Постанова № 32042891, 21.06.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 червня 2013 р. Справа №820/4535/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Русецькому І.В.,

за участю:

представника позивача - Качанова Є.О.,

представника відповідача - Корнієвського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд:

- скасувати Наказ Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби №1835 від 12.11.2012року про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія" (код ЄДРПОУ 30237468) з питань перевірки відносин із платником податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Комітет об'єднаних аудиторів" (код ЄДРПОУ 35698428) за період серпень 2012 року;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з проведення документальної позапланової документальної невиїзної перевірки діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія" (код ЄДРПОУ 30237468) з питань перевірки відносин із платником податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Комітет об'єднаних аудиторів" (код ЄДРПОУ 35698428) за період серпень 2012 року, за наслідками якої складений акт перевірки №5367/2204/30237468 від 22.11.2012 року;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо визначення в акті перевірки №5367/2204/30237468 від 22.11.2012 року порушень з боку ТОВ "Торгівельний будинок "Лінія" порушень ст. 187, пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, завищення податкового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 630 294,40 грн., податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 627 592,86 грн. та інших порушень визначених у Акті перевірки;

- Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо внесення до автоматизованих інформаційних систем: АІС "Зустрічні звірки", АС "Аудит", системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України даних акта перевірки №5367/2204/30237468 від 22.11.2012 року щодо порушення ТОВ "Торгівельний будинок "Лінія" ст. 187, пп. 198.1,198.2,198.3,198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, завищення податкового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 630 294,40 грн., податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 627 592,86 грн. та інших порушень визначених у Акті перевірки.

В обґрунтовування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем не було додержано вимог діючого законодавства при призначенні та проведенні позапланової перевірки, зокрема були порушені приписи Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що у спірних правовідносинах відповідачем було порушено законодавчо встановлений порядок призначення та проведення позапланової перевірки, передбачений п.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України. ТОВ «ТБ «Лінія» надавало до ДПІ у встановлений 10 денний строк з дня отримання неодноразових запитів аргументовану, повну та вичерпну відповідь з повним переліком підтверджуючих документів. Відповідач не мав повноваження на проведення позапланової перевірки. Також відповідач порушив порядок складання наказу та не дотримався вимог щодо його направлення ТОВ «ТБ «Лінія», позивач вказує на відсутність законних підстав для складання ДПІ наказу №1835 від 12.11.2012 року та його подальшого виконання і реалізації. Крім того, позивач зазначає, що господарські відносини між ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» та ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» відповідали положенням Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», та супроводжувалися реальним виконанням зобов'язань у цих відносинах з усіма необхідними документами, які у повному обсязі були надані для перевірки ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» у встановлені у запитах строки. Крім того, за результатами перевірки відповідач податкове повідомлення-рішення, всупереч вимогам закону, не склав.

У судовому засіданні 21.06.2013р. подав клопотання, в якому, не змінюючи предмету та підстав позову, зменшив позовні вимоги, а саме виключив зі змісту позовних вимог п.2 - про скасування наказу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби №1835 від 12.11.2012року про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія" (код ЄДРПОУ 30237468) з питань перевірки відносин із платником податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Комітет об'єднаних аудиторів" (код ЄДРПОУ 35698428) за період серпень 2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач, з поданим позовом не погодився, надав до суду письмові заперечення проти позову, в яких останній просив у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає дії податкового органу такими, що в повній мірі відповідають положенням діючого законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на матеріали перевірки та доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову. Також представник відповідача зазначив, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була отримана податкова інформація стосовно ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів», яка свідчила про порушення цим платником податкового законодавства. У зв'язку з чим ДПІ у Дзержинському районі був складений запит про надання пояснень та документального підтвердження №4626/10/15-322 від 15.10.2012 року. До ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 01.11.2012 року надійшла відповідь підприємства із копіями документів. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 12.11.2012 року було прийнято рішення у формі наказу про проведення документальної виїзної перевірки № 1835 від 12.11.2012 року, який був направлений на адресу ТОВ «ТД Лінія». Крім цього представник відповідача стверджував, що податковий орган діяв у відповідності до норм чинного законодавства, зазначивши, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Представник відповідача також зазначив, що законодавець надає право органам ДПС перевіряти документи, які є у податкового органу та такі, які він отримав у передбачений законом спосіб. Таким чином, ставити право податкового органу на проведення перевірок в залежність від надання чи ненадання платником податків документів, вважає недоцільним та таким, що порушує права відповідача. Отже, всі вимоги, передбачені діючим законодавством, були дотримані органом податкової служби при проведенні позапланової виїзної перевірки підприємства позивача, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Лінія», пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 30237468, місцезнаходження: вул. Заводу Комсомолець, буд. 34, м. Харків, 61051. Підприємство узято на податковий облік в органах державної податкової служби, на момент проведення перевірки підприємство перебувало на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкові Харківської області ДПС та є платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Згідно матеріалів справи, 22.11.2012 року фахівцем Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі Наказу №1835 від 12.11.2012 року було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Лінія» (код ЄДРПОУ 30237468) з питань перевірки відносин із платником податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Комітет об'єднаних аудиторів» (код ЄДРПОУ 35698428) за період серпень 2012 року, за результатом якої складено Акт перевірки №5367/2204/30237468 від 22.11.2012 року (т. 1 а.с. 39-50).

Згідно висновків вищевказаного акту документальною позаплановою перевіркою встановлені порушення: ст.187, пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, що призвело до завищення податкових зобов'язань з ПДВ у загальній сумі 630294,40 грн., в тому числі: липень 2012 року 31492,00 грн.; серпень 2012 року 598802,40 грн. та податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 627592,86 грн.

Підставою для вищезазначених висновків відповідача слугували висновки про відсутність факту реального вчинення господарських операцій платником податків ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» із ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів». Так, ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС було складено акт від 2012 року № 670/22-4/35698428 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів», код ЄДРПОУ 35698428, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень-серпень 2012 року». Перевіркою встановлено, що ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Згідно висновків ВПМ ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби встановлено, що з метою встановлення місцезнаходження підприємства ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів», співробітниками ВПМ ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської ДПС було здійснено виїзд за місцем реєстрації підприємства: 61070, м. Харків, вул. Ак. Проскури д.1, корп.8. Встановити посадових осіб ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» за вказаною адресою не надалося можливим. Також від Харківської ОДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було отримано акт від 12.09.2012р. № 422/153/31939720 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Салюс+» (код ЄДРПОУ 31939720) щодо підтвердження господарських із платниками податків за червень 2012 року».

Згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 12.09.2012р. №422/153/31939720 ВПМ ОДПІ м.Харкова Харківської області ДПС встановлено, що ТОВ «Салюс+» зареєстровано у органах ДПС з 04.04.2002 року. Проведеним аналізом податкової звітності ТОВ «Салюс+» Харківською ОДПІ м. Харкова Харківської області ДПС встановлено, що податкова звітність про суми виплаченого доходу співробітникам за формою 1-ДФ підприємством останній раз подавалися за III квартал 2011 року (тобто дані про найманих співробітників підприємство до ДПІ не надає), податкова звітність «з власників транспортних засобів» підприємством не подавалася, податкова звітність підприємства з податку на додану вартість за період березень-серпень 2012 року прийнята до відома. Висновком Харківської ОДПІ м. Харкова Харківської області ДПС встановлено, що діяльність ТОВ «Салюс+» (код ЄДРПОУ 31939720) за період червень 2012 року має ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Відповідачем робиться висновок, що наведені обставини не надають можливості підтвердити факт реального здійсненім господарської діяльності ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» за червень-серпень 2012р., а отже, господарська діяльність ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» пов'язана з сумнівними платниками по ланцюгу товарно-грошових потоків та має ознаки нереальності здійснення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті №5367/2204/30237468 від 22.11.2012 року висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до приписів ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

24.12.2006р. Верховним Судом України винесена постанова у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ "Мрія" до ДПІ у м. Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки.

Згідно з правовими позиціями, які викладені у зазначеному судовому акті, державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та аналогічним вимогам ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105); а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

З огляду на приписи ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 244-2 КАС України, суд не знаходить правових підстав для залишення згаданої постанови Верховного Суду України поза увагою при розгляді і вирішенні даного спору по суті.

Суд відзначає, що спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань (станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначений Податковим кодексом України.

Так, відповідно до пп. 20.1.4 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення перевірок платників податків з питань повноти та правильності обчислення податків (зборів) визначений ст.ст.75-78, 81 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 75.1 ст.75 вищеназваного кодексу органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з положеннями п.п.78.1.1. п. 78.1 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З положень наведеної норми кодексу випливає, що податковий орган може прийняти рішення про призначення перевірки платника податків не лише у випадку достеменного встановлення факту порушення таким платником закону, а і у випадку отримання інформації про можливе вчинення суб'єктом права податкового правопорушення.

Як свідчать матеріали справи спірна перевірка була проведена суб'єктом владних повноважень на реалізацію наказу на проведення перевірки від 12.11.2012 року №1835, виданого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС.

Відповідачем позапланова документальна перевірка була призначена на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Призначенню перевірки передувало отримання відповідачем податкової інформації стосовно ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів», яка свідчила про порушення останнім податкового законодавства.

Згідно матеріалів справи податковим органом направлялись на адресу ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» чисельні запити, зокрема:

від 19.09.12 за №14528/10/15-323 щодо податку на додану вартість, податкового кредиту та господарських відносин з ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» у період з 01.07.2012 року до 31.07.2012 року, на який у встановлений законодавством строк була надана відповідь ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» Вих. № 49 від 05.10.2012 року та Вих. № 56 від 23.10.2012 року (т. 1 а.с. 26-27);

від 21.09.2012 року №14751/10/15-322, № 16260/10/15-322 від 18.10.2012 р. щодо господарських відносин із ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 року, на який у встановлений законодавством строк була надана відповідь ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» Вих. №93 від 31,10.2012 року (т. 1 а.с. 28-29);

від 18.10.2012р. №16260/10/15-322, щодо господарських відносин із ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 року, на який була надана відповідь ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» Вих. №93 від 31.10.2012 року (т. 1 а.с. 30-32);

від 09.10.2012р. №15871/10/15-322 щодо надання податкової інформації та її документального підтвердження про господарські відносини з ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів», котрий надійшов позивачу 20.10.2012 року, та на який надана відповідь № 95 від 01.11.2012 року (т. 1 а.с. 33-38);

запит про надання пояснень та документального підтвердження № 4626/10/15-322 від 15.10.2012 року, який був отриманий позивачем 22.10.2012 року, на який 01.11.2012 року до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова надійшла відповідь підприємства із копіями документів.

В зазначених запитах ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС повідомляла підприємство про існування фактів, що свідчать про можливість порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби за відповідний період, у зв'язку з чим, на підставі п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, просила підприємство позивача надати пояснення та їх документальне підтвердження для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" у зв'язку з надходженням інформації, яка свідчить про порушення податкового законодавства ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів".

Згідно з п.20.1.6. ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджено, представниками сторін у судовому засідання не заперечувалось, що на вказані запити ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» надало ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС відповіді по операціях по господарських відносинах з ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" повному обсязі.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 12.11.2012 року було прийнято рішення у формі Наказу про проведення документальної виїзної перевірки № 1835 від 12.11.2012 року, який був направленйй на адресу ТОВ «ТД Лінія».

Оглянувши копію наказу №1835 від 12.11.2012, суд зазначає, що наказ містить посилання на положення п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, що були юридичною підставою призначення перевірки, що не заперечувалось представниками сторін в ході судового засідання.

Розглядаючи справу, суд враховує, що ненадання документального підтвердження в повному обсязі на письмовий запит податкового органу є підставою для призначення перевірки діяльності платника податків згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, яким передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Аналізуючи положення наведеної норми матеріального права, суд доходить висновку, що рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) направлення на адресу платника податків обов'язкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) сплив строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;5) у разі проведення зустрічної звірки;6) в інших випадках, визначених цим Кодексом. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно до п. 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Приписами п. 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судовим розглядом встановлено, що копію наказу від 12.11.2012 року №1835 направлено засобами поштового зв'язку. Однак, під час судового розгляду відповідачем не доведено факту отримання вищенаведеного наказу підприємством позивача.

Суд зазначає, що позивачем надані належні докази про те, що ним у встановлені Податковим кодексом України строки були направлені письмові пояснення та їх документальні підтвердження, що також підтверджується змістом акту перевірки самого відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідачем було порушено законодавчо встановлений порядок призначення позапланової невиїзної перевірки, який передбачений п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу вищенаведених висновків акту позапланової невиїзної перевірки, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" у період, який перевірявся відповідачем.

Згідно матеріалів справи, позивачем - ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» (Покупець) укладено договір поставки №74 від 04.07.2012 року з ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" (Постачальник), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець оплатити товар: аксесуари для обладнання пляжу, металеві понтони, пластикові понтони та комплектуючі до причалів (т. 1 а.с. 145-147). Товар на адресу підприємства позивача поставлявся, згідно специфікацій № 1 № 2 від 20.07.2012 від 16.07.2012, № 3 від 27.07.2012 (т. 1 а.с. 148-150), № 4 від 02.08.2012, №5 від 02.08.2012, № 6 від 04.07.2012, № 7 від 07.08.2012, № 8 від 13.08.2012, № 9 від 17.08.2012 (т. 1 а.с. 167-173).

Фактичне виконання сторонами укладених договорів підтверджується виписаними контрагентами на адресу позивача податковими та видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 151-153; 161-163; 174-179; 193-200).

Виконання сторонами умов вказаних договорів підтверджується актами приймання- передавання робіт (т. 1 а.с. 158-160, 186-192).

Факт перевезення придбаного підприємством позивача товару також підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.154-157, 180-185).

Розрахунки між сторонами проводилися в безготівковій формі, про що свідчать виписки із банку (т.1.а.с. 164-166, 201-204).

Оцінивши вказаний правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, зазначений договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та його контрагентами фактів вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за вказаним вище правочином.

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на зазначені вище правочини, суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності.

Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагенту спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Єдиним мотивом, на підставі якого відповідач дійшов висновків, викладених в акті, про завищення податкових зобов'язань з ПДВ у загальній сумі 630294,40 грн., в тому числі: липень 2012 року 31492,00 грн.; серпень 2012 року 598802,40 грн. та податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 627592,86 грн. є податкова інформація - акти податкових інспекцій, а саме:

- Акт перевірки №670/22-4/35698428 від 15.10.2012 року Київської ДПІ м. Харкова Харківської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів», щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень-серпень 2012 року»;

- Акт перевірки №422/153/31939720 від 12.09.2012 року Харківської ОДПІ м. Харкова Харківської області ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Салюс+» (код ЄДРПОУ 31939720) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень 2012 року».

З цього приводу суд зазначає, що згідно п.п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оскільки відповідачем було отримано лише акти про неможливість проведення зустрічних звірок, то суд приходить до висновку про те, що необхідної податкової інформації стосовно позивача на момент прийняття рішення про проведення позапланової перевірки та підстав для висновків про нереальність здійснення господарських операцій, відповідач не мав.

Отже, відповідач не мав відповідних даних, які б підтверджували, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства.

Спірні дії суб'єкта владних повноважень суперечать матеріальному інтересу, котрий має платник податків у податкових правовідносинах, і який полягає у належній фіксації податковим органом обставин господарської діяльності платника податків, неухильному дотриманні органом управління визначених законом процедур реалізації владних управлінських функцій, здійснення таких процедур лише в разі наявності визначених законом підстав тощо.

Що стосується посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки вказаних в акті контрагентів позивача, не декларування ними своїх зобов`язань, то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагентів позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів.

Суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Також суд зазначає, що доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС, в ході розгляду справи до суду не подав.

Придбане у ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» обладнання було поставлено ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» до ПАТ ДАТ «Чорноморнафтогаз» вчасно та зі складанням усіх необхідних документів, з залученням окремих суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність з перевезення, що також було підтверджено відповідними документами.

За таких підстав, висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо відсутності реальної поставки ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" на адресу ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія», яке у свою чергу за помилковим висновком ДПІ не здійснило поставку ПАТ ДАТ «Чорноморнафтогаз», спростовуються витребуваними судом та приєднаними до матеріалів справи копіями первинних документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженімитними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства можна зробити висновок, що договір було складено з метою їх реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача з придбання послуг були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договором за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Крім того, як встановлено судом, ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» на час здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV із змінами та доповненнями якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформацію про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Факт реєстрації контрагента позивача, на час здійснення господарських операцій із позивачем, платниками податку на додану вартість, а також той факт, що ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» на момент складання на адресу позивача податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Утім, суд відзначає, що податкове повідомлення-рішення на підставі акту перевірки №5367/2204/30237468 від 22.11.2012 податковим органом не виносилось. Що ж стосується вищезазначеного акту перевірки, то в ньому суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним договором, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, завищення вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків, відсутності змін у структурі та стані активів сторін спірних правочинів, не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу висновків акту перевірки №5367/2204/30237468 від 27.11.2012 року.

Суд зазначає, що в акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на акти інших податкових органів, які не є первинними документами.

Суд вказує на те, що дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів про неможливість проведення зустрічних звірок.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами та наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Також слід зазначити, що наявність трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна не є необхідною підставою для здійснення фінансово -господарської діяльності підприємства, вони можуть бути орендованими, тощо. Наявність або відсутність у платника податків власних виробничих, транспортних засобів, складських приміщень, інших основних фондів не може бути сама по собі доказом товарності поставок.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Отже, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобов'язань між позивачем та ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів".

Доказів того, що ці зобов'язання залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач до суду не надав. Відповідач також не подав до суду жодних доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача, викладених в акті перевірки №5367/2204/30237468 від 22.11.2012 року є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях податкового органу, без урахування всіх обставин та документів, наданих до перевірки, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" порушення приписів Податкового кодексу України, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення вмотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Стосовно позовних вимог позивача, щодо внесення до автоматизованих інформаційних систем: АІС "Зустрічні звірки", АС "Аудит", системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України даних згідно висновків акта перевірки №5367/2204/30237468 від 22.11.2012 року, суд зазначає наступне.

Так, спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання визначений п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України де закріплено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.53.3 ст. 54).

За правилами п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу У цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до абз.2 п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи положення наведених норм закону, суд приходить до висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення. Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах норми чинного законодавства не передбачають.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідач у спірних правовідносинах податкового повідомлення-рішення не виносив.

Суд звертає увагу, що дії відповідача щодо коригування у вказаній автоматизованій системі податкових зобов'язань позивача, задекларованих позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення ґрунтуються на підставі висновків вищевказаного акту позапланової невиїзної перевірки.

При вирішенні питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірки їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України.

Наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266 Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі контрагентів (зі змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА від 08.12.2008р. № 765, від 30.12.2009р. № 742), затверджені Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п.1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти, а саме:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

-система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пункт 2.14 наказу № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №166 затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. До даного наказу були внесені зміни та доповнення наказом ДПА України від 17.03.2008р. №159, яким встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, Деталізована база співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками №5.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008р. №827 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Отже, з наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

За таких обставин суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в Деталізованій базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

Також суд зазначає, що система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 № 266.

Як слідує зі змісту п.п.2.10.3 п.2.10 Порядку, співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 4.16 Порядку, якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У розглядуваному випадку відповідач дійшов висновку про недостовірність задекларованих контрагентами даних податкового обліку. Сама по собі здійснена відповідачем податкова кваліфікація операцій не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні представником відповідача не заперечувався факт внесення до автоматизованих інформаційних систем: АІС "Зустрічні звірки", АС "Аудит", системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України даних згідно висновків акта перевірки №5367/2204/30237468 від 22.11.2012 року. Також, на вимогу суду представником відповідача було надано роздруківку з системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України щодо корегування її показників відносно ТОВ "Торгівельний будинок "Лінія".

Суд зазначає, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

За таких обставин суд дійшов висновку про незаконність дій відповідача щодо внесення до автоматизованих інформаційних систем: АІС "Зустрічні звірки", АС "Аудит", системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України даних акта перевірки №5367/2204/30237468 від 22.11.2012 року щодо порушень ТОВ "Торгівельний будинок "Лінія" ст. 187, пп. 198.1,198.2,198.3,198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, завищення податкового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 630 294,40 грн., податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 627 592,86 грн. та інших порушень визначених у акті перевірки.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення..

Суд зазначає, що достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення позивачем наведених вище норм закону відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав. Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового зобов'язання та податкового кредиту не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів висновків, зроблених в акті перевірки №5367/2204/30237468 від 22.11.2012 року, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія», позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69, 70, 71, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової документальної невиїзної перевірки діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія" (код ЄДРПОУ 30237468) з питань перевірки відносин із платником податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Комітет об'єднаних аудиторів" (код ЄДРПОУ 35698428) за період серпень 2012 року, за наслідками якої складений акт перевірки №5367/2204/30237468 від 22.11.2012 року;

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо визначення в акті перевірки №5367/2204/30237468 від 22.11.2012 року порушень з боку ТОВ "Торгівельний будинок "Лінія" порушень ст. 187, пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, завищення податкового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 630 294,40 грн., податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 627 592,86 грн. та інших порушень визначених у Акті перевірки;

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо внесення до автоматизованих інформаційних систем: АІС "Зустрічні звірки", АС "Аудит", системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України даних акта перевірки №5367/2204/30237468 від 22.11.2012 року щодо порушень ТОВ "Торгівельний будинок "Лінія" ст. 187, пп. 198.1,198.2,198.3,198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, завищення податкового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 630 294,40 грн., податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 627 592,86 грн. та інших порушень визначених у акті перевірки.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія" (610514, м.Харків, вул. Заводу Комсомолець, буд. №34, код ЄДРПОУ 30237468, п/р26001210192749 в АТ "ПроКредитБанк" МФО 320954) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 34,41грн. (тридцять чотири грн. 41 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі текст постанови виготовлено 26 червня 2013 року.

Суддя І.С. Нуруллаєв