Постанова № 32052299, 17.06.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 року Справа № 2а-1071/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сагуна А.В.;

при секретарі -Таранусі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Добровеличківська міжрайонна державна податкова інспекція, яку замінено на правонаступника - Новоукраїнську міжрайонну державну податкову інспекцію, яку в подальшому замінено на правонаступника - Новоукраїнську міжрайонну державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - Новоукраїнська МДПІ Кіровоградської області ДПС або позивач) звернулась в суд з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 або відповідач), в якому просить стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 575439,92 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що стосовно відповідача податковим органом проведена перевірка, за наслідками якої винесені податкові повідомлення-рішення від 23.03.2009 №0000211700/0 про сплату 188 269 грн. податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також від 23.03.2009 №0000221700/0 про сплату 258 115 грн. податку на додану вартість та штрафної санкції у розмірі 129 057,50 грн.

Зазначені рішення вручені відповідачу, проте сума заборгованості не сплачена.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 116).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 114).

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи викладене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позовні вимоги слід задовольнити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа - підприємець 10 жовтня 2001 року Вільшанською райдержадміністрацією Кіровоградської області, свідоцтво НОМЕР_2 від 10.10.01. Зареєстрований, як платник загальнообов'язкових податків і зборів у Вільшанському відділенні Добровеличківської МДПІ 10.10.01, реєстраційний №231, є платником податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності (а.с. 5-7).

З 24.02.2009. по 10.03.2009. на підставі направлення на перевірку від 24.02.09 №0034 співробітником податкової служби Сокол В.П. здійснено виїзну планову документальну перевірку СГД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої оформлено акт від 10.03.08. № 83/1700/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог ст.13 Декрету Кабінета Міністрів України "Про прибутковий податок громадян" (чинного на час виникнення правовідносин), п.5.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення правовідносин), в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2008 рік в сумі 188 269 грн. В зв'язку з чим, за результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.03.09. №0000221700/0 в частині донарахування основного платежу у розмірі 188 269 грн. Крім того, позивачем порушено вимоги п.п.7.2.1., п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5. п.7.4, пп 7.5 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення правовідносин) в результаті чого занижено ПДВ у періоді, що перевірявся на загальну суму 258 115 грн. В зв'язку з чим прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.03.09. №0000211700/0 в частині донарахування основного платежу у розмірі 258 115 грн. та 129 057, 50 грн. штрафних санкцій.

Як вбачається з Акту перевірки позивачем до складу валових витрат включено 1255128,11 грн. коштів витрачених на придбання продукції у ТОВ "Альфа Діджітал", яке по даним зустрічної перевірки не мало господарських відносин з СГД ОСОБА_1 Підприємством не надано платіжні документи, які б підтверджували понесені витрати.

Згідно, ст.13 Декрету КМУ України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92, від 26.12.1992 (чинного на час виникнення правовідносин), оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"(чинного на час виникнення правовідносин).

Так, відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону N 283/97-ВР (чинного на час виникнення правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.1 вищевказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Встановлено, що визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток було здійснено у зв'язку із порушенням вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України N 283/97-ВР (чинного на час виникнення правовідносин), а саме: підприємець відніс до складу валових витрат суми без підтверджуючих платіжних документів, актів прийому-передачі товару, товарно-транспортних накладних, які б засвідчували факт перевезення товарно-матеріальних цінностей за зазначеною вище угодою.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону N 283/97-ВР (чинного на час виникнення правовідносин) заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону N 283/97-ВР, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до первичних документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до ст.51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.99 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону N 283/97-ВР (чинного на час виникнення правовідносин), датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судом, СГД ОСОБА_1 включено до складу валових витрат 1255128,11 грн. коштів витрачених на придбання продукції у ТОВ "Альфа Діджітал". В ході судового розгляду справи позивачем не доведено факту здійснення купівлі продажу продукції, а саме не підтверджено проведення господарської операції платіжними документами, актами прийому-передачі товару, товарно-транспортними накладними, дорожніми листами, документами на зберігання товару.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік. Відсутність таких документів свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Добровеличківською МДПІ податковим повідомленням-рішенням 23.03.09. №0000221700/0 правомірно донараховано СГД ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб за 2008 рік в сумі 188 269 грн.

Щодо нарахування відповідачем до сплати позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону N 168/97-В (чинного на час виникнення правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР (чинного на час виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР (чинного на час виникнення правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

При цьому, нормами Закону N 168/97-ВР (чинного на час виникнення правовідносин) визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Таким чином у продавця виникає право на податковий кредит у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР (чинного на час виникнення правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пп.7.7.1 п. 7.7 зазначеної статті визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що СГД ОСОБА_1 до складу податкового кредиту з ПДВ у жовтні 2007 року включено суму 7 090 грн. Податкова накладна, яка б підтверджувала включення до податкового кредиту зазначеної суми позивачем, як на перевірку так і в судовому засіданні не представлена, до реєстру придбаних податкових накладних не включена.

Також, судом встановлено, що СГД ОСОБА_1 включено до складу податкового кредиту за березень-червень 2008 року суму в розмірі 251 025 грн. на підставі податкових накладних на придбання товарів у ТОВ "Альфа Діджітал"№98 від 25.03.08., №114 від 10.04.08., №235 від 04.06.08, №136 від 09.07.08, №164 від 28.07.08.

Однак, згідно відповіді ДПІ у Жовтневому районі м Запоріжжя №7239/7/23-217 від 25.11.08., якою повідомлено, що листом ТОВ "Альфа Діджітал"№61 від 24.11.08. зазначено відсутність будь яких господарських відносин з ФОП ОСОБА_1

Зазначений факт підтверджено актом №463/23-2/34794230 від 17.12.09. ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, відповідно до якого ТОВ "Альфа Діджіталне мало взаємовідносин з СГД ОСОБА_1

Позивачем в ході перевірки та в ході судового розгляду не було надано документів, що підтверджують природу походження товару (господарські договори), фактичне транспортування отриманих товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, довіреності тощо), умови такого транспортування, платіжні документи. Тобто не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю господарських договорів, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, належні умови зберігання товарів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно занижено податок на додану вартість у сумі 258 115 грн.

Відповідно до пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" (чинного на час виникнення правовідносин), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, (за результатами проведення документальної перевірки) такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули

Тобто, суд приходить до висновку, що Добровеличківською МДПІ податковим повідомленням-рішенням №0000211700/0 від 25.03.09. правомірно нараховані штрафні санкції у розмірі 50% від суми заниження ПДВ, а саме 129 057,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України підставами для звільнення від доказування є обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищевикладені обставини були встановленні в рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі № 2а-6505/09/1170 від 15 березня 2010 року за позовом суб'єкта господарювання фізичної особи ОСОБА_1 до Добровеличківська міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень (а.с. 107-110).

Також, зазначеною постановою у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.03.2009 №0000211700/0 та №0000221700/0 - відмовлено.

05.02.2013 Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду зазначене рішення залишено без змін. (а.с. 105-106). Рішення набрало законної сили. (а.с. 110).

Враховуючи досліджені обставини справи у судовому засіданні, а також враховуючи, часткову сплату заборгованості по ПДВ у розмірі 1,58 грн., суд дійшов висновку, що у відповідача наявний податковий борг з податку на додану вартість у розмірі - у розмірі 575 439,92 грн. (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч чотириста тридцять дев'ять гривень 92 коп.), у тому числі 188 269 грн. податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, 258 113,42 грн. податку на додану вартість, а також штрафної санкції у розмірі 12 9057,50 грн., який підлягає стягненню.

Згідно ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути кошти з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, податковий борг у розмірі 575439 гривень 92 коп. (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч чотириста тридцять дев'ять гривень 92 коп.), у тому числі 188269 грн. податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, 258113,42 грн. податку на додану вартість, а також штрафної санкції у розмірі 129057,50 грн. на користь державного бюджету в особі Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, вул. Леніна,52/1, м. Новоукраїнка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -впродовж десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун