Постанова № 32052936, 21.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 р. Справа № 804/6181/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

при секретарі судового засідання: Самоварові А.В.

за участю:

представників позивача: Макаренка О.Ю., Цирюліка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Христофорівський завод вогнетривких блоків та бетонів»

до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Христофорівський завод вогнетривких блоків та бетонів» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 22 листопада 2012 року №0000022240 та від 23 листопада 2012 року №0000032240, якими позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

В обґрунтування пред'явленого позову зазначалося, що відповідачем безпідставно було зроблено висновок про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ «СК «Лінкруст» та ТОВ «АТР-СВ», оскільки ці правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, натомість, акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цим первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами даного правочину.

У судовому засіданні представники позивача підтримали пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просили повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач неправомірно завищив суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «СК «Лінкруст» та ТОВ «АТР-СВ», оскільки правочини, укладені з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, через те, що в ході проведення перевірки видалося неможливим встановити місце навантаження, розвантаження та передачі блоків, так як відсутні первинні документи, а саме: товарно-транспортні накладні, шляхові листи, посвідчення на відрядження, акти приймання-передачі блоків. Крім того згідно договору з ТОВ «СК «Лінкруст» його вартість становить 500000грн., а послуги фактично надані на 424080грн., однак додаткової угоди щодо зміни вартості не надано. Також неможливо встановити сутність та зміст наданої ТОВ «СК «Лінкруст» позивачу послуги «дообробка блоків», тим більше, що протягом перевіряємого періоду, крім жовтня 2012 року, позивач здійснював виробництво блоків без їх дообробки, тому незрозуміло доцільність цієї послуги і яким чином вона пов'язана з господарською діяльністю позивача. При цьому до перевірки не надано документи щодо підтвердження оприбуткування товару, отриманого від ТОВ «АТР-СВ», на складі позивача. Також відповідачем зазначалося, що ТОВ «АТР-СВ» не мало права здійснювати торгівлю сировиною, яка постачалася позивачу, оскільки це не відноситься до основних видів діяльності цього суб'єкта господарювання. Крім того від ДПІ у м. Дніпродзержинську було отримано акт позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «АТР-СВ», згідно якого встановлено відсутність основних засобів на цьому підприємстві, а також недостатність необхідної чисельності працівників (на підприємстві працює 1 особа). Таким чином, позивачем були відображені у податковій звітності правові відносини без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість та несплати цього податку.

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення пред'явленого позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього, та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Христофорівський завод вогнетривких блоків та бетонів» (далі - ТОВ «ХЗВБІБ») (код ЄДРПОУ 20299219) зареєстрований 10.06.1994р. рішенням Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області №208/4, перебуває на обліку в Криворізькій північній міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Криворізька північна МДПІ Дніпропетровської області ДПС) як платник податків.

На підставі наказу Криворізької північної МДПІ Дніпропетровської області ДПС від 11.10.2012р. №816 працівниками цього органу державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ХЗВБІБ» з питань правомірності формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року за період з 01.10.2011р. по 31.08.2012р.

За результатами означеної перевірки було складено акт №117/224-20299219 від 29.10.2012р., яким зафіксовано допущення позивачем порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, п.п.1,5 ст.203, п.п.1,2 ст.215, ст.216, ст.234 ЦК України, внаслідок чого ТОВ «ХЗВБІБ» завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на 88480грн., таким чином донараховано податок на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 14110грн., та встановлено завищення рядка 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» в декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму податку на додану вартість у розмірі 74370грн.; по декларації за серпень 2012 року підприємством завищено рядок 24 на суму 78269грн., в тому числі за жовтень 2011 року на 62818грн., за листопад 2011 року на 15451грн. Висновки зазначеного акту обґрунтовані тим, що позивач неправомірно завищив суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «СК «Лінкруст» та ТОВ «АТР-СВ», оскільки правочини, укладені з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, через те, що в ході проведення перевірки видалося неможливим встановити місце навантаження, розвантаження та передачі блоків, так як відсутні первинні документи, а саме: товарно-транспортні накладні, шляхові листи, посвідчення на відрядження, акти приймання-передачі блоків. Крім того згідно договору з ТОВ «СК «Лінкруст» його вартість становить 500000грн., а послуги фактично надані на 424080грн., однак додаткової угоди щодо зміни вартості не надано. Також неможливо встановити сутність та зміст наданої ТОВ «СК «Лінкруст» позивачу послуги «дообробка блоків», тим більше, що протягом перевіряємого періоду, крім жовтня 2012 року, позивач здійснював виробництво блоків без їх дообробки, тому незрозуміло доцільність цієї послуги і яким чином вона пов'язана з господарською діяльністю позивача. При цьому до перевірки не надано документи щодо підтвердження оприбуткування товару, отриманого від ТОВ «АТР-СВ», на складі позивача. Також відповідачем зазначалося, що ТОВ «АТР-СВ» не мало права здійснювати торгівлю сировиною, яка постачалася позивачу, оскільки це не відноситься до основних видів діяльності цього суб'єкта господарювання. Крім того від ДПІ у м. Дніпродзержинську було отримано акт позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «АТР-СВ», згідно якого встановлено відсутність основних засобів на цьому підприємстві, а також недостатність необхідної чисельності працівників (на підприємстві працює 1 особа). Таким чином, позивачем були відображені у податковій звітності правові відносини без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість та несплати цього податку (а.с.26-45).

На підставі означеного акту перевірки Криворізькою північною МДПІ Дніпропетровської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 22 листопада 2012 року №0000022240, яким ТОВ «ХЗВБІБ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 78269грн., а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23 листопада 2012 року №0000032240, яким ТОВ «ХЗВБІБ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 17638грн., з яких за основним платежем - 14110грн. та за штрафними санкціями - 3528грн. (а.с.46,47).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС у Дніпропетровській області скаргою від 03.12.2012р. №204 (а.с.49-62,63).

Рішенням ДПС у Дніпропетровській області, прийнятим за результатами первинної скарги, залишено без змін повідомлення-рішення форми «В4» від 22 листопада 2012 року №0000022240 та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23 листопада 2012 року №0000032240 в частині визначення грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у сумі 3899грн. та в частині застосування до нього штрафної санкції у розмірі 975,25грн., в іншій частині це податкове повідомлення-рішення - залишено без змін.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 10.04.2013р. за №489/6/99-99/10-15 скарга позивача на вищевказані податкові повідомлення-рішення та на рішення ДПС у Дніпропетровській області, прийняте за результатами первинної скарги, залишена без задоволення (а.с.66-69).

Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.

У відповідності п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ХЗВБІБ» та ТОВ «СК «Лінкруст» було укладено договір №36 від 29.07.2011р., згідно якого ТОВ «ХЗВБІБ», як замовник, доручає ТОВ «СК «Лінкруст», як виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику наступні послуги: попереднє сортування блоків замовника, механічна дообробка блоків замовника, в тому числі: шліфування поверхонь, обробка кутів, обробка поверхонь вогнетривких блоків з доведенням їх до суворо паралельного стану по відношенню один до одного. Роботи проводять власним обладнанням виконавця. Загальна вартість договору становить 500000грн., в тому числі ПДВ. Даний договір набирає чинності з моменту підписання та дії до 31.12.2011р., у разі, якщо жодна із сторін не виказала наміру розірвати цей договір, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Як пояснили представники позивача у судовому засіданні, вказані послуги надавалися працівниками ТОВ «СК «Лінкруст» на території складських приміщень ТОВ «ХЗВБІБ», де зберігалися блоки, які потребували дообробки. Необхідність такої дообробки була викликана тим, що позивачем в переважній більшості виробляються блоки великого розміру (вогнетривкі дінасо-кварцитові блоки (ДБК), при цьому весь асортимент ДБК виготовляється з однієї марки бетону і відрізняється лише розмірами і, відповідно, вагою від 0,3 до 6,5 тонн). Непродані блоки зберігаються на підприємстві як резерв і можуть бути продані за відповідним замовленням. У зв'язку із тим, що станом на липень 2011 року в резерві ТОВ «ХЗВБІБ» перебували блоки великого розміру, а замовлення від контрагентів надходили на постачання блоків меншого розміру, позивач вимушений був використати послугу з дообробки цих блоків, надану ТОВ «СК «Лінкруст», яка фактично полягала в тому, що великі блоки були розрізані навпіл та дооброблені шляхом шліфування поверхонь, обробки кутів, обробки поверхонь вогнетривких блоків з доведенням їх до суворо паралельного стану по відношенню один до одного, а залишки (відходи) після такого розпилу блоків використані позивачем у власній господарській діяльності для подшихтовки у виробництві нових партій ДБК (безвідходні операції).

На підтвердження наведеного позивачем надано суду інвентаризаційні відомості від 01.04.2011р., 01.07.2011р. та від 01.10.2011р., складені за результатами проведених з метою встановлення наявності відповідних блоків на складах заводу інвентаризацій, з яких вбачається, що кількість великих блоків ДБК 15/27 зменшилась, а кількість блоків БК-4 та БК-5, які є меншого розміру, збільшилась (а.с.128-131).

Крім того позивачем надано суду договори з ПП «Промоблік» від 03.01.2006р., з ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.Н.Кузьміна» від 23.12.2010р., ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 17.02.2011р., ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» від 25.11.2009р., а також специфікації та додаткові угоди до них, рахунки-фактури, видаткові накладні тощо, з яких вбачається, що означеними контрагентами, які є постійними покупцями у позивача, періодично, починаючи з моменту укладення з ними вказаних договорів, та протягом 2011 року, ТОВ «ХЗВБІБ» надаються замовлення на постачання ним вогнетривких блоків відповідного розміру, на виконання яких, зокрема, у серпні, вересні 2011 року позивачем переважно постачалися блоки БК-5 (а.с.133-199).

Означене підтверджує доводи позивача про наявність у нього виробничої необхідності на збільшення кількості блоків меншого розміру, зокрема БК-5.

При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача відносно того, що згідно договору ТОВ «ХЗВБІБ» з ТОВ «СК «Лінкруст» неможливо встановити сутність та зміст наданої ТОВ «СК «Лінкруст» позивачу послуги «дообробка блоків», оскільки таке твердження спростовується вищенаведеним, а також тим що у договорі №36 від 29.07.2011р. чітко прописано у чому саме полягає зміст такої послуги.

Таким чином, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «СК «Лінкруст» підтверджується копіями первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договору про надання послуг №36 від 29.07.2011р., рахунку №126 від 06.10.2011р. на оплату послуг, наданих за цим договором, у розмірі 424080,00грн., в тому числі ПДВ - 70680,00грн. ; акту здачі-приймання наданих робіт №126 від 06.10.2011р. на цю ж суму; податкової накладної, банківської виписки від 21.10.2011р. (щодо підтвердження проведених у безготівковій формі розрахунків).

Також судом встановлено, що між ТОВ «ХЗВБІБ» та ТОВ «АТР-СВ» було укладено договори №71 від 10.10.2011р. та №76 від 28.10.2011р., згідно яких ТОВ «АТР-СВ», як постачальник, зобов'язувався поставити ТОВ «ХЗВБІБ», як покупцю, товар, кількість і номенклатура якого зазначена у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цих договорів, а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та оплатити його.

Згідно специфікацій до вказаних договорів ТОВ «АТР-СВ» поставило ТОВ «ХЗВБІБ» товар: лом шамота та портландцемент.

Вищенаведені операції були відображені позивачем у бухгалтерському обліку по Дт по рах.201 «Сировина і матеріали» з Кт рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», та по Дт по рах.641 «Розрахунки по податкам» з Кт рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Крім того позивачем надано суду інвентаризаційні відомості на складі від 01.10.2011р., виробничі звіти за жовтень та листопад 2011 року, матеріальні звіти за жовтень та листопад 2011 року, а також оборотно-сальдові відомості по рахункам 281 «Товари на складі» та 201 «Основна сировина» за жовтень та листопад 2011 року, з яких вбачається оприбуткування позивачем отриманого від ТОВ «АТР-СВ» товару.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «АТР-СВ» підтверджується копіями первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договорів поставки №71 від 10.10.2011р. та №76 від 28.10.2011р., специфікацій до них, рахунків на оплату товарів, видаткових та податкових накладних, банківських виписок від 28.10.2011р. та від 07.11.2011р.

Посилання відповідача на те, що ТОВ «АТР-СВ» не мало права здійснювати торгівлю сировиною, яка постачалася позивачу, оскільки це не відноситься до основних видів діяльності цього суб'єкта господарювання, судом до уваги не приймаються, оскільки відсутність такого виду діяльності у переліку основних видів діяльності цього суб'єкта господарювання не є перешкодою для її здійснення, тим більше, що такий вид діяльності, як неосновний, може здійснюватися підприємством згідно переліку видів діяльності, вказаному у його Статуті. При цьому відповідачем не надано доказів того, що це не є передбаченою Статутом ТОВ «АТР-СВ» діяльністю. При цьому на здійснення такого виду діяльності не потрібно отримувати відповідний дозвіл (ліцензію), тому твердження відповідача про протиправність такої діяльності ТОВ «АТР-СВ» є безпідставним.

Таким чином, податковий кредит позивачем було сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах закону, при цьому відповідачем не заперечується, що при оформленні означених вище податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, а первинні документи відповідають вимогам, передбаченим ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з акту перевірки позивача, останнім було дотримано вимоги податкового законодавства щодо включення сум податку на додану вартість за виписаними його контрагентами податковими накладними до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду, відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатків 5 до податкових декларацій з ПДВ за відповідний звітний період.

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних суд зазначає, що, оскільки обов'язок передати товар у власність позивача як покупця покладається саме на постачальника (ТОВ «АТР-СВ»), що закріплено укладеними з цим контрагентом договорами, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо постачальника (продавця), а не щодо покупця товару, а відтак, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності операцій. При цьому товарно-транспортна накладна є обов'язковою саме для підтвердження витрат господарської діяльності, у разі віднесення до них витрат на транспортування товару, що позивачем не здійснювалося ні при взаємовідносинах з ТОВ «АТР-СВ», ні з ТОВ «СК «Лінкруст». А при формуванні податкового кредиту за операціями з надання послуг та з постачання товару з віднесенням до його складу сум ПДВ, включених у вартість цього товару (послуг), товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом.

Зміст укладених ТОВ «ХЗВБІБ» договорів з ТОВ «СК «Лінкруст» та ТОВ «АТР-СВ» не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагентів та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Так, необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, як на час укладення угод між позивачем та його означеними вище контрагентами, так і на час їх виконання, останні знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Посилання відповідача на те, що позивач неправомірно завищив суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «АТР-СВ», оскільки правочин, укладений з цим контрагентом не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки акту позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «АТР-СВ», отриманого відповідачем від ДПІ у м. Дніпродзержинську, згідно якого встановлено відсутність основних засобів на цьому підприємстві, а також недостатність необхідної чисельності працівників (на підприємстві працює 1 особа), судом до уваги не приймаються, оскільки складські, торгівельні приміщення, транспорт та виробниче обладнання взагалі могли орендуватися вказаним суб'єктом господарювання за цивільно-правовими договорами з іншими контрагентами, а трудові ресурси залучатися також на підставі окремих цивільно-правових угод. При цьому не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Крім того, навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ та віднесення до складу витрат відповідних сум за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Тим більше, що жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків - одержувачів товарів - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу) тощо.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та про їх скасування, а отже про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 993 грн. 49 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (а.с.2,3), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 993 грн. 49 коп.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Христофорівський завод вогнетривких блоків та бетонів» до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Податкові повідомлення-рішення Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 22 листопада 2012 року №0000022240 та від 23 листопада 2012 року №0000032240 - визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Христофорівський завод вогнетривких блоків та бетонів» (код ЄДРПОУ 20299219) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 993 грн. 49 коп. (дев'ятсот дев'яносто три гривні сорок дев'ять копійок).

Повний текст постанови виготовлено 26 червня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова