Постанова № 32052969, 25.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року Справа № 5009/2224/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М. - доповідачсуддів:Акулової Н. Погребняка В.Я.розглянув касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постановуГосподарського суду Запорізької області від 02.07.12р.на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.01.2013р.у справі№ 5009/2224/12 господарського суду Запорізької областіза заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс.Нафта"до боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Полонія"провизнання банкрутом за участю представників сторін: від кредитора:не з'явився від боржника:не з'явивсявід скаржника:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 02.07.2012р. у справі № 5009/2224/12 (суддя Владимиренко І.В.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Полонія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2013р. у справі № 5009/2224/12 (колегія суддів у складі головуючого судді Мартюхіної Н.О., суддів Азарової З.П., Кододової О.В.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 02.07.2012р. по справі №5009/2224/12 залишено без задоволення. Постанову господарського Донецької області від Запорізької області від 02.07.2012р. по справі №5009/2224/12 - без змін.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування Постанови Господарського суду Запорізької області від 02.07.12р. та Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2013р. у справі № 5009/2224/12, з вимогою припинити провадження у справі.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судами при прийнятті оскаржених судових актів приписів ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.34,43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, на думку скаржника, ініціюючим кредитором не надано достатніх доказів відсутності платоспроможності боржника та неналежно з'ясовано обставини щодо місцезнаходження боржника. При цьому, скаржник зауважує на тому, що доказів звернення ініціюючого кредитора до органів державної виконавчої служби, проведення виконавцем встановлених законом про виконавче провадження заходів щодо розшуку боржника-юридичної особи та майна боржника, на які може бути звернене стягнення, ініціюючим кредитором до матеріалів справи не надано. Також, скаржник звертає увагу суду нате, що простий вексель, виданий ТОВ "Полонія" не містить чіткого зазначення місця платежу, обов'язкового підпису головного бухгалтера . Крім того, скаржник посилається на те, що подання боржником податкової звітності у червні 2012року та податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012року не може свідчити про відсутність боржника за місцезнаходженням та ведення господарської діяльності.

Розпорядженням № 02-05/541 від 21.06.2013року Заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Запорощенко М.Д. ( доповідач), судді Акулова Н.В., Погребняк В.Я.

В нинішнє судове засідання представники сторін та учасників судового процесу не з'явилися поважних причин нез'явлення суду не повідомлено, про час та дату судового засідання сторони були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.06.2012р. за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс. Нафта", м. Запоріжжя порушена справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонія", м. Запоріжжя №5009/2224/12 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справу призначено до розгляду.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції було встановлено, що 29.12.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Полонія" був виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс.Нафта" вексель серії АА №2562045 на суму 383416,86грн. зі строком платежу 03.04.2012р. У зв'язку з не оплатою вказаного векселя 05.04.2012р. був вчинений протест про неоплату №1398 приватним нотаріусом - ОСОБА_7 та здійснений виконавчий напис.

Згідно отриманої відповіді на претензію, кредитору стало відомо про відсутність діяльності на підприємстві.

Постановою господарського суду Запорізької області від 02.07.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонія", м. Запоріжжя визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2013р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 02.07.2012р. по справі №5009/2224/12 залишено без задоволення. Постанову господарського Донецької області від Запорізької області від 02.07.2012р. по справі №5009/2224/12 - без змін.

Приймаючи означені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, яка містить інформацію щодо відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонія" за місцезнаходженням.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно зі ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( в редакції що діяла на момент прийняття Постанови про визнання боржника банкрутом) боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати .

За приписами ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до ст. 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника ( ч.1 ст. 23 Закону).

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів та платежів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення контролюючими органами зобов'язань по сплаті податків та зборів, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають обов'язкових зобов'язання.

Наведена вище ст. 52 Закону про банкрутство передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених вказаною статтею.

Господарський суд судом першої інстанції встановлено наявність заборгованості, що підтверджується документально.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Стаття 52 Закону про банкрутство, яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а ст. 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону, в площині безспірності грошових вимог, а саме - справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", регулюються загальними нормами Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонія" було порушено за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс.Нафта". Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість у розмірі 383416,86грн. за простим векселем АА №2562045 від 29.12.11р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що приписами Закону України " Про виконавче провадження" ( в редакції на момент звернення ініціюючого кредитора з заявою про порушення справи про банкрутство 14.06.12р.) передбачений перелік документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, у тому числі виконавчі написи.

При цьому, сам наданий до матеріалів справи Виконавчий напис від 05.04.12р. №139.0 містить припис, що він має бути пред'явлений до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом року з дня його вчинення.

Крім того, ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.06.2012року про порушення провадження у справі про банкрутство № 5009/2224/12 кредитор був зобов'язаний надати постанову про відкриття виконавчого провадження.

Проте, докази відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису від 05.04.12р. №139.0 в матеріалах справи відсутні.

З висновками про необхідність доведення безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора документами виконавчого провадження погодився Верховний Суд України в постанові № 06/337 від 17.10.2006р. у справі № 3/157.

Отже, ініціюючим кредитором не доведено при порушенні провадження у справі безспірності його грошових вимог.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 15 (п. 27) роз'яснено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.

Крім того, судова колегія вважає необхідним звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( в редакції що діяла на момент прийняття заяви про порушення справи про банкрутство) суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, з підстав, передбачених ст. 63 ГПК України, з урахуванням вимог цього Закону, про що виносить відповідну ухвалу.

За приписами п. 11 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( в редакції чинній на момент прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство) кредитор зобов'язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутство надіслати боржнику копії заяви та доданих до неї документів.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються, зокрема, докази відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України позовна заява повертається без розгляду якщо до позовної заяви не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ініціюючим кредитором, ТОВ "Транс.Нафта", до заяви про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонія" в якості доказу надіслання копії заяви додано фіскальний чек №8179 від 14.06.2012року на адресу ТОВ "ТАЙГЕТ", який, взагалі, не є учасником даної справи.

Від так, в матеріалах справи відсутній доказ надіслання копії заяви про порушення справи про банкрутство боржнику, Товариству з обмеженою відповідальністю "Полонія".

Крім того, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 63 ГПК України позовна заява повертається в разі, якщо в ній не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Проте, заява ТОВ "Транс.Нафта" про порушення справи про банкрутство взагалі не містить посилань на обставини з якими законодавець пов'язує порушення справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, на момент порушення справи в позовних матеріалах взагалі був відсутній Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 448084 , а також посилання на нього в заяві про порушення справи про банкрутство від 12.06.2012року. При цьому, слід зауважити, що вказаний вище Витяг був наданий на запит ОСОБА_6 від 13.06.2012р. станом на 13.06.2012р., що виключає можливість обізнаності про нього та відомостей щодо статусу боржника , станом на 12.06.2012р. - момент створення заяви про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонія". До того ж, в додатках до заяви означений документ взагалі не значиться. Таким чином, у судової колегії виникає сумнів щодо його з'явлення в матеріалах справи.

Виходячи з викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що господарський Запорізької області без належних правових підстав порушив провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону, в порушення вимог ст. 34 ГПК України, без належних доказів наявності безспірних вимог ініціюючого кредитора , незаконно продовжив процедуру банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонія" та визнав його банкрутом.

Враховуючи вищевикладені та встановлені порушення при зверненні Боржника із заявою про порушення справи про банкрутство, а також те, що дотримання та підтвердженність належними доказами у справі умов, передбачених нормами ст. 6 Закону про банкрутство, є обов'язком при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство, недотримання ж будь-якої із передбачених вказаною нормою вимог виключає подальше провадження у справі про банкрутство (якщо справа вже була порушена), провадження у справі про банкрутство Підприємства підлягає припиненню із застосуванням норм п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Статтею 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби задовольнити .

Постанову Господарського суду Запорізької області від 02.07.12р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2013р. у справі № 5009/2224/12 скасувати.

Провадження у справі № 5009/2224/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонія" припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонія" на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, рахунок отримувача: 31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820019) 573грн. 50коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова В. Погребняк