енергії.

02.02.2004 між Акціонерною компанією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (Енергопостачальна організація) та Центральною районною поліклінікою Шевченківського району м. Києва (Споживач) укладено договір на постачання електричної енергії №3111248 (т. 1 а. с. 35-38).

На підставі вищевказаного договору відповідач зобов'язаний здійснити повну поточну оплату вартості обсягу електроенергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електроенергії згідно із виписаними рахунками, згідно п.2.1. Додатку 2 до Договору (т. 1 а. с. 24).

Як вбачається із доданих до договору додатків, засоби обліку електроенергії відповідача у загальній кількості 5 лічильників розташовані за трьома фактичними адресами: м. Київ, вул. Саксаганського 100 (1 лічильник); м. Київ, вул. Заньковецька 3/1 (2 лічильники) та м. Київ, вул. Трьохсвятительська 7 (2 лічильники).

Положення пункту 2.2. Додатку 2 до Договору зобов'язує відповідача здійснити остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії на підставі самостійно отриманих рахунків протягом 5 операційних днів з дня отримання.

Умовами договору передбачено (п. 8.2. Договору), що межа відповідальності за стан та обслуговування електроустановок визначається Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (Додаток № 8 до Договору).

На виконання вищезазначених пунктів Договору про постачання електричної енергії, сторонами складено Акти розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін по кожній адресі, за якими розташовані засоби обліку електроенергії.

У подальшому внаслідок укладання між сторонами Додаткової угоди від 01.10.2008 до Договору № 3111248 про постачання електричної енергії від 02.02.2004, умови договору зазнали змін, зокрема до договору додано п. 2.5., яким передбачено що у разі звільнення Споживачем займаного приміщення, передачі його іншій особі, реорганізації, ліквідації (у т. ч. шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення або завершення терміну права користування на об'єкт (приміщення) та/або земельну ділянку Споживач зобов'язаний повідомити Постачальника за 20 діб до дня настання таких змін та надати документи, які підтверджують такі обставини. У цей самий термін Споживач зобов'язаний здійснити сплату усіх видів платежів до дня настання вищезазначених змін включно, передбачених цим Договором, а Постачальник зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з дня заміни власника приміщення (передачі приміщення на баланс іншій особі) або завершення терміну права користування на об'єкт (приміщення) та/або земельну ділянку.

Так, на виконання вищезазначених вимог Центральна районна поліклініка Шевченківського району м. Києва звернулась до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» із листом № 01/637 від 25.10.2011 про розірвання договору (виключення з договору точок обліку за адресою вул.. Трьохсвятительська 7).

На підставі даного листа інспектором ПАТ «Київенерго» складено Акт відключення споживача при розірванні договору від 01.11.2011 № 010048882 (т. 1 а. с. 56), в якому зафіксовані показники лічильників на момент відключення.

У подальшому, після складання даного акту Договір № 3111248 згідно Додаткової угоди від 16.11.2011 викладено у новій редакції, відповідно до умов якої, відтепер електропостачання відбувається лише по трьох лічильниках з п'яти, тобто із врахуванням відключення двох засобів обліку постачання електроенергії по вул.. Трьохсвятительська 7.

Позивач належно виконував свої зобов'язання за Договором, щодо постачання електричної енергії, претензії, щодо якості та обсягу постачання електричної енергії з боку відповідача відсутні.

Відповідач систематично порушує умови наведеного Договору, не виконуючи взяті на себе зобов'язання по оплаті за поставлену електроенергію внаслідок, чого за період з 01.07.2013 по 01.01.2013 у Споживача виникла заборгованість за використану електричну енергію у розмірі 133392,52 грн. - 127815,44 грн. за активну електричну енергію та 5577,08 грн. за реактивну електричну енергію.

Наявність заборгованості за використану електроенергію Центральною районною поліклінікою Шевченківського району м. Києва підтверджується копіями звітів про спожиту електроенергію за спірний період, розрахунками-розшифровками за спірний період, а також довідкою про надходження коштів за спожиту електроенергію, які містяться в матеріалах справи.

У межах розгляду даного спору відповідачем до суду подано платіжні доручення № 921 від 25.01.2013 на суму 25726,73 грн., платіжне доручення № 966 від 25.01.2013 на суму 43214,96 грн., платіжне доручення № 953 від 25.01.2013 на суму 38513.93 грн., платіжне доручення № 967 від 25.01.2013 на суму 1719,97 грн. Таким чином, загальна сума грошових коштів, сплачених Центральною районною поліклінікою Шевченківського району м. Києва на користь позивача складає 109175,59 грн. (т. 1 а. с. 164, 165, 166, 167, 168).

Надавши належну оцінку поданим доказом, ухвалою суду припинено провадження у справі у частині стягнення суми основного боргу розміром 109175,59 грн., таким чином встановивши, що залишкова сума заборгованості складає у загальній сумі 27224,82 грн.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, посилався на факт передачі ним приміщення за адресою м. Київ, вул. Трьохсвятительська 7 у 2008 році Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація», на виконання Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 06.11.2008 № 1512, про що складено Акт приймання-передачі основних засобів від 01.12.2008 року. У своєму відзиві на позовну заяву, відповідач зауважує, що ним 22.12.2008 на адресу ПАТ «Київенерго» направлено лист, яким повідомлено позивача про передачу вищеозначеної будівлі, при цьому зазначивши, що у звітах за 2009-2011 років, які приймало ПАТ «Київенерго» даних по лічильниках за адресою вул.. Трьохсвятительська 7 не значилось.

Разом з тим, відповідач зазначає, що Енергопостачальною компанією надано останньому акт із показниками споживання електроенергії за адресою вул.. Трьохсвятительська 7, оскільки КП «Київжитлоспецексплуатація», як новий власник приміщень, не уклав договір на постачання електричної енергії, а зняття лічильників з обліку Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва не здійснено.

Крім того, не погоджуючись із заявленими до стягнення сумами, відповідач у своєму відзиві зазначив, що ним деякий час використовувалось частина приміщень за адресою вул.. Трьохсвятительська 7, а тому ним самостійно визначено об'єм спожитої енергії, розраховано та сплачено вартість спожитої енергії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов"язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Виходячи зі змісту ст. 712 ЦК України, між сторонами виникли зобов"язання за договором поставки, згідно якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використаннч його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим , сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобо"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Одночасно, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються положеннями статті 193 ГК України.

Аналізуючи вище наведене, суд вважає посилання відповідача на безпідставність здійснення нарахування вартості спожитої електричної енергії за засобами обліку, розташованими за адресою м. Київ, вул. Трьохсвятительська 7 хибними та такими, що спростовуються наступним.

Порядок здійснення дій сторін при розірванні договорів про постачання електричної енергії передбачено Розпорядженням Публічного акціонерного товариства «Київенерго» № 87 від 01.08.2012 про внесення змін до Порядку розірвання договорів про постачання електричної енергії та п. 6.18 Постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України «Про затвердження правил користування електричною енергією» (далі ПКЕЕ).

Так, п. 6.18 ПКЕЕ передбачено, що у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

Як вбачається із матеріалів справи, інспектором позивача складено Акт відключення споживача при розірванні договору від 01.11.2011 на підставі листа відповідача від 25.10.2011, таким чином фактичне відключення, у відповідності до норм чинного законодавства, здійснено 01.11.2011, а тому нарахування вартості електричної енергії за лічильниками на вул. Трьохсвятительській 7 до 01.11.2011 є правомірним.

Одночасно суд зазначає, що Центральною районною поліклінікою Шевченківського району м. Києва самостійно визначено об'єм спожитої енергії в межах фактичного користування займаним приміщенням за адресою вул. Трьохсвятительська 7, а також самостійно розраховано вартість спожитої енергії, проте документів, на підставі яких здійснено даний розрахунок, а також сам розрахунок відповідачем до суду не надано.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу загальною сумою 24216,93 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем здійснено часткову сплату боргу, суд здійснивши розрахунок із врахуванням даних, зазначених у платіжних дорученнях щодо сплати суми боргу, визначив, що до стягнення підлягає 20359,82 грн. - сума основного боргу за активну електричну енергію та 3857,11 грн. - сума основного боргу за реактивну електричну енергію.

Позивач також просить стягнути з відповідача за період з 01.07.2012 по 01.01.2013 інфляційну складову боргу у сумі 2384,74 грн. та 3% річних у сумі 623,15 грн.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач здійснив нарахування інфляційних втрат за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання у розмірі 2384,74 грн. (розрахунок наявний у матеріалах справи).

Щодо нарахованої суми інфляційних втрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).

Згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства України, а відтак вимога позивача про стягнення інфляційної складової суми боргу за електроенергію за період з 01.07.2012 по 01.01.2013 підлягає задоволенню в сумі 2384,74 грн.

Доказів погашення заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановивши правомірність здійснення нарахування сум 3% річних та інфляційної складової боргу, а також перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2384,74 грн. - інфляційної складової боргу та 623,15 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва про стягнення заборгованості у розмірі 136400,41 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського,100; код ЄДРПОУ 26380141) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) 20359 (двадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 82 копійки - суму основного боргу за активну електричну енергію та зарахувати на розрахунковий рахунок ПАТ «Київенерго» зі спеціальним режимом використання № 26038301201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305, 3857 (три тисячі вісімсот п'ятдесят сім) гривень 11 копійок - суму основного боргу за реактивну електричну енергію та зарахувати на поточний рахунок ПАТ «Київенерго» № 26001043002300 у АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627, код ЄДРПОУ 26187763, 2384 (дві тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 74 копійки - інфляційної складової боргу, 623 (шістсот двадцять три) гривні 15 копійок відсотків річних та 2728 (дві тисячі сімсот двадцять вісім) гривень 01 копійку судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 13.06.2013 у присутності представника відповідача.

Повний текст рішення складено - 18.06.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя Ю.В.Картавцева

Суддя О.В. Гумега