Постанова № 32050210, 05.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 21792/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В. П., Рибачука А. І.;

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області на постанову господарського суду Хмельницької області від 17 лютого 2010 року в справі за позовом закритого акціонерного товариства «Полонський фарфор» до Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2008 року господарським судом Хмельницької області зареєстровано позовну заяву закритого акціонерного товариства «Полонський фарфор» до Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення № 0000362301/0 від 16 травня 2008 року в сумі 1 589 330 грн, в тому числі за основним платежем 1 047 584 грн, за штрафними санкціями 541 746 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що в акті перевірки податковим органом безпідставно прирівняно до поворотної фінансової допомоги отримані позивачем в 4 кварталі 2004 року грошові кошти від ЗАТ «Корал» в сумі 3 589 100 грн ( 19 000 000 руб) по інвестиційному контракту № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р., предметом якого є фінансування інвестором (ЗАТ «Корал») модернізації технологічного обладнання ЗАТ «Полонський фарфор» шляхом придбання акцій додаткової емісії, а також випуску акцій попередніх емісій. Згідно з п. 2.2 цього контракту необхідною вимогою виконання даного контракту є викуп акцій власної емісії та цінних паперів ТзОВ «Корал «Довбиський фарфоровий завод». Зобов'язання ЗАТ «Полонський фарфор» щодо викупу акцій власної додаткової емісії та цінних паперів (корпоративних прав) випливають із пункту 5 цього контракту. На виконання вказаного контракту ЗАТ «Корал» перерахував ЗАТ «Полонський фарфор» грошові кошти в сумі 19 000 000 руб на валютний рахунок № 260074543 в Житомирському відділенні «Райфазен банк Аваль», про що свідчить виписка банку від 04.10.2006 р., призначення платежу: надходження валютних коштів згідно з контрактом № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р. ЗАТ «Корал» (Російська Федерація) є акціонером ЗАТ «Полонський фарфор», про що свідчить виписка реєстратора ЗАТ «Інвестор» (додаток № № 8,9 ). Станом на 20.09.2006р. ЗАТ «Корал» володіло 3683296 акціями, що становить 20,46 % статутного капіталу, станом на 15.04.2008р. - 5363799 акціями, що становить 29,8% статутного капіталу. Загальними зборами акціонерів ЗАТ «Полонський фарфор» було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу товариства на 1 000 000 грн (протокол № 4 від 05.03.2004р.). Державним реєстратором Полонської районної державної адміністрації 29.07.2004 р. проведено реєстрацію статуту ЗАТ «Полонський фарфор» у новій редакції, в якому зафіксовано розмір статутного капіталу в сумі 5 500 000 грн, тобто з урахуванням додаткової емісії на 1 000 000 грн. ЗАТ «Корал» проведена оплата акцій додаткової емісії згідно з інвестиційним контрактом № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р. Реєстрації додаткової емісії акцій Державною комісією цінних паперів та фондового ринку не проведена у зв'язку з наявністю збитків, які впливали на розрахунок чистих активів товариства (баланс станом на 31.12.2006р.). Виходячи із відповіді ДКЦПФР товариством прийнято рішення не проводити додаткову емісію та залишити розмір статутного капіталу 4 500 000 грн, про що свідчить протокол загальних зборів акціонерів від 15.05.2007р. № 8. Правлінням ЗАТ «Полонський фарфор» протягом 2006 року приймалися рішення про викуп власних акцій попередніх емісій, про що свідчать витяги з протоколів засідання правління від 25.01.2006р., 31.07.2006р., 13.11.2006р. Розподіл викуплених акцій здійснювався згідно з поданою заявою ЗАТ «Корал». В зв'язку з тим, що ЗАТ «Полонський фарфор» не мав можливості провести реєстрацію додаткової емісії акцій у ДКЦПФР та викупити акції у акціонерів у розмірі, який забезпечив би виконання п. 1.1 інвестиційного контракту № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р. було проведено повернення грошових коштів ЗАТ «Корал» в сумі 12 500 000 рос. руб (2 418 732 грн). Залишок неповерненої суми по інвестиційному контракту становить 6 450 000 рос. руб. На цю суму було укладено додаткову угоду від 16.11.2006р. до інвестиційного контракту № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р., виконання якої здійснюється шляхом придбання ЗАТ «Полонський фарфор» акцій власної емісії, а також паїв ТзОВ «Корал «Довбиський фарфоровий завод» та передання їх ЗАТ «Корал». Крім того, термін дії інвестиційного контракту № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р. продовжено до 01.07.2008р. (додаткова угода від 02.10.2007р.). Згідно з договором купівлі-продажу корпоративних прав (паїв) б/н від 16.11.2007р. ЗАТ «Полонський фарфор» зобов'язується передати корпоративні права (паї) на суму 4 600 000 руб (920 824 грн). Розрахунки за цим договором проводяться грошовими коштами або шляхом передачі векселів. В рахунок оплати по цьому договору у листопаді місяці 2007 року ЗАТ «Корал» передало вексель серії ВМ № 0166659 номінальною вартістю 4 600 000 рос. руб (дата складання векселя 26.11.2006р.) ЗАТ «Полонський фарфор», про що свідчить акт прийому-передачі векселя № 1. У цьому ж місяці вказаний вексель повернуто ЗАТ «Корал», про що свідчить акт прийому-передачі векселя. Таким чином, по векселю серії ВМ № 0166659 номінальною вартістю 4 600 000 рос. руб (дата складання векселя 26.11.2006р.) не виникло ні доходу, ні витрат, оскільки в одному і тому ж місяці він був прийнятий ЗАТ «Полонський фарфор» та повернений ЗАТ «Корал» (емітенту). Згідно з інвестиційним контрактом № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р. та додатковою угодою до нього від 16.11.2006р. проведена передача корпоративних прав (паїв) ТзОВ «Корал «Довбиський фарфоровий завод» від ЗАТ «Полонський фарфор» до ЗАТ «Корал» на суму 4 600 000 рос. руб (920 824 грн) (акт прийому-передачі від 16.11.2007р.). Майнові права ТзОВ «Корал «Довбиський фарфоровий завод» були передані до статутного капіталу ЗАТ «Полонський фарфор» згідно з договором міни цінних паперів від 25.09.2002р. в кількості 3661640 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн кожна на загальну суму 915 410 грн. Таким чином, витрати на придбання майнових прав становлять 915 410 грн. Дохід отриманий ЗАТ «Полонський фарфор» становить 5414 грн (920824-915410), а не 920 824 грн, як зазначено в акті перевірки. По інвестиційному контракту № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р. та додатковій угоді до нього від 16.11.2006р. залишок неповернених коштів склав 1 850 000 рос. руб., що є кредиторською заборгованістю по інвестиційному контракту, і не може бути перекваліфіковано як поворотна фінансова допомога. Дане підтверджується ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де визначено поняття поворотної фінансової допомоги. На суму кредиторської заборгованості планується передача акцій власної емісії. Тобто, вищезазначені операції не містять ознак поворотної фінансової допомоги. По інвестиційному контракту № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р. та додатковій угоді до нього від 16.11.2006р. занижено валові доходи на 5414 грн, а не на 3 589 100 грн, як зазначено в акті перевірки. Отже, валові витрати у 1 кварталі 2007р. не можуть визнаватись у сумі 2 418 732 грн (сума повернених коштів ЗАТ «Корал» - 12 550 000 рос. руб). Крім того, невірним є висновок акту перевірки про завищення товариством валових витрат у зв'язку із включенням до валових витрат транспортних послуг за відсутності товарно-транспортних накладних, оскільки транспортні накладні були в наявності, однак не взяті до уваги перевіряючими. Водночас, податковим органом безпідставно включено до валових витрат за 4 квартал 2006 р. суму - 468384 грн. без врахування того, що позивачем проведено самостійне коригування валових витрат в сумі 468384 грн. за період, який передував перевірці.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 17 лютого 2010 року позов задоволено. Визнано недійсним (скасовано) податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Полонському районі від 16 травня 2008 року № 0000362301/0 на суму 1 589 330 грн, в тому числі за основним платежем 1 047 584 грн, за штрафними санкціями 541 746 грн.

Зазначену постанову мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що ЗАТ «Корал» надав суму 3 589 100 грн., еквівалент 19 000 000 російських рублів, як поворотну фінансову допомогу. За операцією з продажу корпоративних прав в четвертому кварталі 2007 року у ЗАТ «Полонський фарфор» виникає емісійний дохід у сумі перевищення надходжень у розмірі 5 414 грн. (920824 -915410). Також, у висновку № 857/6307 від 31.07.2009 р. судово-економічної експертизи, здійсненої КНДІСЕ, непідтверджено заниження валового доходу на суму 87 103 грн 20 коп в 4 кварталі 2006р., оскільки вказана сума не підтверджена документально, з огляду на те, що протоколи № 11 від 13.11.2006р., № 61 від 25.01.2006р. не є первинними документами, які підтверджують викуп у акціонерів акцій попередніх емісій, а лише ухваленим рішенням доручають голові спостережної ради укласти угоди купівлі-продажу за цінами домовленості, але не вище 0,10 грн за одну акцію. Стосовно висновків в акті перевірки про завищення товариством валових витрат у зв'язку із включенням до валових витрат транспортних послуг за відсутності товарно-транспортних накладних, експертом зазначено, що наявні в матеріалах справи документи, зокрема товарно-транспортні накладні мають дані, необхідні для ідентифікації господарської операції по перевезенню вантажів відповідно до умов укладених договорів (кілометраж, кількість ходок, масу вантажу, назви підприємств за договорами, марку автомобіля, найменування вантажу, підпис особи, яка отримувала вантаж) і визначення вартості послуг. Оплата вартості послуг проводиться на підставі рахунків-фактур, складених постачальником послуг за накопиченими за відповідний період даними (за місяць) або за підписаними від імені сторін актами виконаних робіт. Згідно з п. п. 7.2.3 п. 7.2 п. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Експертом також, підтверджено право позивача на виправлення виявленої помилки, подання уточнюючого розрахунку за 11 місяців 2006 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Полонському районі Хмельницької області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що зміни розміру статутного фонду закритого акціонерного товариства «Полонський фарфор» не відбулися. Договір купівлі-продажу акцій додаткової емісії між закритим акціонерним товариством «Полонський фарфор» та закритим акціонерним товариством «Корал» не укладався. Часткове повернення в 1 кварталі 2007 року коштів на рахунок закритого акціонерного товариства «Корал» підтверджує, що дана операція не є інвестицією, а поворотною фінансовою допомогою. Позивачем не включено до складу валового доходу дохід, отриманий від викупу акцій та від зворотного викупу акцій. Не може бути визнане правомірним подання позивачем уточнюючого розрахунку за раніше перевірений період, по якому зроблені висновки податкового органу у вигляді податкового повідомлення рішення, яке не оскаржене позивачем і є узгодженим. Суми витрат пов'язаних з наданням транспортних послуг стороннім організаціям підтверджуються лише рахунками фактурами та товарно-транспортними накладними, які, в свою чергу, складені з порушенням вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Встановлено, що Державною податковою інспекцією у Полонському районі Хмельницької області проведено планову перевірку закритого акціонерного товариства «Полонський фарфор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року, результати якої оформлено актом № 385/231-31311112 від 05 травня 2008 року.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.6.1, 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1047584 грн, в тому числі - 4 квартал 2006 року - 1 083492 грн; 2007 рік - -35 908 грн.

На підставі згаданого акту перевірки 16 травня 2008 року Державною податковою інспекцією у Полонському районі Хмельницької області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000362301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств приватної власності в розмірі 1 589 330 грн (1 047 584 грн основного платежу та 541 746 грн штрафних (фінансових) санкцій).

Із акту перевірки № 385/231-31311112 від 05 травня 2008 року вбачається, що підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств стало невключення позивачем до складу валових витрат у 4 кварталі 2006 року сум поворотної фінансової допомоги в розмірі 3 589 100 грн; невключення до складу валового доходу у 4 кварталі 2006 року доходу від викупу акцій в сумі 87 103 грн 20 коп; невключення до складу валового доходу у 4 кварталі 2007 року доходу у розмірі 920 824 грн отриманого за наслідками операції міни акцій внесених до статутного фонду ТзОВ «Корал «Довбиський завод» на вексель отриманий від ЗАТ «Корал»; завищення валових витрат у 4 кварталі 2006 року внаслідок коригування валових витрат на суму 468 384 грн; віднесення до складу валових витрат витрат пов'язаних з наданням автопослуг сторонніми організаціями - у 4 кварталі 2006 року на суму 188 399 грн, у 1 кварталі 2007 року на суму 105 534 грн, у 2 кварталі 2007 року на суму 104 548 грн, у 3 кварталі 2007 року на суму 121 405 грн та у 4 кварталі 2007 року на суму 121 452 грн; віднесення до складу валових витрат сум витрат пов'язаних з орендою автоваги - у 4 кварталі 2006 року на суму 980 грн, у 1 кварталі 2007 року на суму 980 грн, у 2 кварталі 2007 року на суму 908 грн, у 3 кварталі 2007 року на суму 908 грн, у 4 кварталі 2007 року на суму 908 грн; невключення до складу валових витрат 1 кварталу 2007 року 2 418 732 грн сум поверненої фінансової допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

1. Невключення позивачем до складу валових витрат у 4 кварталі 2006 року сум поворотної фінансової допомоги в розмірі 3 589 100 грн.

В 4 кварталі 2006 року податковим органом не визнано інвестиціями в ЗАТ «Полонський фарфор» перерахування ЗАТ «Корал» коштів в сумі 3 589 100 грн. (19 000 000 руб) відповідно до інвестиційного контракту № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р., предметом якого є фінансування інвестором (ЗАТ «Корал») модернізації технологічного обладнання ЗАТ «Полонський фарфор» шляхом придбання акцій додаткової емісії, а також випуску акцій попередніх емісій.

Згідно з п. 2.2 інвестиційного контракту № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р. необхідною вимогою виконання даного контракту є викуп акцій власної емісії та цінних паперів ТзОВ «Корал «Довбиський фарфоровий завод». Зобов'язання ЗАТ «Полонський фарфор» щодо викупу акцій власної додаткової емісії та цінних паперів (корпоративних прав) випливають із пункту 5 цього контракту.

На виконання вказаного контракту ЗАТ «Корал» перераховано ЗАТ «Полонський фарфор» грошові кошти в сумі 19 000 000 руб на валютний рахунок № 260074543 в Житомирському відділенні «Райфазен банк Аваль», про що свідчить виписка банку від 04.10.2006р., призначення платежу: надходження валютних коштів згідно з контрактом 804/40699524/00639 від 02.10.2006р.

ЗАТ «Корал» (Російська Федерація) є акціонером ЗАТ «Полонський фарфор», про що свідчить виписка реєстратора ЗАТ «Інвестор» (додаток № № 8,9 ). Станом на 20.09.2006р. ЗАТ «Корал» володіло 3683296 акціями, що становить 20,46 % статутного капіталу, станом на 15.04.2008р. - 5363799 акціями, що становить 29,8% статутного капіталу. Загальними зборами акціонерів ЗАТ «Полонський фарфор» було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу товариства на 1 000 000 грн (протокол № 4 від 05.03.2004р.) . Державним реєстратором Полонської районної державної адміністрації 29.07.2004р. проведено реєстрацію статуту ЗАТ «Полонський фарфор» у новій редакції, в якому зафіксовано розмір статутного капіталу в сумі 5 500 000 грн, тобто з урахуванням додаткової емісії на 1 000 000 грн. ЗАТ «Корал» проведено оплату акцій додаткової емісії згідно з інвестиційним контрактом № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р. Реєстрації додаткової емісії акцій Державною комісією цінних паперів та фондового ринку не проведено у зв'язку з наявністю збитків, які впливали на розрахунок чистих активів товариства (баланс станом на 31.12.2006р.). Виходячи із відповіді ДКЦПФР товариством прийнято рішення не проводити додаткову емісію та залишити розмір статутного капіталу 4 500 000 грн., про що свідчить протокол загальних зборів акціонерів від 15.05.2007р. № 8. Правлінням ЗАТ «Полонський фарфор» протягом 2006 року приймалися рішення про викуп власних акцій попередніх емісій, про що свідчать витяги з протоколів засідання правління від 25.01.2006р., 31.07.2006р., 13.11.2006р. Розподіл викуплених акцій здійснювався відповідно до поданої ЗАТ «Корал» заяви. В зв'язку з тим, що ЗАТ «Полонський фарфор» не мало можливості провести реєстрацію додаткової емісії акцій у ДКЦПФР та викупити акції у акціонерів у розмірі, який забезпечив би виконання п. 1.1 інвестиційного контракту № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р. було проведено повернення грошових коштів ЗАТ «Корал» в сумі 12 500 000 рос. руб (2 418 732 грн), в тому числі: 11.01.2007р. в сумі 2 550 000 рос. руб (486 132 грн), 16.03.2007р. в сумі 10 000 000 рос. руб (1932600 грн). Залишок неповерненої суми по інвестиційному контракту становить 6 450 000 рос. руб. На цю суму було укладено додаткову угоду від 16.11.2007р. до інвестиційного контракту № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р., виконання якої здійснюється шляхом придбання ЗАТ «Полонський фарфор» акцій власної емісії, а також паїв ТзОВ «Корал «Довбиський фарфоровий завод» та передання їх ЗАТ «Корал». Крім того, термін дії інвестиційного контракту № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р. продовжено до 01.07.2008р. (додаткова угода від 02.10.2007р.).

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що отримані позивачем кошти в російських рублях не можуть вважатись інвестицією, оскільки відповідно до п. 1.3 постанови правління Національного банку України від 10.08.2005р. № 250 «Про регулювання питань іноземного інвестування в Україну» іноземні інвестиції в Україну в грошовій формі здійснюються іноземними інвесторами у вигляді іноземної валюти, яка згідно з класифікатором іноземних валют та банківських визнається вільно конвертованою, широко використовується для платежів за міжнародними операціями та продається на головних валютних ринках світу, і дозволяється для здійснення інвестицій в Україну, а російські рублі належать до вільно конвертованої валюти, яка широко не використовується для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продається на головних валютних ринках світу.

Згідно із ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, в тому числі засади створення та функціонування інвестиційного ринку, статус іноземних валют на території України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про режим іноземного інвестування» відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються цим Законом, іншими законодавчими актами та міжнародними договорами України. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування» визначено, що іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України.

Статтею 391 Господарського кодексу України визначено, що іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України, будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; інших цінностей (майна), які відповідно до закону визнаються іноземними інвестиціями. Заборона або обмеження будь-яких видів іноземних інвестицій може здійснюватися виключно законом.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про національний банк України» нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Постановою правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 затверджено Класифікатор іноземних валют та банківських металів, відповідно до якого російські рублі належать до вільно конвертованої валюти, яка широко не використовується для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продається на головних валютних ринках світу (2 група).

Аналізуючи вказані правові норми, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що здійснення інвестиції в російських рублях, відповідно до інвестиційного контракту № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р., тобто у валюті яка Національним банком України визнається вільно конвертованою, не суперечить вимогам Закону.

У висновку № 857/6307 судового економічної експертизи у справі № 6/362-НА стосовно даного питання мітиться аналогічний висновок.

Крім того, в акті перевірки зазначено про те, що перераховані відповідно до інвестиційного контракту № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р. кошти є поворотною фінансовою допомогою, а не інвестицією, додатково підтверджується поверненням коштів в сумі 12 500 000 рос. руб в 1 кварталі 2007 року.

Пунктом 1.28 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» визначено, що інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Згідно із п. 1.28.2 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою. Портфельна інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Відповідно до п. 1.22.2 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Тобто, отримання поворотної фінансової допомоги можливе у випадку наявності договору, яким передбачено саме таке призначення грошових коштів, які надаються, строк користування такими коштами, із обов'язковою умовою про відсутність компенсаційних виплат за користування такими коштами.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів, що перераховані відповідно до інвестиційного контракту № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р. кошти є поворотною фінансовою допомогою.

Такий висновок підтверджується дослідженням питання цільового призначення коштів, отриманих від ЗАТ «Корал», здійсненим судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз по даній адміністративній справі (Висновок № 857/6307 від 31.07.2009р.).

Повернення коштів в сумі 12 500 000 рос. руб в 1 кварталі 2007 року, отриманих як інвестиція відповідно до інвестиційного контракту № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р., у зв'язку з неможливістю виконання такого, не змінює призначення отриманих коштів.

Відповідно до пп. 4.2.5 п. 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи, не включаються до складу валових доходів.

Отже, позивачем правомірно невключено до складу валових витрат 4 кварталу 2006 року кошти отримані відповідно до інвестиційного контракту № 804/40699524/00639 від 02 жовтня 2006 року.

2. Невключення до складу валового доходу у 4 кварталі 2006 року доходу від викупу акцій в сумі 87 103 грн 20 коп.

Пунктом 8 ст. 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено, що правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю або посередництвом торговця цінними паперами, крім випадків викупу та продажу емітентом власних цінних паперів.

Відповідно до рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29 жовтня 2002 року № 321 «Про визначення операцій, що не відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2002 р. за № 904/7192, не відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності операції з розміщення емітентом власних цінних паперів та викупу емітентом власних цінних паперів для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Усі інші операції суб'єктів господарської діяльності, пов'язані з купівлею-продажем цінних паперів, вважаються професійною діяльністю на ринку цінних паперів та потребують отримання ліцензії на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів.

Тобто, викуп емітентом власних цінних паперів не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами.

Порядок оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами передбачено п. 7.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно із п. 7.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду. Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом. Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Відповідно до п. 7.6.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Таким чином, обов'язку щодо відображення в податковій звітності операцій з емісії цінних паперів та їх зворотного викупу у емітента не виникає.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що дія п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оприбуткування підприємств» не поширюється на операції зі зворотного викупу корпоративних прав або інших цінних паперів платником податку лише при викупі цінних паперів за ціною, що дорівнює або перевищує їх номінальну вартість.

Однак, такий висновок відповідача, на думку суду апеляційної інстанції є безпідставним, оскільки Закон України «Про оприбуткування прибутку підприємств» таких застережень не містить.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у разі здійснення платником податків зворотного викупу акції власної емісії не виникає. жодних податкових наслідків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» емісія - це установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів. Розміщення цінних паперів - відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником.

Звідси, суд апеляційної інстанції вважає, що операції з розміщення цінних паперів та їх зворотного викупу здійснюється шляхом укладення цивільно-правових договорів.

Всупереч наведеному, висновки відповідача про здійснення таких операцій зроблено на підставі протоколу спільного засідання правління і ради ЗАТ «Полонський фарфор» № 61 від 25 січня 2006 року та протоколу засідання правління ЗАТ «Полонський фарфор» № 11 від 13 листопада 2006 року.

Дана думка підтверджується висновком № 857/6307 судового економічної експертизи у справі № 6/362-НА.

Крім того, на думку суду апеляційної інстанції, п. 3.2.5 акту перевірки № 385/231-31311112 від 05 травня 2008 року не відповідає вимогам п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), яким передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, безпідставним є донарахування позивачу 87 103 грн 20 коп валового доходу обчисленого шляхом віднімання від номінальної вартості акцій вартості зворотного викупу таких.

3. Невключення до складу валового доходу у 4 кварталі 2007 року доходу у розмірі 920 824 грн отриманого за наслідками операції міни акцій внесених до статутного фонду ТзОВ «Корал «Довбиський завод» на вексель отриманий від ЗАТ «Корал».

Згідно з договором купівлі-продажу корпоративних прав (паїв) б/н від 16.11.2007р. ЗАТ «Полонський фарфор» зобов'язується передати корпоративні права (паї) на суму 4600000 руб (920 824 грн). Розрахунки за цим договором здійснюються грошовими коштами або шляхом передачі векселів. В рахунок оплати по цьому договору у листопаді місяці 2007 року ЗАТ «Корал» передало вексель серії ВМ № 0166659 номінальною вартістю 4600000 рос. руб (дата складання векселя 26.11.2006р.) ЗАТ «Полонський фарфор», про що свідчить акт прийому-передачі векселя № 1. У цьому ж місяці вказаний вексель повернуто ЗАТ «Корал», про що свідчить акт прийому-передачі векселя. Таким чином, по векселю серії ВМ № 0166659 номінальною вартістю 4 600 000 рос руб (дата складання векселя 26.11.2006р.) не виникло ні доходу, ні витрат, оскільки в одному і тому ж місяці він був прийнятий ЗАТ «Полонський фарфор» та повернений ЗАТ «Корал» (емітенту).

Згідно з інвестиційним контрактом № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р. та додатковою угодою до нього від 16.11.2006р. проведена передача корпоративних прав (паїв) ТзОВ «Корал «Довбиський фарфоровий завод» від ЗАТ «Полонський фарфор» до ЗАТ «Корал» на суму 4 600 000 рос. руб (920 824 грн) (акт прийому-передачі від 16.11.2007р.). Майнові права ТзОВ «Корал «Довбиський фарфоровий завод» були передані до статутного капіталу ЗАТ «Полонський фарфор» згідно з договором міни цінних паперів від 25.09.2002р. в кількості 3661640 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн кожна на загальну суму 915 410 грн.

Згідно із п. 7.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду. Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом. Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Операції, що є предметом розгляду, стосуються не простих операцій з цінними паперами, а операцій з корпоративними правами, тому не підлягають обліку згідно з пп. 7.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В пункті 1.27 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено поняття емісійний дохід - сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від продажу власних акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів, над номінальною вартістю таких акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів (при їх первинному розміщенні), або над ціною зворотного викупу при повторному розміщенні інвестиційних сертифікатів та акцій інвестиційних фондів.

Тому, як вірно зазначен осудом першої інстанції, за операцією з продажу корпоративних прав в четвертому кварталі 2007 року у ЗАТ «Полонський фарфор» виникає емісійний дохід у сумі перевищення надходжень у розмірі 5 414 грн ( 920 824 -915410).

У висновку № 857/6307 судового економічної експертизи у справі № 6/362-НА стосовно даного питання мітиться аналогічний висновок.

Отже, за наслідками операції міни акцій внесених до статутного фонду ТзОВ «Корал «Довбиський завод» на вексель отриманий від ЗАТ «Корал» до складу валового доходу у 4 кварталі 2007 року слід включити лише дохід у розмірі 5 414 грн, а не 920 824 грн, як зазначено відповідачем.

4. Завищення валових витрат у 4 кварталі 2006 року внаслідок коригування валових витрат на суму 468 384 грн.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що ЗАТ «Полонський фарфор» у 4 кварталі 2006 року в декларації про прибуток підприємства в рядку 05.2 «коригування валових витрат в тому числі самостійно виявлені помилки за результати минулих податкових періодів» відображено коригування валових витрат в сумі 468 384 грн.

У поясненнях до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань за 11 місяців 2006 року наданих ЗАТ «Полонський фарфор» вказано, що при заповненні декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2006 року помилково не враховані витрати на придбання товарів (рядок 04.1) в сумі 468 384 грн, що призвело до заниження валових витрат і завищення податкового зобов'язання на 117 096 грн.

У поясненнях до уточнюючої декларації на прибуток за 11 місяців 2006 року вищевказану суму коригування визначено виходячи з наступного:

Валові доходи + 285 867 (110 371 грн приріст балансової вартості запасів + 175 496 грн доходи від продажу цінних паперів).

Валові витрати + 754 251 (54 909 грн витртати на поліпшення основних фондів + 47 188 грн амортизаційні відрахування + 652 154 грн собівартість придбаної валюти).

20 грудня 2006 року за результатами виїзної планової документальної перевірки ЗАТ «Полонський фарфор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 вересня 2006 року складено акт перевірки № 1119/2340-31311112.

На підставі вказаного акту 11 січня 2007 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032340/0, яким визначено ЗАТ «Полонський фарфор» податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств приватної власності у розмірі 117 096 грн 50 коп. Дане податкове повідомлення-рішення оскаржене не було.

Суми відображенні у поясненнях співпадають із сумами порушень зафіксованих в акті перевірки № 1119/2340-31311112 від 20 грудня 2006 року.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Пунктом 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Звідси, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач позбавлений права коригувати узгодженні податкові зобов'язання з податку на прибуток за період до 30 вересня 2006 року.

Таким чином, висновок відповідача про завищення валових витрат 4 кварталу 2006 року на суму 468 384 грн є вірним.

5. Віднесення до складу валових витрат витрат пов'язаних з наданням автопослуг сторонніми організаціями - у 4 кварталі 2006 року на суму 188 399 грн, у 1 кварталі 2007 року на суму 105 534 грн, у 2 кварталі 2007 року на суму 104 548 грн, у 3 кварталі 2007 року на суму 121 405 грн та у 4 кварталі 2007 року на суму 121 452 грн.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній діяльності.

Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахування обмежень установлених п. п. 5.3, 5.7 вказаної статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, до складу валових витрат звітного періоду включаються лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами. Відсутність однієї із зазначених умов не дає платнику податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Відповідачем в акті перевірки визнано безпідставним віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат пов'язаних з наданням авто послуг сторонніми організаціями, оскільки факт надання таких послуг підтверджується лише рахунками-фактурами та товарно-транспортними накладеними, в яких не відображено зміст та обсяг господарських операцій, одиниці виміру господарських операцій.

Як вбачається з долученого відповідачем до матеріалів справи реєстру первинних документів з надання транспортних послуг сторонніми організаціями за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року такі послуги надавались наступними контрагентами: ТзОВ «Юнік-Фарма», ВАТ «Полонський фарфоровий завод», приватний підприємець ОСОБА_3, приватний підприємець ОСОБА_4, приватний підприємець ОСОБА_2

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Господарські операції позивача із ТзОВ «Юнік-Фарма», ВАТ «Полонський фарфоровий завод», приватний підприємець ОСОБА_3, приватний підприємець ОСОБА_4, приватний підприємець ОСОБА_2 Л підтверджуються не тільки зазначеними ТТН, але й іншими документами - договорами, податковими накладними, актами прийому-передачі виконаних робіт, платіжними дорученнями.

В сукупності всі ці документи повністю відповідають поняттю «первинні документи», що визначені у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

У висновку № 857/6307 судового економічної експертизи у справі № 6/362-НА стосовно даного питання мітиться аналогічний висновок.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Аналіз договорів з надання транспортних послуг, дає підстави вважати, що транспортні послуги, які надано позивачу, спрямовані на отримання останнім доходу.

Отже, правомірним є віднесення позивачем до складу валових витрат витрат пов'язаних з наданням автопослуг сторонніми організаціями - у 4 кварталі 2006 року на суму 188 399 грн, у 1 кварталі 2007 року на суму 105 534 грн, у 2 кварталі 2007 року на суму 104 548 грн, у 3 кварталі 2007 року на суму 121 405 грн та у 4 кварталі 2007 року на суму 121 452 грн.

6. Віднесення до складу валових витрат сум витрат пов'язаних з орендою автоваги - у 4 кварталі 2006 року на суму 980 грн, у 2 кварталі 2007 року на суму 980 грн, у 2 кварталі 2007 року на суму 908 грн, у 3 кварталі 2007 року на суму 908 грн, у 4 кварталі 2007 року на суму 908 грн.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній діяльності.

Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахування обмежень установлених п. п. 5.3, 5.7 вказаної статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, до складу валових витрат звітного періоду включаються лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами. Відсутність однієї із зазначених умов не дає платнику податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Між ВАТ «Полонський фарфоровий завод» (орендодавець) та ЗАТ «Полонський фарфор» (орендар) було укладено договір оренди автоваги. Вартість оренди визначено в розмірі 392 грн в місяць.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що сума витрат згідно із згаданим договором підтверджується лише рахунками-фактурами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Крім того, відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Матеріали справи не містять доказів використання орендованої автоваги у виробничій діяльності позивача.

Таким чином, віднесення позивачем до валових витрат сум витрат пов'язаних з орендою автоваги - у 4 кварталі 2006 року на суму 980 грн, у 2 кварталі 2007 року на суму 980 грн, у 2 кварталі 2007 року на суму 908 грн, у 3 кварталі 2007 року на суму 908 грн, у 4 кварталі 2007 року на суму 908 грн є безпідставним.

7. Невключення до складу валових витрат 1 кварталу 2007 року 2 418 732 грн сум поверненої фінансової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було здійснено повернення грошових коштів ЗАТ «Корал» в сумі 12 500 000 рос. руб (2 418 732 грн), в тому числі: 11.01.2007р. в сумі 2 550 000 рос. руб (486 132 грн), 16.03.2007р. в сумі 10 000 000 рос. руб (1932600 грн), отриманих відповідно до інвестиційного контракту № 804/40699524/00639 від 02.10.2006р.

Відповідно до п. 4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Оскільки, при дослідженні питання правомірності невключення позивачем до складу валових витрат у 4 кварталі 2006 року сум поворотної фінансової допомоги в розмірі 3 589 100 грн, було встановлено, що кошти в розмірі 19 000 000 рос. руб (3 589 100 грн) не є поворотною фінансовою допомогою, а валові витрати збільшуються лише на суму повернених коштів, які є поворотною фінансовою допомогою, то висновок відповідача про заниження валових витрат 1 кварталу 2007 року є хибним.

Узагальнення вищевказаних встановлених фактичних обставин справи дає підстави для висновку про невірність визначеної податковим органом суми податкового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Визначаючи суму податкового зобов'язання безпідставно нараховану оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0000362301/0 від 16 травня 2008 року, суд апеляційної інстанції виходить з наступних розрахунків.

4 квартал 2006 року.

Позивачем задекларовано валовий дохід у розмірі 11469467 грн.

Перевіркою встановлено заниження валового доходу на суму 3676203 грн (3589100 грн + 87103 грн).

Судом встановлено, що підстави для включення до валового доходу суми 3676203 грн відсутні.

Такими чином, для визначення об'єкту оподаткування скоригований валовий дохід позивача за 4 квартал 2006 року становить 11469467 грн.

Позивачем задекларовано валові витрати у розмірі 11736491 грн.

Перевіркою встановлено завищення валових витрат на суму 657 763 грн (188399 грн + 980 грн + 468 384 грн).

Судом встановлено, що висновок податкового органу про завищення валових витрат на суму 188399 грн є безпідставним.

Отже, позивачем завищено валові витрати на суму 469364 грн (468384 грн + 980 грн).

Таким чином для визначення об'єкту оподаткування валові витрати позивача складають 11267127 грн (11736491 грн - 469364 грн).

Сума амортизаційних відрахувань за 4 квартал 2006 року становила 199944 грн.

Порушень у визначенні суми амортизаційних відрахувань не встановлено.

Звідси, позивач повинен був задекларувати суму що підлягає оподаткуванню 2396 грн (11469467 грн - 11267127 грн - 199944 грн), з якої сплатити 599 грн податку на прибуток підприємств.

Позивачем задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування -466968 грн, а податкове зобов'язання визначено в розмірі - 116742 грн.

Отже позивачем не сплачено податку з прибутку підприємств із суми 469364 грн (466 968 грн + 2396 грн).

Такими чином, розмір податкового зобов'язання, що підлягає донарахуванню за 4 квартал 2006 року становить 117341 грн (469364 грн х 25% або 599 грн + 116742 грн).

1 квартал 2007 року.

Позивачем задекларовано валовий дохід у розмірі 8771029 грн.

Заниження валового доходу не встановлено.

Такими чином, для визначення об'єкту оподаткування скоригований валовий дохід позивача за 1 квартал 2007 року становить 8771029 грн.

Позивачем задекларовано валові витрати у розмірі 8548598 грн.

Перевіркою встановлено заниження валових витрат на суму 2312418 грн.

Судом встановлено, що у 1 кварталі 2007 році валові витрати позивачем завищено на 980 грн - послуги по оренді автоваги.

Таким чином для визначення об'єкту оподаткування валові витрати позивача складають 8547618 грн (8548598 грн - 980 грн).

Сума амортизаційних відрахувань становить 215351 грн.

Порушень у визначенні суми амортизаційних відрахувань не встановлено.

Звідси, позивач повинен був задекларувати суму що підлягає оподаткуванню 8060 грн (8771029 грн - 8547618 грн - 215351 грн), з якої сплатити 2015 грн податку на прибуток підприємств.

Позивачем задекларовано об'єкт оподаткування в розмірі 7080 грн, а податкове зобов'язання визначено в розмірі 1770 грн.

Отже позивачем не сплачено податку з прибутку підприємств із суми 980 грн (8060 грн - 7080 грн).

Таким чином, розмір податкового зобов'язання, що підлягає донарахуванню за 1 квартал 2007 року становить 245 грн (980 грн х 25% або 2015 грн - 1770 грн).

2 квартал 2007 року.

Позивачем задекларовано валовий дохід у розмірі 7383189 грн.

Заниження валового доходу не встановлено.

Такими чином, для визначення об'єкту оподаткування скоригований валовий дохід позивача за 2 квартал 2007 року становить 7383189 грн.

Позивачем задекларовано валові витрати у розмірі 7094076 грн.

Перевіркою встановлено завишення валових витрат на суму 105528 грн.

Судом встановлено, що у 2 кварталі 2007 році валові витрати позивачем завищено на 908 грн - послуги по оренді автоваги.

Таким чином для визначення об'єкту оподаткування валові витрати позивача складають 7093168 грн (7094076 грн - 908 грн).

Сума амортизаційних відрахувань становить 217617 грн.

Порушень у визначенні суми амортизаційних відрахувань не встановлено.

Звідси, позивач повинен був задекларувати суму що підлягає оподаткуванню 72404 грн (7383189 грн - 7093168 грн - 217617 грн), з якої сплатити 18101 грн податку на прибуток підприємств.

Позивачем задекларовано об'єкт оподаткування в розмірі 71496 грн, а податкове зобов'язання визначено в розмірі 17874 грн.

Отже позивачем не сплачено податку з прибутку підприємств із суми 908 грн (72404 грн - 71496 грн).

Таким чином, розмір податкового зобов'язання, що підлягає донарахуванню за 2 квартал 2007 року становить 227 грн (908 грн х 25% або 18101 грн - 17874 грн).

3 квартал 2007 року.

Позивачем задекларовано валовий дохід у розмірі 7005627 грн.

Заниження валового доходу не встановлено.

Такими чином, для визначення об'єкту оподаткування скоригований валовий дохід позивача за 3 квартал 2007 року становить 7005627 грн.

Позивачем задекларовано валові витрати у розмірі 6773847 грн.

Перевіркою встановлено завишення валових витрат на суму 122385 грн.

Судом встановлено, що у 3 кварталі 2007 році валові витрати позивачем завищено на 908 грн - послуги по оренді автоваги.

Таким чином для визначення об'єкту оподаткування валові витрати позивача складають 6772939 грн (6773847 грн - 908 грн).

Сума амортизаційних відрахувань становить 210056 грн.

Порушень у визначенні суми амортизаційних відрахувань не встановлено.

Звідси, позивач повинен був задекларувати суму що підлягає оподаткуванню 22632 грн (7005627 грн - 6772939 грн - 210056 грн), з якої сплатити 5658 грн податку на прибуток підприємств.

Позивачем задекларовано об'єкт оподаткування в розмірі 21724 грн, а податкове зобов'язання визначено в розмірі 5431 грн.

Отже позивачем не сплачено податку з прибутку підприємств із суми 908 грн (22632 грн - 21724 грн).

Таким чином, розмір податкового зобов'язання, що підлягає донарахуванню за 3 квартал 2007 року становить 227 грн (908 грн х 25% або 5658 грн - 5431 грн).

4 квартал 2007 року.

Позивачем задекларовано валовий дохід у розмірі 10016218 грн.

Перевіркою встановлено заниження валового доходу на суму 920824 грн.

Судом встановлено, що до валового доходу позивача слід включити лише суму 5414 грн.

Такими чином, для визначення об'єкту оподаткування скоригований валовий дохід позивача за 4 квартал 2007 року становить 10021632 грн.

Позивачем задекларовано валові витрати у розмірі 9773441 грн.

Перевіркою встановлено завищення валових витрат на суму 122432 грн.

Судом встановлено, що у 4 кварталі 2007 році валові витрати позивачем завищено на 908 грн - послуги по оренді автоваги.

Таким чином для визначення об'єкту оподаткування валові витрати позивача складають 9772533 грн (9773441 грн - 908 грн).

Сума амортизаційних відрахувань становить 199445 грн.

Порушень у визначенні суми амортизаційних відрахувань не встановлено.

Звідси, позивач повинен був задекларувати суму що підлягає оподаткуванню 49654 грн (10021632 грн - 9772533 грн - 199445 грн), з якої сплатити 12414 грн податку на прибуток підприємств.

Позивачем задекларовано об'єкт оподаткування в розмірі 43332 грн, а податкове зобов'язання визначено в розмірі 10833 грн.

Отже позивачем не сплачено податку з прибутку підприємств із суми 6322 грн (49654 грн - 43332 грн).

Таким чином, розмір податкового зобов'язання, що підлягає донарахуванню за 4 квартал 2008 року становить 1581 грн (6322 грн х 25% або 12414 грн - 10833 грн).

В загальному позивачем за 2007 рік задекларовано до оподаткування 143632 грн та визначено податкове зобов'язання в розмірі 35908 грн.

Судом встановлено, що позивач повинен був задекларувати суму що підлягає оподаткуванню 152750 грн, з якої сплатити 38188 грн податку на прибуток.

Отже, позивачем не сплачено податку з прибутку підприємств із суми 9118 грн (152750 грн - 143 632 грн)

Таким чином, розмір податкового зобов'язання, що підлягає донарахуванню за 2007 рік становить 2280 грн (9118 грн х 25 % або 38188 грн - 35908 грн).

Враховуючи вищезазначені розрахунки, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000362301/0 від 16 травня 2008 року є протиправним в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 927963 грн (1047584 грн - 117341 грн - 2280 грн).

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Штрафні санкції відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» становлять:

за недоплату позивачем податку на прибуток у 4 кварталі 2006 року - 58671 грн (117341 х 10 % х 6 податкових періодів);

за недоплату позивачем податку на прибуток у 1 кварталі 2007 року - 123 грн (245 грн х 10 % х 5 податкових періодів);

за недоплату позивачем податку на прибуток у 2 кварталі 2007 року - 91 грн (227 грн х 10 % х 4 податкових періоди);

за недоплату позивачем податку на прибуток у 3 кварталі 2007 року - 68 грн (227 грн х 10 % х 3 податкових періоди);

за недоплату позивачем податку на прибуток у 4 кварталі 2007 року - 316 грн (1581 грн х 10 % х 2 податкових періоди).

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000362301/0 від 16 травня 2008 року є протиправним в частині визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій на суму 482477 грн (541746 грн - 58671 грн - 123 грн - 91 грн - 68 грн - 316 грн).

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Хмельницької області від 17 лютого 2010 року в справі № 2а-6/362-НА - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов закритого акціонерного товариства «Полонський фарфор» до Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області № 0000362301/0 від 16 травня 2008 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 927963 (дев'ятсот двадцять сім тисяч дев'ятсот шістдесят три) гривні та штрафних (фінансових) санкцій на суму 482477 (чотириста вісімдесят дві тисячі чотириста сімдесят сім) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Дякович

А. І. Рибачук