Ухвала суду № 32052082, 20.06.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/2817/12

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління "Промбуд-2" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління «Промбуд-2» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.03.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги податковий орган вказує, що у контрагента позивача - ТОВ «Українська будівельна компанія №2» по-перше відсутні трудові та матеріальні ресурси виробничої бази, складські приміщення, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, по-друге податковий орган посилається на акт позапланової невиїзної перевірки №515/22-2/35982811 від 05.06.2012 року складений ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та лист ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №18/7/23-810/7 від 05.03.2012 року, які, на думку апелянта, підтверджують фіктивне підприємництво контрагента позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи буди повідомлені належним чином.

За таких обставин, враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача є будівництво будівель; оптова торгівля будівельними матеріалами; роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом; діяльність у сфері інжинірингу; виробництво виробів з бетону для будівництва; малярні роботи та скління.

Посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Будівельне управління "Промбуд-2" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з ТОВ "Українська будівельна компанія №2" за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №788/22-2/01269224 від 08.08.2012 року. В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 44.1 ст. 44, п. 198.1. а) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 182641,0 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 23.08.2012 року №0001310232, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 182641,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 45660,25 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 23.08.2012 року №0001310232, позивач оскаржив його до Державної податкової служби у Чернівецькій області. За результатами розгляду скарги, Державною податковою службою в Чернівецькій області надіслано рішення про результати розгляду первинної скарги від 19.09.2012 року №4723/10/10-208, яким залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.08.2012 року №0001310232 та прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.09.2012 року №0001750232, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання по штрафних санкціях на суму 45660,25 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 21.09.2012 року №0001750232, позивач оскаржив його до Державної податкової служби у Чернівецькій області. За результатами розгляду скарги, Державною податковою службою в Чернівецькій області винесено рішення від 07.11.2012 року №5554/10/10-208, яким скаргу залишено без розгляду та повернуто скаржнику.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість їх прийняття та без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так, податковим органом на підставі акта перевірки №788/22-2/01269224 від 08.08.2012 року, за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 а), п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, прийнято податкові повідомлення-рішення №0001310232 від 23.08.2012 року та № 0001750232 від 21.09.2012 року. Податковими повідомленнями-рішеннями №0001310232 від 23.08.2012 року позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 22301,25 грн. з яких 182641 за основним платежем та 45660,25 за штрафними (фінансовими) санкціями та №0001750232 від 21.09.2012 року, яким позивачу визначено 45660,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «Українська будівельна компанія №2» (постачальник) та ТОВ «Будівельне управління «Промбуд-2» (покупець) укладено договори поставки від 31.10.2011 року, від 28.10.2011 року, від 11.10.2011 року, від 10.10.2011 року, від 05.10.2011 року, від 06.10.2011 року, від 07.10.2011 року, від 12.10.2011 року. У вказаних договорах зазначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець - прийняти й оплатити його (п. 1.1). Кількість, асортимент та ціна товару, яка входить у партію поставки, наведені в видатково-прибутковій накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2). Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони визначають найменування товару, що поставляється, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником. Разом з поставкою товару постачальник надає покупцеві податкову накладну (п. 4.2).

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури та платіжні доручення.

Будівельні матеріали поставлені за вказаними вище договорами були використані позивачем при виконанні будівельних робіт з капітального будівництва навчально-лабораторного корпусу ЧНУ ім. Ю. Федьковича на його замовлення, що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт складеною.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на підставі доданих до матеріалів справи доказів позивачем доведено товарність господарських операцій з ТОВ «Українська будівельна компанія №2».

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність у контрагента основних засобів також не свідчить про неможливість здійснення господарських операцій, оскільки для здійснення господарської діяльності підприємство цілком законно може використовувати орендовані приміщення, транспортні засоби, обладнання, найманих працівників тощо.

Щодо доводів податкового органу, що в акті позапланової невиїзної перевірки №515/22-2/35982811 від 05.06.2012 року складеному ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та листі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №18/7/23-810/7 від 05.03.2012 року, повідомляється про фіктивне підприємництво ТОВ «Українська будівельна компанія №2», суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними в Постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

Крім того, відповідач на вище наведені факти посилається лише в актах перевірки, листах податкових органів, та не підтверджує вказані доводи ніякими іншими доказами.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано податкові повідомлення-рішення, оскільки правомірність їх прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.