Ухвала суду № 32054196, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року м. Київ К/800/16686/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І., розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 р.

у справі № 2а-13680/12/2670

за позовом повного товариства «Ломбард «УМКВ і Компанія»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Повне товариство «Ломбард «УМКВ і Компанія» (далі - позивач, ПТ «Ломбард «УМКВ і Компанія») звернулось до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2012 р. № 2012/0001151720.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2012 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено документальну виїзну перевірку ПТ «Ломбард «УМКВ і Компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт 03.09.2012 р. №2731/222/35710303/64 та встановлено порушення позивачем вимог п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 6286,0 грн.; пп. 4.2.6 п. 4.2. ст.. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 98031,26 грн.; абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, «Порядку заповнення та подання податковим агентам Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Державної податкової служби від 24.12.2010 №1020.

На підставі зазначеного акту відповідач 14.09.2012 р. прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 2012/0001151720, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 124 579,08 грн., з яких: за основним платежем 98 031,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26 547,82 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що виникнення обов'язку щодо нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб у ломбарду як податкового агента пов'язане з продажем заставленого майна, а оскільки перевіркою не встановлено факту продажу такого майна, висновок контролюючого органу про порушення позивачем пп. 4.2.6 п. 4.2. ст.. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон), що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 98 031,26 грн., є безпідставним.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Як встановлено судами і підтверджено матеріалами справи, Білоцерківська філія ПТ «Ломбард «УМВК і Компанія» у період з 01.01.2010 р. по 31.03.2012 р. надавала фінансові кредити фізичним особам.

Разом з тим, у зв'язку з невиконанням фізичними особами вказаних договорів зазначеною філією ПТ «Ломбард «УМВК і Компанія» складено акти-відомості передачі незатребуваних предметів закладу по ломбардних відділеннях №40, №37 в центральне сховище на загальну суму 653 541,71 грн.

На думку відповідача, зазначені вище акти свідчать про те, що платником податку не перераховано до бюджету податок з доходів, виплачених фізичним особам в 2010 році у вигляді кредитів, не погашених платниками податку.

Дійсно з огляду на положення пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 та п. 12.3 ст. 12 Закону ломбард є податковим агентом, оскільки саме за його посередництвом продається майно боржника, саме він нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку та повинен утримувати податок від суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних нормах цього Закону.

Проте, за змістом підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону, сума позики становить дохід фізичної особи, яка її одержує, але до визначеного договором строку її повернення ця сума не є об'єктом оподаткування. Лише в разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобов'язання та реалізації заставленого майна виникає об'єкт оподаткування у вигляді суми коштів, отриманих від реалізації такого майна. При цьому об'єкт оподаткування (дохід) може виникнути також у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню заставодавцю, оскільки ця сума фактично знаходиться в ломбарді під час одержання ним коштів від реалізації заставленого майна.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що об'єкт оподаткування у вигляді суми коштів, отриманих від реалізації заставленого майна у спірних правовідносинах виникає лише після реалізації предмета застави.

У зв'язку з тим, що матеріали справи не містять доказів реалізації ломбардом заставленого майна, а наявні лише акти-відомості передачі незатребуваних предметів закладу, відсутнім є об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 4.2.6 п. 4.2. ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 12.1 ст. 12 Закону, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 98 031,26 грн., є необґрунтованим.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення 14.09.2012 р. № 2012/0001151720, вимоги щодо скасування зазначеного акту були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 р. у справі № 2а-13680/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська