Рішення № 32044301, 26.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7316/13 26.06.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова група «АХА Страхування»ДоВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»Треті особи,які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Сагайдачний Павло Сергійович 2) Костенко Дмитро Володимирович Простягнення 10 037, 66 грн.Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від третіх осіб: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 10 037,66 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10.02.2012 р. о 13 год. 55 хв. по проспекту Леніна в районі дому № 14-А в м. Запоріжжя за участю транспортних засобів "Богдан", державний номер АР 0015 АА, під керуванням Сагайдачного Павла Георгійовича, та транспортного засобу "Лексус", державний номер АР 4400 ВН, який належить Костенку Дмитру Володимировичу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2013 р. за даним позовом порушено провадження у справі № 910/7316/13, розгляд справи призначено на 27.05.2013 року о 11 год. 50 хв.; залучено до участі у справі третіми особами Сагайдачного Павла Георгійовича та Костенка Дмитра Володимировича, зобов'язано сторін та третіх осіб надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

Через відділ діловодства суду 29.04.2013 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, 23.05.2013 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому не заперечував щодо сплати заявленої у позові суми та просив розглядати справу без участі представника відповідача та 08.05.2013 р. від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, які залучені до матеріалів справи.

У зв`язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. у відрядженні, судове засідання призначене на 27.05.2013 року не відбулося.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 27.05.2013 року, приймаючи до уваги те, що суддя Гавриловська І.О. знаходяться у відрядженні, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справу № 910/7316/13 передано на розгляд судді Шапталі Є.Ю.

Ухвалою від 27.05.2013 р. суддею Шаптала Є.Ю. прийнято справу до свого провадження, призначено розгляд справи на 26.06.2013 р., зобов'язано учасників судового процесу надати певні документи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькові В.В. від 25.06.2013 року, приймаючи до уваги те, що суддя Гавриловська І.О. повернулася з відрядження, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 910/7316/13 передано на розгляд судді Гавриловській І.О., яка ухвалою від 26.06.2013 р. прийняла справу до свого провадження.

У судове засідання 26.06.2013 р. представники учасників судового процесу не з'явилися.

Приймаючи до уваги, що відповідач просив розглядати справу без його участі, а також зважаючи, що в матеріалах справи достатньо документів для вирішення спору по суті, то господарський суд вважає за можливе розглянути спір на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.02.2012 р. о 13:55 год. на проспекті Леніна в районі будинку № 14-А у м. Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автобусу «Богдан», реєстраційний номер АР 0015 АА, під керування водія Сагайдачного Павла Георгійовича, та автомобіля «Lexus», реєстраційний номер АР 4400 ВН, під керуванням Костенка Дмитра Володимировича.

Сагайдачний П.Г., керуючи автобусом «Богдан», реєстраційний номер АР 0015 АА, від'їжджаючи від автобусної зупинки, при початку руху та зміні напрямку руху, не переконався у безпеці, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Lexus», реєстраційний номер АР 4400 ВН, під керуванням водія Костенка Д.В.

Костенко Д.В. у свою чергу, керуючи автомобілем «Lexus», при зміні напрямку руху, не переконався у безпеці, внаслідок чого здійснив зіткнення з автобусом «Богдан», реєстраційний номер АР 0015 АА.

Про наведене свідчать довідка про дорожньо-транспортну пригоду вих. № 8959447 та постанови Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 26.03.2012 р. в адміністративній справі № 3/808/524/2012 та в адміністративній справі № 3/808/347/2012, відповідно до яких Сагайдачного Павла Георгійовича та Костенка Дмитра Володимировича було визнано винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факти, які встановлені постановами Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 26.03.2012 р. в адміністративній справі № 3/808/524/2012 та в адміністративній справі № 3/808/347/2012, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автобус «Богдан», реєстраційний номер АР 0015 АА, та автомобіля «Lexus», реєстраційний номер АР 4400 ВН.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та Костенко Дмитром Володимировичем (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3945а/11зпФМ від 21.11.2011 р., у відповідності до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Lexus», реєстраційний номер АР 4400 ВН.

За вказаним договором вигодонабувачем визначено ПАТ «Банк Форум», страхова сума - 260 000, 00 грн.

Листом від 19.03.2012 р. ПАТ «Банк «Форум» повідомило позивачу, що не заперечує проти перерахування страхового відшкодування в сумі 21 095, 32 грн. на рахунок СТО ТОВ «Восток Авто» відповідно до умов договору страхування наземного транспорту № 3945а/11зпФМ від 21.11.2011 р.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Lexus», реєстраційний номер АР 4400 ВН, замовив у Суб'єкта оціночної діяльності Булейка Олександра Анатолійовича (свідоцтво № 364, видне Мінюстиції України) проведення автотоварознавчого дослідження.

У відповідності до звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ № 106/04 від 24.04.2012 р., який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440 та інших використаних джерел, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Lexus», реєстраційний номер АР 4400 ВН, складає 26 698, 83 грн.

23.02.2012 р. позивачем було виконано розрахунок страхового відшкодування за договором добровільного страхування та складено страховий акт № 2012/V/ОМОD01215/VESK05947 від 19.03.2012 р., в якому визначено, що розмір страхового відшкодування становить 21 095, 32 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

На виконання умов договору страхування наземного транспорту позивач перерахував платіжним дорученням № 11218 від 21.03.2012 р. суму страхового відшкодування в розмірі 21 095, 32 грн. на рахунок ТОВ «Восток-Авто».

Враховуючи те, що постановами Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 26.03.2012 р. в адміністративній справі № 3/808/524/2012 та в адміністративній справі № 3/808/347/2012 Сагайдачного Павла Георгійовича та Костенка Дмитра Володимировича було визнано винними у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті зіткнення автобусу «Богдан», реєстраційний номер АР 0015 АА, під керуванням водія Сагайдачного Павла Георгійовича, та автомобіля «Lexus», реєстраційний номер АР 4400 ВН, під керуванням Костенка Дмитра Володимировича, то кожна винна особа зобов'язана нести відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідальність власника транспортного засобу «Богдан», реєстраційний номер АР 0015 АА, - Писаренка Анатолія Анатолійовича, застрахована ВАТ «НАСК «Оранта» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № АА/2434928.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 3945а/11зпФМ від 21.11.2011 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу автобус «Богдан», реєстраційний номер АР 0015 АА, - ВАТ «НАСК «Оранта». Проте позивач зазначає, що відповідачем сума страхового відшкодування в порядку регресу в повному обсязі сплачена не була.

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ВАТ «НАСК «Оранта» про стягнення шкоди в порядку регресу в розмірі 10 037, 66 грн., що становить половину від виплаченого страхового відшкодування та за мінусом франшизи 510, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу автобусу «Богдан», реєстраційний номер АР 0015 АА, зокрема, до відповідача у даній справі - ВАТ «НАСК «Оранта» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2434928 встановлена франшиза у розмірі 510, 00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000, 00 грн.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» щодо стягнення з ВАТ «НАСК «Оранта» суми завданої шкоди в порядку регресу в розмірі 10 037, 66 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (вул. Жилянська, 75, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 20474912) відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 10 037 (десять тисяч тридцять сім) грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.