Ухвала суду № 32054192, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2013 р. м. Київ К/9991/51512/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І., за участю секретаря судового засідання Стоцького О.І.

та представників сторін:

від позивача - Мельничук В.А.

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2011 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 р.

у справі № 2а-13949/11/1370 (5339/12)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп'ютер»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп'ютер» (далі - позивач, ТОВ «Стек-Комп'ютер») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003692320/28075 від 02.12.2011 р.

Постановою Львівського окружного адміністративного від 29.12.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 р., позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного від 29.12.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 р. і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу та бути присутнім у судовому засіданні не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Стек-Комп'ютер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт № 242/235/30538300 від 18.11.2011 р. та встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК), п.1.3, п.1.7 ст.1, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон).

На підставі зазначеного акту та за результатами адміністративного оскарження відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0003692320/28075 від 02.12.2011 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 3 199 984 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 504 644 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції, сплата позивачем сум ПДВ в ціні товарів (послуг), наявність належним чином оформлених видаткових та податкових накладних.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Із аналізу положень статті 7 Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений. Аналогічні положення містить п. 201.10 ст.201 ПК.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності уклав низку договорів з ТОВ «Віктор Ко», ЗАТ «Ікс-Маркет», ТОВ «Ітел Ком», ПП «Укрспецпром», ПП «Екс-постачальник-2008» та ТОВ «Крафт ЛФ».

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень ст.ст. чччччччччч202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів: договорів, податкових накладних, платіжних доручень, накладних, рахунків-фактур, банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361; та встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як вбачається із акту перевірки, податковий орган обґрунтовує свою позицію щодо нікчемності/недійсності зазначених правочинів як таких, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України. Проте, відповідач не надав суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Отже, зазначені висновки податкового органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, а посилання відповідача на частини 1, 5 ст. 203, ст. 215, частину 1 ст. 216 Цивільного кодексу України є юридично неспроможними, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Тому доводи відповідача щодо фіктивності господарських угод між позивачем та ТОВ «Віктор Ко», ЗАТ «Ікс-Маркет», ТОВ «Ітел Ком», ПП «Укрспецпром», ПП «Екс-постачальник-2008» та ТОВ «Крафт ЛФ» оцінюються колегією суддів з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності та у відповідності до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не довів при вирішенні справи те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від № 0003692320/28075 від 02.12.2011 р., вимоги щодо його скасування були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного від 29.12.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. Бухтіярова Помічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська