Ухвала суду № 32046470, 13.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14078/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

13 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Ключкович В.Ю.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр" (далі - ТОВ "Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Голосіївському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2012 №0000922250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 25.04.2012 №0000922250 щодо нарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 49141,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 12285,00 грн.

На вказану постанову ДПІ у Голосіївському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів срави, ДПІ у Голосіївському районі проведено перевірку ТОВ «Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 28.03.2012 №30/1-22-20-35076430.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем п.13.2. ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.160.1 ст.160 Податкового кодексу України в частині неутримання та несплати податку за ставкою 10% у сумі 49141,00 грн. з доходу компанії «INNOVA Bilisim Cozumleri AS» (Туреччина), в тому числі за 1 квартал 2011 року у сумі 21732,00 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 10288,00 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 7282,00 грн. за 4 квартал 2011 року у сумі 9839,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 25.04.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000922250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб всього на суму 61426,00 грн., у тому числі - основний платіж 49141,00 грн. та штрафні санкції -12285,00 грн.

Оскаржене в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено виплати нерезиденту доходу джерелом походження з України за право використання ліцензійного програмного забезпечення, а саме, позивачем перераховано дохід (роялті) компанії «Innova Bilisim Cozumleri AS» (Туреччина) у загальній сумі 61728,31 доларів США (еквівалент дорівнює 491411,56 грн.). Зазначені кошти були виплачені позивачем нерезиденту в якості доходу джерелом походження з України за право використання ліцензійного програмного забезпечення на підставі укладеної ліцензійної угоди з компанією «Innova Bilisim Cozumleri AS»(Туреччина) від 04.06.2007.

Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комп'ютерні програми.

Одним із майнових прав інтелектуальної власності п. 2 ч. 2 ст. 424 Цивільного кодексу України визначено виключне право суб'єкта права інтелектуальної власності дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

При цьому, ст. 419 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Пунктом 1.30 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено роялті як платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Також, пп. 225 п. 1 ст. 14 Податкового Кодексу України, визначено, що роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 ст. 13 Закону за ставкою у розмірі 15 відсотків від суми виплати та за її рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно пункту 1 статті 160 Податкового кодексу України та підпункту 13.1 „в" статті 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цих статтей, під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти зокрема, роялті що сплачуються на користь нерезидента.

Законом України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України і Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно» №37/98-ВР від 16.01.1998, ратифікована Угода між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно.

Згідно з п. 1 ст. 7 зазначеної Угоди, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Відповідно до ст. 12 вказаної Угоди, роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися тільки в цій другій Державі, якщо цей резидент є фактичним бенефіціаром цих роялті. Однак ці роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 10 процентів валової суми всіх платежів.

Таким чином, зазначена Угода між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно, дозволяє здійснювати оподаткування роялті як в одній Договірній Державі, так і в другій Договірній Державі, і не зобов'язує оподатковувати в обов'язковому порядку роялті в Договірній Державі, в якій вони виникають, при їх одночасному оподаткуванні в іншій Договірній Державі.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування» від 06.05.2001 №470, передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

При цьому, копії зазначених довідок наявні в матеріалах справи, згідно яких, вказані компанії в країні резиденства були платниками податку на прибуток у 2011 році.

Зазначене також підтверджується актом перевірки, в якому податковий орган зазначає, що до перевірки апостильовані довідки від 18.03.2011 та від 05.12.2011 видані Міністерством фінансів Турецької республіки, які підтверджують, що компанія «Innova»Bilisim Cozumleri AS» дійсно є резидентом Турецької республіки у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною (Урядом України) та Турецькою республікою.

Крім того, згідно п. b ст. 5 Ліцензійної угоди між позивачем та "Innova Bilisim Cozumleri AS" від 04.06.2007, відповідно до якого компанія «NPAY»: «самостоятельно несет ответственность за оплату всех налогов, пошлин, акцизних сборов и других отчислений, причитающихся государственными или местными бюджетами и возникающих в связи с операциями, осуществляемыми компанией «NPAY» в рамках настоящего Соглашения, за исключением налога на репатриацию и налога на прибыль самой компании «Innova».

Також, позивачем надано суду довідку від 25.11.2011, згідно якої всі доходи, джерела походження яких знаходяться в Україні та які отримані AT «ІННОВА Білішім Чозюмлері» (INNOVA Bilisim Coziimleri AS) в рамках Ліцензійної угоди, підписаної 04 червня 2007 року з ТОВ «Національний процесінговий центр оплат та стягнень» повністю зареєстровані в уставних документах AT «ІННОВА Білішім Чозюмлері» (INNOVA Bilisim Coziimleri AS), що зберігаються згідно з турецьким законодавством.

Доказів щодо не сплати компанією «Innova Bilisim Cozumleri AS" в країні резиденства (Туреччині) податку з доходу джерелом походження з України за право використання ліцензійного програмного забезпечення, отриманого на підставі укладених ліцензійних угод із позивачем - відповідачем суду не надано.

Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 25.04.2012 №0000922250, а тому таке податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Ключкович В.Ю.

Межевич М.В.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Ключкович В.Ю.

Межевич М.В.