Постанова № 32052812, 04.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 р. Справа № 804/6160/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВрони О. В. при секретаріМаксименко Е.М. за участю: представників позивача Сергеєвої М.Ш., Степіна К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Металургпром» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Металургпром» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби з позовними вимогами:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 23.04.2013р. №0000542202, № 0000552202 та №0000572202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Науково-виробниче підприємство «Металургпром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений акт від 08.04.2013р. за №754/221/13463138, в якому зроблений висновок про порушення ТОВ НВП «Металургпром» п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України з урахуванням норм п.п. 14.1.36 п. 14.1, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п. 8.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р., п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 759843,0 грн., у том числі: 2010 рік - в сумі 680732,0 грн., 1 квартал 2011 р. - 16169,0 грн., 2-4 квартал 2011р - 41618,0 грн. 2012 рік-21324,0 грн., завищено бюджетне відшкодування з ПДВ на загальну суму 358608,0 грн., у тому числі листопад 2010р.-733,0 грн., березень 2011р.-497,0 грн., квітень 2011р.-9,0 грн., серпень 2011р. -258165,0 грн., вересень 2011р. - 2017,0 грн., листопад 2011р. - 3888,0 грн., грудень 2011р. - 46122,0 грн. січень 2012р. - 47177,0 грн. та завищено залишок від'ємного значення ПДВ ряд.24 декларації за грудень 2012р. -35527,0грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 23.04.13р. №0000542202, № 0000552202 та №0000572202, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 935 358 грн.00 коп., з яких за основним платежем - 759 843 грн., за штрафними санкціями - 175515грн., та суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 448 134 грн. 50 коп., з яких за основним платежем - 358 608 грн., за штрафними санкціями - 89526 грн. 50 коп. відповідно, та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 35 527грн.

Позивач вважає рішення ДПІ від 23.04.13р. №0000542202, № 0000552202 та №0000572202 протиправними, оскільки товариством було правомірно сформовані валові доходи, валові витрати, амортизаційні відрахування та податковий кредит, а висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам таких взаємовідносин, то податкові повідомлення-рішення від 23.04.13р. №0000542202, № 0000552202 та №0000572202, винесені з посиланням на такі висновки акту перевірки, підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесенні правомірно на підставі обґрунтованих висновків акту перевірки які повністю відображають порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства.

Заслухавши, пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Металургпром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складений акт від 08.04.2013р. за № 754/221/13463138, в якому зроблений висновок про порушення ТОВ НВП «Металургпром»:

- п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) п.п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України з урахуванням норм п.п. 14.1.36 п. 14.1, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п. 8.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 759843,0 грн., у тому числі: 2010рік - в сумі 680 732,0грн., 1 квартал 2011року- 16169,0грн., 2-4 квартал 2011року - 41618,0 грн., 2012 рік - 21324,0грн.

- п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення ПДВ за липень 2011 року на загальну суму 139348,0грн., за січень 2012р. - 122585,0грн., за грудень 2012р. - на суму 35527,0грн.; завищено бюджетне відшкодування згідно декларації за січень 2012р. на суму 47177,0грн.; занижено ПДВ, що підлягає сплаті на суму 334532,0 грн., а саме: за серпень 2011р. - 295953,0грн., вересень 2011р. - 32035,0грн., жовтень 2011р. - 4224,0 грн., листопад 2011р. - 2320,0грн.

- Статті 1 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, нараховано пені в розмірі 6196,17грн.

- пункту 51.1. ст.51 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VI, підприємство відобразило не у повному обсязі в податковому розрахунку за формою - 1 ДФ за IV квартал 2012р. виплату доходів фізичній особі-підприємцю.

На адресу податкової інспекції позивачем направлялися заперечення на акт перевірки, які були розглянуті податковим органом та яким було змінено висновок щодо завищення податкового кредиту, а саме:

завищено бюджетне відшкодування з ПДВ на загальну суму 358608,0грн., у тому числі: листопад 2010р. - 733,0грн., березень 2011р. - 497,0грн., квітень 2011р. - 9,0грн., серпень 2011р. - 258165,0грн., вересень 2011р. - 2017,0грн., листопад 2011р. - 3888,0грн., грудень 2011р.- 46122,0грн., січень 2012р. - 47177,0грн., крім того завищено залишок від'ємного значення ПДВ в ряд. 24 декларації за грудень 2012р. - 35527,0грн., в іншій частині висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі вказаних висновків відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 23.04.2013р. №0000542202, № 0000552202 та №0000572202, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 935358 грн.00 коп., з яких: за основним платежем - 759 843 грн., за штрафними санкціями - 175515 грн., та суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 448134 грн. 50 коп., з яких за основним платежем - 358 608 грн., за штрафними санкціями - 89526 грн. 50 коп. відповідно, та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 35 527 грн.

Встановлені правопорушення та винесені податкові повідомлення-рішення обґрунтовуються такими висновками що були зроблені відповідачем під час перевірки:

Щодо заниження валового доходу: у 2 кварталі 2010р. (червень 2010р.) ТОВ НВП «Металургпром» були оприбутковані основні фонди, придбання/або спорудження яких не підтверджено первинними документами на загальну суму 2 146 355,85 грн.; у 3 кварталі 2010р. (липень 2010р.) підприємством також оприбутковані основні фонди, придбання яких не підтверджено первинними документами на загальну суму 56 468,83 грн.

Згідно штатного розпису ТОВ «НВП Металургпром», наданого станом на 01.01.2010 р. кількість працюючих - 28 осіб, серед яких відсутні посади будівельників. Крім того, згідно первинних документів, протягом 2010р. підприємством не здійснювалось придбання будівельних матеріальних матеріалів.

У зв'язку з тим, що підприємством не були надані первинні документи, що підтверджують походження вищевказаних основних фондів, підприємством ТОВ НВП «Металургпром» у 2 та 3 кв. 2010р. безоплатно отримані основні фонди, у зв'язку з чим в порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування; прибутку підприємств» встановлено заниження інших доходів у 2 кварталі 2010р. - 2146356,0 грн., у 3 кварталі 2010р.- 56469,0 грн.

Стосовно завищення валових витрат то у зв'язку з тим, що підприємством не були надані первинні документи, що підтверджують походження вищевказаних основних фондів, ТОВ НВП «Металургпром» у 2кв. 2010р. та 3 кв.2010р. безоплатно отримані основні фонди, у зв'язку з чим занижено валові доходи у 2 кв.2010р. на суму - 2146356,0 грн., у 3 кв. 2010р. - на суму 56469,0 грн.

З урахуванням викладеного, оскільки амортизації в податковому обліку підлягають витрати на придбання (самостійне виготовлення) основних засобів, то на основні засоби, безоплатно отриманих платником податку, амортизація не нараховується. Тому, до переліку об'єктів основні засобів, які підлягають амортизації у податковому обліку з 01.04.2011р., не відносяться основні засоби безоплатно отримані платником податку.

В порушення п.п.144.1 Податкового Кодексу України встановлено завищення валових витрат на загальну суму 203094,0 грн, в т.ч. 2 квартал 2011р. -33849,0грн, 9 місяців 2011р. - 33 849,0 грн., 2011 рік - 33 849,0 грн., півріччя 2012р. - 33849,0 грн., 3 квартали 2012р. - 33849,0 грн., рік 2012р - 33849,0грн.

Також, в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ НВП "Металургпром" здійснював операції із придбання сировини та матеріалів для виробництва запасних частин до подрібнювального обладнання (бронефутеровки з чорних металів до млинів, бронефутеровки для цементних млинів), які в подальшому експортовані ООО "РОСС" (Російська Федерація), ОАО "КРИЧЕВЦЕМЕНТНОШИФЕР" (Білорусь), ЗАТ "РЬІБНИЦКИЙ ЦЕМЕНТНЬІЙ КОМБИНАТ" (Російська Федерація).

Визначаючи базу оподаткування з податку на прибуток, ТОВ НПВ «Металургпром» включив до складу витрат собівартість виготовлених товарів, а до складу доходу - вартість реалізованої продукції.

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Виняток становлять види продукції (робіт, послуг), щодо яких встановлено державні ціни.

Згідно норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, підприємство з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку. Підприємство має право відображати в бухгалтерському обліку всі господарські операції, в тому числі ті, які призвели до отримання балансового збитку.

В результаті реалізації товарів за цінами, нижчими ніж ціна придбання, відбувається зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції) та збільшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва. Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між ціною придбання товарів та ціною їх продажу.

За податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто не призводить до отримання прибутку. Такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних інших джерел.

Згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ НВП «Металургпром» протягом 2010р. - 2011р. постійно здійснювало збиткову діяльність. Дохід від реалізації товару (рахунок 701) становить 2010 рік - 819,0 тис. грн., а витрати (рах.80, 81, 82, 831) - 1222,4 тис. грн. Збиток становить - 403,4 тис. грн. , в т.ч. за 1 квартал - 109,4 тис. грн., півріччя 2010р. - 202,3 тис. грн., 9 місяців 2010- 482,6 тис. грн., рік 2010 - 403,4 тис. грн. Дохід від реалізації товару (рахунок 701) становить 2011 рік - 3458,3 тис. грн., а витрати (рах.901, 91, 92, 93) - 3537,7 тис. грн. Тобто збиток становить - 79,4 тис. грн., в т.ч. півріччя 2011р. -236,2 тис. грн., 9місяців 2011р. - 155,0 тис. грн., рік 2011 - 79,4 тис. грн.

В порушення п.5.1, п5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.1 ст.138 Податкового кодексу України з урахуванням норм 14.1.36 п. 14.1, пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, ТОВ НВП «Металургпром» завищено валові витрати на суму збитків від реалізації продукції на експорт за 2010 рік на загальну суму 403400,0 грн., за 2011 рік на загальну суму 79400,0грн.

Щодо завищення амортизаційних відрахувань то у зв'язку з тим, що підприємством не були надані первинні документи, що підтверджують походження вищевказаних основних фондів, підприємством ТОВ НВП «Металургпром» у 2 кв. 2010р. та 3 кв.2010р. безоплатно отримані основні фонди, у зв'язку з чим занижено валові доходи у 2 кв.2010р. на суму - 2146356,0 грн., у 3 кв. 2010р. - на суму 56469,0 грн. В порушення п.п.8.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищено амортизаційні відрахування на загальну суму 181378,0 грн., в т.ч. у 3 кварталі 2010р. на суму 49209,0 грн., 4 кварталі 2010р. на суму 67492,0 грн., 1 кварталі 2011р. на суму 64677,0грн.

Стосовно завищення податкового кредиту, то в ході перевірки встановлено, що товар реалізовано позивачем в 2010-2011 р. р. нижче своєї собівартості.

Отже, визначення ТОВ НВП «Металургпром» витрат на придбання матеріалів та виробництво запчастин для бронефутеровок здійснено без урахування витрат на сплату ПДВ, а валових доходів від реалізації товару - з урахуванням бюджетного відшкодування цього податку (зменшення сплати поточних платежів по ПДВ за рахунок сформованого податкового кредиту), що не свідчить про одержання доходу і тому в сукупності такі операції не відповідають меті підприємницької діяльності - одержанню прибутку.

Так, як ПДВ не враховується при визначенні бази оподаткування податком на прибуток, необхідність виключення ПДВ зі складу собівартості та доходів зумовлена правилами оподаткування податком на прибуток, а саме підпунктом 135.4.1 пункту 135.4 ст. 135, пункту 138.8 ст. 138, підпункту 139.1.6 пункту 139.1 ст. 139 ПК України.

Оскільки ТОВ НВП «Металургпром» є платником податку на додану вартість, на нього не поширюються дії підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 ПК України в частині, яка відноситься до платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, та до складу витрат яких входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

Таким чином, саме визначення бази оподаткування операцій без урахування витрат на сплату ПДВ призвело до помилкового висновку платником податку про отримання доходу від зазначених операцій, а тому дохідність є умовною, оскільки досягнута за рахунок бюджетного відшкодування ПДВ.

Тобто зі змісту угод платника податку, дана операція є операцією з продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, за рахунок чого вбачається навмисне збільшення податкового кредиту, і, як слідство, заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Це свідчить про те, що операція не відповідає меті підприємницької діяльності - одержанню прибутку.

Отже, перевіркою встановлено, що ТОВ НВП «Металургпром» здійснювало операцію з експорту товару, яка не мала під собою мети отримання доходу, а була направлена на подальшу мінімізацію сплати ПДВ. Намір одержати дохід лише в обраний підприємством спосіб - не можна розглядати як самостійну ділову мету. За наведених обставин наявність у товариства належно оформлених документів, які відповідно до ПКУ необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих податкових накладних, не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки платником не доведено об'єктивність та поважність причин продажу товарів за ціною, нижчою від ціни придбання. Головною метою було одержання доходу за рахунок несплати відповідних сум ПДВ в бюджет та, як наслідок, незаконно заволодівати державним майном. Згідно зі ст.228 ЦКУ правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок. Тобто, дані операції не містять під собою ділової мети в отриманні прибутку, а спрямовані виключно на отримання доходу за рахунок заниження ПДВ до сплати.

Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 ст. 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.

Підприємством не додержано вимоги пункту 198.3 статті 198 ПК України, згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної") вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

В порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 та ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ НВП«Металургпром» завищено податковий кредит за період 2010р. - 2011р.

Суд вважає, що відповідачем в акті перевірки зроблені помилкові висновки та необґрунтовано прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення з огляду на наступне.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення ТОВ НВП «Металургпром» п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» через не включення до інших доходів основних фондів не підтверджених первинними документами у ІІ кварталі 2010р. на загальну суму 2 146 355,85 грн. та у ІІІ кварталі 2010 р. на загальну суму 56468,83 грн. як безоплатно отриманих та завищення амортизаційних відрахувань за загальну суму 181 378,0грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Згідно з пп. 4.1.1. п. 4.1 валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). Відповідно до пп. 4.1.6. п. 4.1 Закону валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

За змістом п. 1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.13 Податкового кодексу України безоплатно наданими товарами (роботами, послугами) є: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Пунктом 138.1 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.135.5.4 п.135.5. ст.135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З матеріалів справ та наданих документів вбачається, що позивач протягом 2005 р.-2010 р. на платній основі отримував сировину, матеріали, послуги (роботи) на спорудження нежитлових будівель виробничої дільниці, розташованої в м. Марганець по вул. Лазо, буд.24г та виготовлення виробничого обладнання.

Таким чином, нежитлові будівлі та виробниче обладнання не відповідають жодній з наведених пп.1.23 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ознак сум безоплатно наданих товарів (робіт, послуг), та жодному критерію доходу у зв'язку з чим правові підстави для включення позивачем вартість основних фондів у ІІ кварталі 2010р. на загальну суму 2146355,85грн. та у ІІІ кварталі 2010р. на загальну суму 56468,83грн. до інших доходів відсутні.

Судом не приймаються посилання відповідача на факт відсутності первинних документів, що підтверджують придбання або будівництво основних фондів, введених к експлуатацію протягом червня 2010р. на суму 2146355,85грн., протягом липня 2010р. на суму 56468,83грн., оскільки придбання товарів, робіт (послуг), нарахування та сплата заробітної плати підтверджено наданими суду документами первинного бухгалтерського обліку, а саме договорами, податковими та видатковими накладними, актами здачі-прийнятті робіт, актами списання ТМЦ, документами про їх оплату, актами установки обладнання ті ін..

У зв'язку з залучення працівників до виконання робіт з виготовлення та встановлення обладнання на виробничій дільниці оформленого розпорядженнями ТОВ НВП «Металургпром», останнім здійснено витрати на заробітну плату та відрахування протягом 2006-2010р. у сумі 951394,97грн., яка була нарахована та виплачена у встановлені строки, що підтверджується наказами (розпорядженнями), відомостями нарахування та виплати заробітної плати.

В бухгалтерському обліку відповідні операції з виконання (прийняття) робіт від підрядників ТОВ НВП «Металургпром» відображено кореспонденцією з кредиту рахунку № 377 «Розрахунки з іншими кредиторами» (вартість послуг без ПДВ), в дебет рахунку №15 «Придбання (виготовлення) основних засобів, та у частині використаних матеріалів - кредит рахунку №20 «Запаси» та №64 «Розрахунки по податках» (в частині ПДВ у складі вартості послуг), № 65 «Заробітна плата», № 66 «Відрахування заробітної плати». Факт відображення в бухгалтерському обліку позивача операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей, послуг (робіт) в ході проведення перевірки встановлений.

Таким чином, капітальні інвестиції на спорудження нежитлових будівель виробничої дільниці та виготовлення обладнання виробничого призначення, які сформовані протягом 2005р.-2010р. за рахунок придбання товарів, робіт (послуг) та силами працівників ТОВ НВП «Металургпром» набули статусу основних фондів в момент введення їх в експлуатацію у ІІ кварталі 2010р. на загальну суму 2146355,85 грн. та у ІІІ кварталі 2010р. на загальну суму 56468,83грн.

Окрім цього, позивачем отримано акт готовності об'єкта до експлуатації № б/н від 12.03.2010р. та сертифікат відповідності № ДП 000274 від 08.06.2010 р., виданого Інспекцією ДАБК у Дніпропетровській області. В подальшому відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. N 7/5, позивач отримав свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ № 043228, виданого виконкомом Марганецької міської ради від 22.09.2010р. та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27403415 від 22.09.2010р., виданого ДО КП «Марганецьке БТІ».

Відповідно до п.п. 8.1.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів.

Згідно приписів п. 14.1.3 розділу I Податкового кодексу України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації):

Враховуючи те, що основні фонди ТОВ НВП «Металургпром» не набули статусу безоплатно отриманих з огляду на вище викладене, підприємство мало право на здійснення амортизації основних фондів, протягом усього періоду їх експлуатації з поступовим віднесенням до витрат шляхом нарахування амортизації.

У період дії Податкового кодексу підприємством нарахування амортизації здійснювало у відповідності за ст.145, 146 ПКУ. Також на виконання норм розділу ХХ «Перехідні положення» підрозділу 4 п. 6 станом на 01.04.2011р. на підприємстві проведено інвентаризацію основних засобів. Результати інвентаризації відображено у відомості про проведення інвентаризації, які досліджені відповідачем, про що зазначено в акті перевірки. Також визначена на 01.04.2011р. вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, не спростовуються відповідачем в акті перевірки.

Таким чином, суд вважає, що висновок податкового органу щодо заниження позивачем валових доходів, завищення амортизаційних відрахувань та визначення податку на прибуток за вказаний період є необґрунтованим.

Щодо висновків контролюючого органу про здійснення ТОВ НВП «Металургпром» протягом 2010-2011року збиткової діяльності, що в порушення п.5.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, з урахуванням норм п. 14.1.36 п. 14.1, п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК призвело до завищення валових витрат на суму збитків від реалізації на загальну суму 403 400 грн., за 2011р. на загальну суму 79 400 грн., суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що вказаний висновок відповідача ґрунтується на показниках бухгалтерського обліку (кореспонденцію рахунків 801, 802, 701) в той час як в податковому обліку збитки не відображались, що підтверджується деклараціями з податку на прибуток. Отже, при встановленні збитковості діяльності позивача не було проаналізовано умови правочинів платника податків, що внаслідок порівняння даних декларацій з податку на прибуток (з позитивними результатами), поданих позивачем до податкового органу та даних бухгалтерського обліку на підприємстві.

Господарські операції TOB НВП «Металургпром» проводилися з метою отримання фінансового прибутку, здійснювалися з рентабельністю та мали для підприємства економічний ефект. Всі первинні бухгалтерські документи по всім господарським операціям були надані під час перевірки посадовим особам податкового органу. Для забезпечення господарської діяльності грошові кошти витрачалися на облаштування адміністративних та виробничих приміщень, телекомунікаційні послуги, паливо для автотранспорту, відшкодовування витрат працівників на навчання та ін. Своєчасно проводилася виплата заробітної плати та сплата податків, в податковому обліку збитку не відображалось.

Всі витрати позивача підтверджені належним чином оформленими перинними бухгалтерськими документами та пов'язані з його господарською діяльністю.

Пунктом 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі виграти з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті; суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування».

Згідно до п.п. 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Витрати позивача підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які були надані під час перевірки посадовим особам ДПІ, накладними, актами здачі-передачі, розрахунковими документами та ін.

Згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється об'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Згідно пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 353 від 28 грудня 2000 року, існує два поняття прибутку (збитку) це: - обліковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у звіті про фінансові результати за звітний період; - податковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об'єктом оподаткування за звітний період.

Таким чином, результат порівняння доходів, отриманих відповідачем в перевіреному періоді із витратами згідно бухгалтерського обліку, є обліковим (тобто бухгалтерським) збитком, визначеним згідно вимог вищевказаного Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 і не може бути податковим збитком та являтися об'єктом оподаткування податку на прибуток.

Враховуючи зазначене, висновок ДПІ про завищення валових витрат за 2010р. на суму 403 400 грн., за 2011р. на суму 79 400 грн. є необґрунтованим та не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Стосовно висновків, що ТОВ НВП «Металургпром» протягом 2010-2011р. реалізовував товар нижче собівартості, в т.ч. на експорт, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 358608,0 грн. судом встановлено, що ТОВ НВП "Металргпром" здійснює господарську діяльність, а саме: виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва, інших машин і устаткування спеціального призначення, оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, неспеціалізована оптова торгівля, дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук.

У відповідності до пп.14.1.228. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Порядок визначення доходу та собівартості встановлено стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку. Калькулювання собівартості товару позивачем визначається за методом "direkt - cost", відповідно до якого собівартість визначається виключно за прямими витратами, а непрямі витрати відносяться на відповідний період.

Так, частиною 1 статті 10 Закону України "Про ціни та ціноутворення" № 5007-VI від 21.06.2012 року встановлено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Частиною 1 статті 12 зазначеного Закону встановлено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.

З акту перевірки вбачається, що позивачем не було порушено державних регульованих цін.

Статтею 14 Закону «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів(послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 188.1. статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість).

Згідно з пунктом 200.1. статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами, визначеними п 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Не можуть бути віднесені до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням зазначеного та на підставі наданих документів вбачається, що позивач правомірно, за наявністю належним чином оформлених первинних документів, на підставі даних бухгалтерського обліку, отриманих податкових накладних в деклараціях з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, перерахованого на рахунок постачальників.

Окрім того, суд зазначає, що сума бюджетного відшкодування визначена відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК підтверджується наступними результатами документальних позапланових виїзних перевірок позивача, проведених Державною податковою інспекцією, а саме: довідкою №03367/2305/13463138 від 18.11.2011р., довідкою №00006/2305/13463138 від 04.01.2012р., довідкою № 00014/2305/13463138 від 24.01.2012р за якими 29.02.2012р. відшкодовано 378787,00 грн., довідкою № 14/152/13463138від 18.06.2012р. за яким 25.06.2012р. відшкодовано 59296,0грн., довідкою № 19/153/13463138 від 16.07.2012р. за яким 27.07.2012р. відшкодовано 47361,0 грн. З червня 2012р. Позивач отримав згідно зі п.200.19 ст. 200 ПК право на автоматичне відшкодування ПДВ, внаслідок чого: 15.06.2012р. відшкодовано -19240 грн. за квітень 2012р., 17.07.2012р. відшкодовано - 20527 грн. за травень 2012р., 15.08.2012р. відшкодовано -14115 грн. за червень 2012р., 14.09.2012р. відшкодовано -7560 грн. за липень 2012р., 16.10.2012р. відшкодовано - 8966 грн. за серпень 2012р., 16.11.2012р. відшкодовано - 130127 грн. за вересень 2012р., 19.12.2012р. відшкодовано - 181384 грн. за жовтень 2012р.

Стосовно посилань відповідача на те, що перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки товариство здійснювало операцію з експорту товарів, яка не мала під собою мети отримання доходу, а була направлена на подальшу мінімізацію сплати ПДВ за рахунок несплати відповідних сум ПДВ в бюджет, а отже такий правочин, спрямований на заволодіння державним майном та порушує публічний порядок то відповідно до покладених на податкову інспекцію функцій та повноважень, передбачених ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, інспекціям не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст. ст. 203, 215, 228, 662, 656 Цивільного Кодексу України.

З огляду на викладене, податковий кредит з податку на додану вартість правомірно сформований ТОВ НВП "Металургпром" та відображено в податковому обліку.

Таким чином, відповідачем необгрунтовано було зроблено висновок, про порушення позивачем п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п.п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України з урахуванням норм п.п. 14.1.36 п. 14.1, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п. 8.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим протиправно нараховано ТОВ НВП «Металургпром» грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Металургпром» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 23.04.2013р. №0000542202, № 0000552202 та №0000572202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Металургпром» 2294,00 грн. судових витрат.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі складено 10 червня 2013 року.

Суддя О.В. Врона